Ухвала КАС ВС № 990/267/25

УХВАЛА 24 липня 2025 року м. Київ справа №990/267/25 адміністративне провадження №Зі/990/124/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та нечинними з моменту ухвалення нормативно-правових актів, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, у якому просив: - визнати протиправними та нечинними з моменту ухвалення як такі, що суперечать Конституції України та є неконституційними: частину другу статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у частині, що прив`язує індексацію пенсій до показників зростання середньої заробітної плати та сплачених внесків, замість прямої компенсації реального індексу споживчих цін (інфляції); частину другу статті 36 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у частині, що створює правову невизначеність та дозволяє довільне тлумачення умов для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника повнолітнім непрацездатним членам сім`ї; статтю 7 законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки у частині встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як такого, що є сфальсифікованим, не відповідає реальній вартості життя та є інструментом підробки офіційного документа; постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127, від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185, а також відповідну постанову за 2025 рік у частині підміни належної індексації пенсій фіксованими доплатами та застосування незаконного порядку перерахунку, що суперечить статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Конституції України; - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка, ухвалюючи неконституційні закони, не скористалася своїм правом та обов`язком (статті 151-1 Конституції України) звернутися до Конституційного Суду України для перевірки їх конституційності, що призвело до системного порушення прав громадян та має ознаки злочинної бездіяльності з метою пограбування населення; - зобов`язати Верховну Раду України вжити заходів для усунення допущених порушень шляхом приведення законодавства у відповідність до Конституції України; - зобов`язати Державу Україну, уповноважений орган Пенсійного фонду України провести перерахунок його пенсії. Застосовуючи норми Конституції України як норми прямої дії та дотримуючись такого алгоритму: для розрахунку індексації застосувати реальний індекс інфляції, розрахований Держстатом (сукупний коефіцієнт 4,523 за 2013-2024 роки), а не неконституційну формулу, що залежить від заробітної плати та внесків; - після проведення належної індексації порівняти розмір пенсії з реальним прожитковим мінімумом для непрацездатних осіб, який згідно з розрахунками Мінсоцполітики, становить 6016 гривень, та у разі, якщо пенсія є нижчою, здійснити доплату до цього рівня, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 3-р(ІІ)/2023, при умові, що пенсія по втраті годувальника нижче за вказану, якщо вища по втраті годувальника - призначити по втраті годувальника з дня звернення й судового провадження 2022 року, тобто з дня смерті годувальника; - стягнути з Держави Україна в особі її уповноважених органів на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 174316 гривень та моральну шкоду в розмірі 1002470 гривень. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги; позов залишено без руху; запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позову шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви до суб`єкта владних повноважень/суб`єктів владних повноважень із приведенням її у відповідність до вимог процесуального закону, а також з викладенням у ній обставин та обґрунтувань, з якими позивач пов`язує порушення своїх прав, свобод та інтересів відповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю такого суб`єкта/таких суб`єктів, з посиланням на відповідні докази. 07 липня 2025 року на адресу Суду від позивача надійшла заява про відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенку В.М., Єзерову А.А., Кравчуку В.М., Чиркіну С.М. від участі у розгляді справи № 990/267/25. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. від участі у розгляді справи № 990/267/25 визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. від участі у розгляді справи № 990/267/25 для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. передано на розгляд судді Хановій Р.Ф. Обґрунтовуючи заяву про відвід позивач вказує, що, на його переконання, наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, тому останні не можуть брати участь у вирішення цього спору. ОСОБА_1 посилається на те, що суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: - порушено процесуальні норми та порядок, а саме умисне ігнорування кримінально-правового характеру справи та порушення засад адміністративного судочинства, який полягає в порушенні порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи; - порушено його конституційне право на правову допомогу, яке виразилося у винесенні завідомо неправосудної ухвали про відмову в наданні адвоката, з посиланням на формальну процедуру; - порушено принципи рівності та змагальності, яке виразилося у відмові в наданні захисника, тим самим залишивши позивача сам на сам проти «державної машини» (Верховна Рада, Кабмін, ПФУ), представленої штатом високооплачуваних юристів. Враховуючи наведене, позивач просить відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від участі у розгляді цієї справи. Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи). Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Перевіряючи мотиви, з яких виходив ОСОБА_1., обґрунтовуючи заяву про відвід суддів, Суд зазначає, що ці мотиви по суті зводяться до незгоди з судовим рішенням (ухвалою від 19 червня 2025 року про відкриття провадження у справі, якою позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги та залишено позов без руху), ухваленим колегією суддів, до складу якої входили судді Коваленко Н.В., Бевзенко В.М., Єзеров А.А., Кравчук В.М., Чиркін С.М. Однак у силу приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подібні доводи не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу суддів Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. Сумнів у неупередженості суддів у зв`язку з вчиненням процесуальних дій та ухваленням судового рішення у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду. Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість суддів Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. або їхню необ`єктивність під час розгляду справи, заявник не навів, а Суд не встановив. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими". Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Оскільки обґрунтовані підстави для відводу суддів відсутні, то у задоволенні заяви про відвід належить відмовити. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та нечинними з моменту ухвалення нормативно-правових актів, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди- відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Р.Ф. Ханова