Ухвала КАС ВС № 380/7706/22

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 24 липня 2025 року м. Київ справа №380/7706/22 адміністративне провадження №К/990/28739/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачу з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність при здійсненні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 04 червня 2021 року №993; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в Довідці, без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, позов задоволено. 21 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, заяву задоволено. Змінено порядок і спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 у справі №380/7706/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року, що становить 313587,00 грн. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 03 липня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Колегія суддів зауважує, що частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які за наслідками їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до Верховного Суду. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі колегією суддів встановлено відсутність єдності правової позиції у питанні застосування положень статті 378 КАС України (у редакції з 19 грудня 2024 року) у подібних правовідносинах. Керуючись положеннями частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якими судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Судом встановлено, що, зокрема, але не виключно, у судових рішеннях від 10 червня 2025 року у справі №420/15341/24, від 18 червня 2025 року у справі №120/9916/24, від 08 липня 2025 року у справі №380/2553/23, від 10 липня 2025 року у справі №340/1258/22, від 15 липня 2025 року у справі №240/5898/24, прослідковується відсутність єдності правової позиції щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення, які стосувались пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

1. У постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №120/9916/24 та від 15 липня 2025 року №240/5898/24, апеляційний суд скасував ухвали судів першої інстанції про зміну способу виконання судового рішення зі зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції мотивував свої рішення тим, що зміна способу виконання не може змінювати суті рішення суду та обраний спосіб відновлення порушеного права. Також зазначається, що зміна способу виконання судового рішення на стягнення грошових коштів не призведе до фактичного виконання рішення, оскільки це залежить від бюджетного фінансування. Заявником не надано доказів, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання. Крім того, суд першої інстанції не досліджував питання та не визначав розмір перерахованої пенсії.

2. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №380/2553/23) суд апеляційної інстанції також скасував ухвалу суду першої інстанції про зміну способу виконання судового рішення на стягнення. Суд вважав, що зміна способу виконання не повинна змінювати суті рішення, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для зміни способу виконання, оскільки це не вплине на фінансування державою витрат з виплати заборгованості. Суд зазначає, що кошти, призначені для іншої мети, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України і їх стягнення може загрожувати функціонуванню суб`єкта владних повноважень. Також наголошується, що право особи на виплати не залежить від бюджетних асигнувань, але у даному випадку йдеться про правові підстави для зміни способу виконання, а не про право на самі виплати.

3. У постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №340/1258/22 суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання судового рішення на стягнення коштів. Суд зазначив, що вимога про стягнення боргу не була предметом позову та не досліджувалася в ході судового розгляду, і її задоволення призведе до зміни позовних вимог та предмета позову. Також вказується, що відповідач виконав рішення в частині нарахування доплати, а питання виплати залежить від фінансування з Державного бюджету України, що не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України. Зміна способу виконання на стягнення призведе до зміни постанови по суті, з виходом за межі позовних вимог.

4. У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/15341/24 апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання судового рішення на стягнення нарахованої та невиплаченої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Ключовим моментом у цьому рішенні є висновок, що довічне грошове утримання судді у відставці не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства чи іншою соціальною виплатою, зазначеною у частині 3 статті 378 КАС України. Відповідно, невиконання такого рішення протягом двох місяців не є самостійною підставою для зміни способу виконання шляхом стягнення. Суд зазначив, що відсутність фінансування є поважною причиною невиконання, а зміна способу виконання може призвести до зміни суті судового рішення. Відсутність єдності правової позиції полягає у тому, що у всіх наведених постановах апеляційні суди скасували рішення про зміну способу виконання судового рішення на стягнення коштів, із зазначенням різного обґрунтування своїх висновків щодо застосування статті 378 КАС України (у редакції з 19 грудня 2024 року). Щодо правової природи «інших соціальних виплат» у частині третій статті 378 КАС України: Сьомий, Восьмий та Третій апеляційні адміністративні суди, розглядаючи справи про пенсійні виплати, посилаються на те, що зміна способу виконання на стягнення коштів не змінює суті рішення і не призводить до його фактичного виконання, оскільки залежить від бюджетного фінансування. Суди не ставлять під сумнів віднесення пенсійних виплат до категорії, яка може бути предметом зміни способу виконання відповідно до частини третьої статті 378 КАС України. Натомість, П`ятий апеляційний адміністративний суд у справі про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо вказує, що таке утримання не є видом пенсії чи іншою соціальною виплатою, передбаченою частиною третьою статті 378 КАС України. Це створює колізію у визначенні кола правовідносин, на які поширюється дія спеціальної норми, тобто частини третьої статті 378 КАС України, що дозволяє зміну способу виконання на стягнення, у разі невиконання протягом двох місяців судового рішення. Щодо можливості зміни суті рішення при зміні способу його виконання колегія суддів зазначає, що Сьомий, Восьмий та Третій апеляційні адміністративні суди послідовно стверджують, що зміна способу і порядку виконання рішення не повинна змінювати його суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. В той же час, П`ятий апеляційний адміністративний суд більш категорично зазначає, що задоволення такої заяви судом першої інстанції фактично змінює судове рішення по суті позовних вимог, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції. Це вказує на більш жорсткий підхід до трактування меж повноважень суду першої інстанції при зміні способу виконання. Таким чином, для забезпечення єдності правової позиції необхідно, щоб Верховний Суд сформував чіткий висновок щодо: - переліку «інших соціальних виплат» у контексті частини третьої статті 378 КАС України, зокрема, чи включає це щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; - меж зміни способу і порядку виконання судового рішення відповідно до статті 378 КАС України, щоб уникнути ситуацій, коли така зміна фактично призводить до перегляду рішення по суті. - взаємозв`язку між невиконанням рішення через відсутність бюджетного фінансування та застосуванням частини третьої статті 378 КАС України, а також чи може відсутність фінансування вважатися обставиною, що ускладнює виконання, але не виключає можливість зміни способу на стягнення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відкриття касаційного провадження за цією скаргою є виключним та необхідним для уніфікації судової практики і забезпечення правової визначеності у застосуванні положень статті 378 КАС України, особливо у справах соціального захисту, де виконання судових рішень залежить від бюджетного фінансування. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про зміну способу та порядку виконання судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 19, 95 Конституції України, статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), порушили положення статей 79, 378 КАС України. Висновки судів є передчасними та зроблені без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Таким чином, вважає, що судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення коштів, фактично змінили судове рішення по суті. Первісне рішення суду зобов`язувало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, а не стягнення конкретної суми. Скаржник зазначає, що він вже здійснив перерахунок пенсії та щомісячну виплату з урахуванням судового рішення, а також нарахував суму доплати у розмірі 313587,00 грн та включив її до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Це свідчить про те, що управління вжило конкретних дій для виконання рішення, і не можна стверджувати про невиконання судового рішення в розумінні статті 378 КАС України. Скаржник наголошує, що рішення суду може бути виконане у спосіб, встановлений початковим рішенням (зобов`язання виплатити), оскільки відсутність бюджетного фінансування не є обставиною, яка робить виконання рішення неможливим, а лише ускладнює його. Виплата коштів буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Також скаржник вказує на існування бюджетних обмежень та особливості функціонування Пенсійного фонду України, що полягає у наступному:

1. Виплата пенсій, у тому числі доплат, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

3. Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником, і здійснює видатки лише за наявності відповідних бюджетних призначень.

4. Взяття зобов`язань та здійснення видатків без встановлених бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

5. Стягнення коштів з рахунків Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій, але які не є власністю управління та призначені для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

6. Управління отримало тимчасовий розпис доходів і видатків на І квартал 2025 року, в якому кошти на погашення заборгованості за рішеннями суду не виділено. На думку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування положень статті 378 КАС України (у редакції до 19 грудня 2024 року), викладені у таких постановах: Так у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-475a14 та №21-394a11 зазначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №281/1820/14-а зазначено, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною. У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №759/1928/13-а наведена аналогічна правова позиція щодо зміни способу і порядку виконання рішення, яка полягає у прийнятті судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановленому порядку і способом, не змінюючи при цьому його суті. У постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №755/7078/16-a зазначено, що зміна способу виконання рішення із зобов`язання виплатити соціальні виплати на стягнення суми цих виплат буде зміною рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15 зазначено, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті. У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №826/8279/16 серед іншого зазначено, що висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення. У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 зазначено, що стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду України та нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що станом на момент постановлення даної ухвали, відсутні висновки Верховного Суду у контексті застосування положень статті 378 КАС України (в редакції з 19 грудня 2024 року) у подібних правовідносинах. У прохальній частині касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить Верховний Суд скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю, як виняток, здійснити касаційний перегляд ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 19, 95 Конституції України, статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), перевірки дотримання судами положень статей 79, 378 КАС України, а також перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-475a14 та №21-394a11, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі №281/1820/14-а, від 12 квітня 2018 року у справі №759/1928/13-а, від 10 липня 2018 року у справі №755/7078/16-a, від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15, від 11 лютого 2020 року у справі №826/8279/16, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує Кузьо В.Т. зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Суду з клопотанням, у якому просить зупинити виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Керуючись статтями 18, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/7706/22.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа