Постанова 4857 № 140/5277/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5277/24 пров. № А/857/24748/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року (суддя Костюкевич С.Ф., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/5277/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековіст до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіст» звернулося в суд з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2023/000053/2 від 19.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2023/000519 від 19.12.2023. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Житомирська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 14.08.2023 між ТзОВ «Ековіст» (покупець) та фірмою Omnia Europe S.A. (продавець) було укладено контракт №11/08/2023 KROH, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити, на умовах цього контракту кукурудзяний крохмаль (OmniBond 100, OmniBond 150, OmniCat 135A) (код товару УКТ ЗЕД 1108), іменований надалі товар. Валюта контракту євро. Ціна товару за цим контрактом встановлюється в євро і вказується в специфікаціях до цього контракту. Товар поставляється продавцем покупцеві на узгоджених умовах, зазначених в специфікаціях, що додаються до цього контракту. Умови оплати 100% передплата. За домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що сторони фіксують в додатках/специфікаціях. Оплата здійснюється в євро шляхом банківського переказу грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, зазначений у даному контракті. Також, Додатковою угодою №1 від 31.08.2023 до контракту №11/08/2023 KROH від 14.08.2023 сторони внесли зміни до контракту, змінивши платіжні реквізити постачальника. Додатковою угодою №2 від 06.12.2023 до контракту №11/08/2023 KROH від 14.08.2023 сторони доповнили розділ 1 контракту пунктом 1.3, за умовами якого покупець на підставі Декларації ексклюзивного дистриб`ютора від 15.08.2023 є офіційним ексклюзивним дистриб`ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов`язками, що випливають із цього. Додатковою угодою №3 від 06.12.2023 до контракту було внесено зміни до розділу 2 Контракту і вказано, що кількість товару, що поставляється за даним контрактом, становить 20 000 тонн, орієнтовна сума контракту становить 7 300 000,00 Євро. Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2023 сторони підписали специфікацію №12 до Контракту на поставку кукурудзяного крохмалю / Corn starch OmniBond 150 в кількості 400 т, за ціною 365 Євро за 1 т на загальну суму 146 000,00 Євро. Пунктом 2 згаданої специфікації сторони погодили умови оплати: 100% передоплата товару. Згідно п. 4 специфікації поставка товару здійснюється частково (товарними партіями), автомобільним транспортом, на умовах FCA - Меджидія, Румунія згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2020. 04.12.2023 на виконання умов контракту та специфікації №12 до контракту 04.12.2023 позивач по справі здійснив оплату за 120 тон кукурудзяного крохмалю на загальну суму 43 980 Євро. 19.12.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху,не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у виробництві гофрокартону; розфасовано у мішки по 1000 кг., не в первинній упаковці; вага нетто 22000 кг; торгівельна марка: OMNIA; виробник: OMNIA EUROPE S.A.» декларант позивача подав МД №23UA101090014905U3. Фактурна вартість товару становить 5 840,00 євро (еквівалентно 265 056,00 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 284 056,00 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 28 000,00 грн. До митної декларації додано: пакувальний лист (Packing list) OI-005409 11.12.2023, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) OI-005409 11.12.2023, автотранспортну накладну (Road consignment note) 648628 11.12.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) X 0130090 12.12.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару swift 04.12.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 94 12.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 31.08.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №12 від 30.11.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 06.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 06.12.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 11/08/2023 KROH 14.08.2023, договір про надання послуг митного брокера 2 01.09.2022, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично- модифікованих організмів заява-ГМО 06.09.2023, інші некласифіковані документи CERTIFICATE OF ANALYSIS 11.12.2023, інші некласифіковані документи лист Мінфіна Румунії від 30.10.2023, лист про статист. вартість від 30.10.2023, лист-опис 06.09.2023, переклад від 30.10.2023, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 23UA101090014809U2 18.12.2023. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В подальшому, на електронне повідомлення митниці декларант позивача надав калькуляцію перевезення; комерційну пропозицію відправника; договір про організацію перевезень; виписку з банку про рахунки; ексклюзивний вистриб`ютор; заявку на автоперевезення; висновок Держзовнішінформ; митну декларацію країни відправлення;. 19.12.2023 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2023/000053/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2023/000519. У графі 33 оскаржуваного рішення від 19.12.2023 №UA101090/2023/000053/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є OMNIA EUROPE S.A., торговельної марки OMNIA. Попередні митні оформлення імпортера подібного/аналогічного товару здійснювались із застосуванням резервного методу. Відповідно до п. 5.1 Контракту № 11/08/2023 KROH від 14.08.2023 умова оплати за товар визначена як 100 % передоплата. Згідно із умовами п. 2 специфікації № 8 від 27.10.2023 до Контракту № 11/08/2023 KROH від 14.08.2023 умови оплати за товар визначені, також, як 100 % передоплата. Декларантом до митного оформлення додатково надано документ про оплату оцінюваного товару від 06.12.2023 на суму 43 980,00 євро. Даний документ може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, але є розбіжності в вартості: в інвойсі № OI-005409 від 11.12.2023 - 5 840,00 Євро, в специфікації №12 від 30.11.2023 146 000,00 Євро, в документі про оплату від 06.12.2023 43 980,00 Євро. Враховуючи виявлені розбіжності, оформлення додатково надано документ про оплату оцінюваного товару від 06.12.2023 на суму 43 980,00 євро не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар. Відповідно до відомостей, що містяться у автотранспортній накладній в графі 23 CMR № 648628 від 11.12.2023 відсутній підпис водія ТзОВ «Тімтранс», що відповідно до порядку заповнення міжнародної транспортної накладної (CMR) Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 означає, що вантаж не був прийнятий до перевезення. Разом з тим, для підтвердження витрат на транспортування товарів до митного оформлення надано довідку від 12.12.2023 року №

94. Дана, довідка № 94 від 12.12.2023 не може бути використана як належний доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару, тому що не містить посилання на автотранспорту накладну. Житомирською митницею проаналізовано дані щодо міжнародних перевезень Румунія-Україна (враховані данні сайту della.ua) за поточний рік. Середня вартість перевезення складає орієнтовно 70 грн/км. Якщо брати до уваги довідку №94 від 12.12.2023 та калькуляцію №94 від 12.12.2023, то вартість за кілометр значно менше (49,82 грн/км). Додатково надана копія митної декларації країни-відправлення 23ROCT1970E0324725 від 12.12.2023 містить відомості про задекларовану вартість товару 32 657,5 румунських лей, яка є більшою за вказану у поданій митній декларації 23UA101090014809U2. Додатково надано лист. Він описує цю розбіжність, але в наведеній інформації відсутні аргументовані пояснення цієї розбіжності. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 0,543 євро за кілограм за МД №23UА101090013107U0 від 30.10.2023. Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA101090014905U3 від 19.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Ековіст, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Як передбачено частинами 1,2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Статтею 54 МК України, зокрема, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Як передбачено статтею 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Здійснивши аналіз наведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Поряд з цим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Суд першої інстанції вірно вказав, що наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Частинами 2, 4, 5статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Зокрема, в кожному випадку були подані: контракт №11/08/2023 KROH від 14.08.2023 з відповідними додатковими угодами; специфікації; інвойси; платіжні інструкції в іноземній валюті; пакувальні листи; міжнародні товарно-транспортні накладні; сертифікати; сертифікати з перевезення товару; договори на транспортно-експедиційні послуги та договори про організацію перевезень автомобільним транспортом; довідки про транспортно-експедиційні витрати; декларації країни відправлення; заявки на автоперевезення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. При цьому, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. З приводу тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Більше того, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17. Також є безпідставними твердження відповідача про розбіжність у вартості товару, яка міститься в інвойсі, специфікації та в документах про оплату, то суд зауважує, що в специфікаціях вказується загальна вартість товару. Разом з тим, зважаючи на те, що весь об`єм товару, визначений специфікаціями, неможливо поставити однією партією, тому така поставка здійснюється окремими невеликими партіями, на кожну з яких складається інвойс. Відтак, цілком очевидним є той факт, що вартість товару, яка зазначена у специфікації буде значно більша вартості товару, яка зазначена в інвойсі. У свою чергу, що стосується документів про оплату, то такі охоплюють оплату кількох партій товару. Крім того, у кожному платіжному документі міститься посилання на контракт, а також на специфікацію по якій проведено відповідну оплату. Щодо аргументів відповідача про розбіжність в номерах рахунків, на які позивачем було здійснено оплату за товар, то такі є безпідставними, оскільки ТзОВ «Ековіст» та Omnia Europe S.A. було укладено додаткову угоду №1 від 31.08.2023 до контракту №11/08/2023 KROH від 14.08.2023, якою було внесено зміни до розділу 11 «Юридичні адреси, платіжні реквізити сторін», зокрема, було змінено номер рахунку Omnia Europe S.A. У свою чергу, покупець не може відповідати за дії продавця щодо зміни своїх банківських рахунків, а відтак і не може нести у зв`язку з цим відповідальність у вигляді сплати додаткових митних платежів. Також твердження митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що довідки про транспортно-експедиційні витрати не є належними доказами, які підтверджують вартість фактично понесених позивачем витрат на транспортування у зв`язку з відсутністю у них інформації про товар, що транспортувався, його вагу, посилання на автотранспортну накладну тощо є безпідставними, оскільки затвердженої форми довідки про транспортно-експедиційні витрати з чітким переліком реквізитів та інформації, яку вона повинна містити, в чинному законодавстві немає. У той же час, подані декларантом позивача довідки про транспортно-експедиційні витрати містили усі необхідні реквізити, відповідно до яких митний орган встановлює вірність декларування витрат на транспортування, а саме: дату складання довідки, адресата довідки, вартість перевезення, маршрут перевезення, дані про транспортні засоби, дані про відсутність страхування. Більше того, дані довідки містили посилання на CMR та інвойс, а тому відповідач мав можливість під час митного оформлення встановити приналежність відповідної довідки про транспортно-експедиційні витрати до конкретної поставки. Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на митну вартість товару не впливає та обставина, що у автотранспортній накладній в графі 23 CMR № 648628 від 11.12.2023 відсутній підпис водія ТзОВ «Тімтранс», оскільки наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Щодо твердження відповідача про те, що згідно даних щодо міжнародних перевезень Румунія-Україна за поточний рік середня вартість перевезення складає орієнтовно 70 грн/км та якщо брати до уваги довідку №94 від 12.12.2023 та калькуляцію №94 від 12.12.2023, то вартість за кілометр значно менше (49,82 грн/км), суд першої інстанції вірно не погодився що витрати на транспортування маршрутами розподілено непропорційно. Так, під час митного оформлення позивачем в частині витрат на перевезення товару були надано договір заявку на перевезення вантажів №40 від 11.12.2023 на суму 40 000,00 грн, довідку про транспортні витрати ТзОВ «Тімтранс» №94 від 12.12.2023 на суму 40 000,00 грн. та рахунок на оплату вартості послуг з перевезення вантажу. Згідно довідки про транспортні витрати №94 від 12.12.2023, яка була надана до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Меджидія (Румунія) - м.п. Порубне становить 28 000,00 грн., а від кордону до смт Понінка 12 000,00 грн., всього 40 000,00 грн. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які би спростовували б розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, різні суми витрат на перевезення вантажу за межами митної території України і на митній території України зумовлена різною вартістю пального, відрядними витратами водію, простоями на переходах, платними дорогами, сумами податків, які нараховуються перевізником, наявністю, інших вантажів до перевезення. Окрім цього слід врахувати, що перевізник, самостійно визначає розмір транспортних витрат по маршруту перевезення, додатково зазначивши що даний вантаж є консолідованим і жодних сумнівів щодо недостовірності наданої перевізником довідки у позивача не має. Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інтсанції, що з наданих під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати пов`язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні свідчить, що останній діяв упереджено. Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що в декларації країни-відправлення вартість товару більша, аніж в поданій МД, слід зазначити наступне. Так, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Слід зазначити, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Таким чином, в експортних деклараціях йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у румунських леях при конвертації валют у митних цілях в Румунії. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивачем до митних декларацій надавалися інвойси, за якими здійснювалась відповідна операція. Саме інвойси є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Щодо аргументів відповідача не взяття до уваги висновків експерта, суд першої інстанції вірно зауважив, що вказана обставина жодним чином не може впливати на прийняття рішення про коригування митної вартості товару, оскільки такий висновок є лише додатковим документом і не належить до переліку документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Як вірно вказав суд першої інстанції, що вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару, а відтак відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Щодо витребування відповідачем у позивача додаткових документів, слід зазначити, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Як вірно зазначив суд першої інстанції, вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Окрім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд першої інстанції вірно зауважив, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Слід враховувати, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зважаючи на викладене суд першої інстанції вірно вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Згідно практики Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Зважаючи на все викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2023/000053/2 від 19.12.2023 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення підставно задоволені судом першої інстанції. Як наслідок, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ) №UA101090/2023/000519 від 19.12.2023 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2023/000053/2 від 19.12.2023, яке судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №140/5277/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга