Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/35230/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35230/23 Перша інстанція суддя Хурса О. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 019712 від 12 червня 2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність задоволення позовних вимог, так як на позивача у межах спірних правовідносин правомірно накладено адміністративно-господарські штрафу за наслідком виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме за наслідком відсутності у позивача протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. При цьому, апелянт наголошує, що саме ОСОБА_1 має статус автомобільного перевізника у межах спірних правовідносин та він підтвердив факт вчинення спірного порушення під час проведення перевірки. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою без статусу підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 616886 від 30.05.2024). При цьому, 22 березня 2023 року посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422, зупинено транспортний засіб марки VOLVO, ДНЗ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , під керівництвом ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт від 28 березня 2023 року № 353475, яким встановлено порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність протоколу перевірки та адаптації до аналогового тахографа. На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 28 березня 2023 року № 353475, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 019712 від 12 червня 2023 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, розміром 17 000,00 грн. Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як контролюючим органом не доведено правомірності оскаржуваної постанови, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. При цьому, згідно ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Згідно ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому, згідно п. 1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Згідно п. 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015. В свою чергу, згідно п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Крім того, Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №

385. Згідно п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. В свою чергу, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 019712 від 12 червня 2023 року. В даному випадку, до позивача, як перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за наслідком встановлення факту вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за здійснення перевезень вантажу водієм, який не мав при собі протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, що є порушенням вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що положення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» окремо не визначають протокол про перевірку та адаптацію тахографа у якості документу для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а лише визначають, що водій, окрім перелічених у відповідній статті документів, має мати при собі інші документи, передбачені законодавством. В свою чергу, згідно вищевикладених положень Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Тобто, відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу у водія транспортного засобу може вважатись порушенням, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач не є суб`єктом спірного правопорушення. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що вантажний автомобіль, яким здійснював керування позивач, мав повну масу понад 3,5 тонни. При цьому, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. В свою чергу, сторонами у справі не заперечується, що позивач, як водій транспортного засобу, не мав при собі протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. При цьому, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі Правила № 363). Згідно глави 1 Правил № 363, у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вантаж - всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами. В даному випадку, як зазначено вище, саме на позивача, як водія вантажного транспортного засобу, накладено адміністративно-господарський штраф за порушення вимог ЗУ «Про автомобільний транспорт», визначивши позивача у якості перевізника товару. Між тим, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, а не власники транспортних засобів, водії, тощо. При цьому, перевізник не обов`язково має бути власником транспортного засобу, оскільки норми законодавства не забороняють використання транспортних засобів, що належать іншим особам, зокрема у перевезеннях вантажів на підставі договорів укладених між власником та перевізником або інших правочинів. В свою чергу, до власника автомобільного транспорту можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за умови, якщо він відповідає усім характеристикам, визначеним для автомобільних перевізників. У разі якщо особа не відповідає цим вимогам, відсутні підстави для застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу. Таким чином, вирішальним при розгляді цієї справи є встановлення факту чи є ОСОБА_1 перевізником в розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт» для перевірки правомірності застосування до нього адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу, виключно як до водія автотранспортного засобу, який, на думку відповідача, надавав послугу з перевезення, як суб`єкт господарювання. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено безпосередньо на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує правову підставу прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Між тим, з аналізу наданої до суду суб`єктом владних повноважень товарно-транспортної накладеної № Р6454 від 27 березня 2023 року, яка надавалась позивачем під час здійснення його перевірки, перевізником товару є ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098). В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , як водій, не здійснює підприємницької діяльності. Між тим, як вбачається з наданих до суду суб`єктом владних повноважень документів, у ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом владних повноважень викликався ОСОБА_2 (водій) та ПАТ «ІЛЛІЧІВСЬКЗОВНІШТРАНС» (власник транспортного засобу), але не ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (перевізник). Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи суб`єкта владних повноважень про те, що позивач є водієм автомобіля, який перевозив вантаж, а тому він здійснював перевезення на комерційних умовах та є автоперевізником у розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки ці аргументи не знайшли підтвердження під час розгляду справи відповідними доказами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Між тим, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування його рішення, не допущено. Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.І. Шляхтицький