Постанова 4850 № 360/196/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року справа №360/196/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гелиос-Транс» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (повне судове рішення складено 27 лютого 2023 року у м. Дніпро) у справі № 360/196/22 (суддя в І інстанції Петросян К.Є.) за позовом Приватного підприємства «Гелиос-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: У січні 2022 року до Приватне підприємство «Гелиос-Транс» (далі - ПП «Гелиос-Транс») звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Укртрансбезпека), в якому, з урахуванням уточнення 24.01.2022, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 грудня 2021 року за № 222904. В обґрунтування позову зазначено, що ПП «Гелиос-Транс» 03.01.2022 отримано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.12.2021 за № 222904, згідно якої позивача притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), з врахуванням того, що 12.11.2021 об 16:00, на а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область, допущено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа. Із вказаною постановою ПП «Гелиос-Транс» не погодився та вважав, що вона підлягає скасуванню з огляду на таке. ПП «Гелиос-Транс» після отримання оскаржуваної постанови здійснено перевірку укладених договорів про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування, зокрема визначення маршрутів, за якими підприємством надавалися послуги на належних підприємству транспортних засобах 12.11.2021 і встановлено, що підприємством не здійснювалось перевезення вантажів за маршрутом, який би включав рух по а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область, відтак ПП «Гелиос-Транс» не виступало перевізником. Позивач зазначив, що ПП «Гелиос-Транс» має у власності десять вантажних автомобілів, які 12.11.2021 були задіяні на маршрутах, які не передбачали руху по а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область, що підтверджується наданими до матеріалів справи позивачем товарно-транспортними накладними від 12.11.2021. Враховуючи, що ПП «Гелиос-Транс» не надавало послуг із перевезення за маршрутом, який би включав рух по а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область, на думку позивача, відповідачем безпідставно та протиправно було притягнуто його до відповідальності за абзацом 3 частиною першою статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов. Апелянт наголошує, що відповідачем не доведено факту здійснення ПП «Гелиос-Транс» перевезень на транспортному засобі IVECO AS 440 S 43, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; TRAILOR SYY ЗCX, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , зокрема 12.11.2021 на а/д М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський, 240 км+274. позивач не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно положень ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Приватне підприємство «Гелиос-Транс» зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 38269701, місцезнаходження: 93402, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Заводська, будинок 35, кабінет 16, керівник - Стріжов Олександр Сергійович. Види економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 05.11.2021 Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.11.2021 № 56769/21.1/18-21, старшому державному інспектору ВНАП Дідчуку А.В. та головному спеціалісту ВНАП Килимнику В.А. видано направлення за № 002301 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, відповідно до системи адміністративного територіального устрою України Вінницької області: м. Вінниця та Вінницький район, Жмеринський район, Козятинський район, м. Ладижин, Могилів - Подільський район, м. Хмільник, Барський район, Бершадський район, Гайсинський район, Калинівський район, Іллінецький район, Липовецький район, Літинський район, Немирівський район, Оратівський район, Піщанський район, Теплицький район, Тивріський район, Томашпільський район, Тростянецький район, Тульчинський район, Чернівецький район, Шаргородський район, д/д М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський 240 км -418 км, д/д М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварне (через мм. Вінницю, Кропивницький) 346 км+248 м-515 км, а/д О-02-03-01 Вінниця - Тиврів 7км+50м, з 08.11.2021 до 14.11.2021. За результатами рейдової перевірки інспекторами 12.11.2021 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №305552 (далі - акт перевірки). З акта перевірки вбачається, що старшим державним інспектором ВНАП Дідичук А.В., головним спеціалістом ВНАП Килимник В.А. 12.11.2021 на а/д М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський, 240 км+274 м, о 16 год 00 хв., на підставі направлення № 002301 від 05.11.2021, проведено перевірку транспортного засобу марки: IVECO AS 440 S 43, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; TRAILOR SYY ЗCX, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ; водій ОСОБА_1 ; що належить ПП «Гелиос-Транс». Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 наказу Міністерства транспорту і зв`язку України № 340 від 07.06.2010, пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту і зв`язку України № 385 від 24.06.2010, під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, чим порушено статтю 48 Закону № 2344-ІІІ, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме абзац 3 частина перша статті 60 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Законом № 2344-ІІІ, а саме протокол перевірки та адаптації тахографа, що передбачено пунктом 6.1 наказу Міністерства транспорту і зв`язку України № 340 від 07.06.2010, пунктом 3.3 наказу Міністерства транспорту і зв`язку України № 1385 від 24.06.2010. Згідно з актом перевірки встановлено, що водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився. 15.11.2021 Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки вищевказаний акт було надіслано до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за належністю. Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, постановою Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 15.12.2021 № 222904 про застосування адміністративно-господарського штрафу, на підставі акта Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.11.2021 № 305552, ПП «Гелиос-Транс» притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн за допущене порушення - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа. Вказана постанова направлена на адресу позивача згідно супровідного листа від 16.12.2021№ 106320/4.3/24-21, де позивача повідомлено про необхідність сплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів після отримання копії постанови. Постанову отримано позивачем 03.01.2022, що не заперечується сторонами по справі. Не погоджуючись із винесеною Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки постановою від 15.12.2021 № 222904 про застосування адміністративно-господарського штрафу, ПП «Гелиос-Транс» звернулося до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого. За приписами частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567). Пунктами 2, 3 Порядку № 1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Пунктом 14 Порядку № 1567 обумовлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Відповідно до пункту 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. Положеннями статті 18 Закону № 2344-ІІІ регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: - організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; - здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; - забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; - здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем. Вимоги до автомобільного перевізника визначені у статті 34 Закону № 2344-ІІІ, зокрема автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку (частина друга статті 49 Закону № 2344-ІІІ). Тому, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Разом з тим, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі Інструкція № 385), яка поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 Інструкції № 385). Пунктом 1.4 Інструкції № 385 визначено поняття термінів, зокрема: - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР). Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1-2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; - у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); - у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Згідно із пунктом 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340). Пунктами 6.1, 6.2 та 6.3 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км. При цьому, водій транспортного засобу має пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи, зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. За відсутності документів, зокрема в цьому випадку, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, нормами статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Верховним Судом у постановах від 17 липня 2018 року у справі №802/1836/17-а та від 01 липня 2020 року у справі №К/9901/22356/18 зазначено, що приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Матеріалами справи встановлено, що під час рейдової перевірки транспортного засобу марки: IVECO AS 440 S 43, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; TRAILOR SYY ЗCX, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ; у водія ОСОБА_1 був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Доказів, які б підтверджували або спростовували обладнання транспортного засобу тахографом до суду позивачем також не надано. При цьому, ПП «Гелиос-Транс» в обґрунтування позову, а також апеляційної скарги зазначалось, що підприємством 12.11.2021 не здійснювалось перевезення вантажів за маршрутом, який би включав рух по а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область. Відтак, на думку позивача, ПП «Гелиос-Транс» не виступало перевізником. Зокрема позивач зауважив, що ПП «Гелиос-Транс» мас у власності 10 вантажних автомобілів, які 12 листопада 2021 року були задіяні, на маршрутах, що не передбачали руху по а/д М-21, Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський, 286 км.+274, Вінницька область, на підтвердження чого надав до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 12.11.2021 стосовно використання транспорту підприємства в цей день, а саме: 1. автомобіль НОМЕР_5 виконував рейс Велика Димерка (Київська область) -Київ (Київська область) згідно ТТН 347189020, дата розвантаження 12.11.21; 2. автомобіль НОМЕР_6 - Велика Димерка (Київська область) - Велика Димерка (Київська область) згідно ТТН 347189052, дата розвантаження 12.11.21; 3. автомобіль НОМЕР_7 - рейс Велика Димерка (Київська область) - Київ (Київська область) згідно ТТН 347187289, дата розвантаження 12.11.21; ТТН 347189168, дата розвантаження 12.11.21; 4. автомобіль НОМЕР_8 - Велика Димерка (Київська область) - Софіївська Борщагівка (Київська область) згідно ТТН 347185117, дата розвантаження 12.11.21; 5. автомобіль НОМЕР_9 - Велика Димерка (Київська область) - Софіївська Борщагівка (Київська область) згідно ТТН 347185122, дата розвантаження 12.11.21; 6. автомобіль НОМЕР_10 - Київ (Київська область) - Бориспіль (Київська область) згідно ТТН РЩ040025432/040025432, дата розвантаження 12.11.21; ТТН РЩ040025434/040025434, дата розвантаження 12.11.21; ТТН РЩ040025433/040025433 Дата розвантаження 12.11.21. Інші автомобілі підприємства не були задіяні в автоперевезеннях. Крім того, позивачем надано до матеріалів справи довідку за № 1752 від 04.01.2022, складену керівником ПП «Гелиос -Транс» Стріжовим О.С. про те, що станом на 04.01.2022 на балансі підприємства знаходиться 10 (десять) вантажних автомобілів. При цьому, згідно зазначеної довідки на балансі ПП «Гелиос-Транс» станом на 04.01.2022 не перебуває транспортний засіб марки IVECO AS 440 S 43, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 та TRAILOR SYY ЗCX, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , зазначений в акті перевірки. Отже, позивачем заперечується факт перебування у підприємства на балансі транспортного засобу, зазначеного в акті перевірки. У відповідності до вимог частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами частин першої, другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Слід зауважити, що в силу приписів Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. При цьому, відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна є одним з документів, на підставі якого виконуються вантажні перевезення. Разом з тим, товарно-транспортні накладі не визначають маршрут руху транспортного засобу, а тому не можуть слугувати беззаперечним доказом задіяння відповідного транспортного засобу до перевезення вантажу. Що стосується довідки від 04.01.2022 за № 1752, з якої вбачається відсутність станом на 04.01.2022 на балансі ПП «Гелиос-Транс» транспортного засобу, зазначеного в акті перевірки. Місцевим судом було здійснено судовий запит до відповідного сервісного центру МВС щодо транспортних засобів, які перебувають на балансі ПП «Гелиос-Транс». З відповіді Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) від 15.02.2022 за № 31/12/1-198ве вбачається, що станом на 15.02.2023 за ПП «Гелиос-Транс», код ЄДРПОУ 38269701, адреса реєстрації: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд.35, кв.16, зареєстровано 22 одиниці транспортних засобів, до яких не входять транспортні засоби, зазначені в оскаржуваній постанові відповідача. Так: - автомобіль марки IVECO AS 440 S 43, червоного кольору, 2005 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_11 , свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 20.01.2020, зареєстрований за гр. ОСОБА_2 ; - напівпричіп TRAILOR SYY ЗCX, 1996 року випуску, синього кольору, з номерним знаком НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 10.11.1996 року, зареєстрований за гр. ОСОБА_3 . Згідно відповіді Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) від 15.02.2022 за № 31/12/1-198ве вбачається, що транспортні визначені в акті перевірки від 15 грудня 2021 року за № 222904 належать особам, відношення яких до ПП «Гелиос-Транс» не доведена. Таким чином, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що доводи позивача щодо не перебування на балансі ПП «Гелиос-Транс» транспортних засобів, зазначених в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано до нього жодного доказу на підтвердження обставини належності визначеного у акті транспортного засобу саме ПП «Гелиос-Транс». Таких доказів відповідачем не надано ні до оскаржуваної постанови від 15 грудня 2021 року за № 222904, ні до суду в ході розгляду справи. Зокрема, надана разом із відзивом на позов відповідачем копія товарно-транспортної накладної не дає можливості встановити із неї будь-які дані, ні її номеру, ні її дати, ні найменування перевізника, ні інших даних про перевізника у зв`язку з неякісною її копією. Отже, відповідачем не доведено факту здійснення ПП «Гелиос-Транс» перевезень на транспортному засобі IVECO AS 440 S 43, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; TRAILOR SYY ЗCX, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , зокрема 12.11.2021 на а/д М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський, 240 км+274. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що ПП «Гелиос-Транс» виступало перевізником у спірних правовідносин, а відповідно є суб`єктом вчинення правопорушення, тобто без наявності жодного доказу на підтвердження цієї спірної обставини. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача: сплачені за подачу позову в сумі 2481,00 грн - у встановленому законодавством розмірі: з коефіцієнтом 0,8 у зв`язку з подачею позову в електронній формі - 1984,80 грн, а за подачу апеляційної скарги згідно з розрахунком апеляційного суду в ухвалі від 03.04.2023 - в сумі 2977,20 грн, тобто, в загальному розмірі 4962,00 грн. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гелиос-Транс» - задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 360/196/22 - скасувати. Позов Приватного підприємства «Гелиос-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати Постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 грудня 2021 року за № 222904. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства «Гелиос-Транс» (93402, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Заводська, будинок 35, кабінет 16, код ЄДРПОУ 38269701) судові витрати в сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні. Повне судове рішення - 20 червня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук