Постанова 4852 № 160/28194/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28194/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28194/24 (головуючий суддя першої інстанції - Неклеса О.М.) за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 16.10.2024 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської Ради за номером 1509399086-2024-2 від 03.04.2024 року про відмову (зупинення) у наданні матеріальної допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , та її неповнолітнім дітям - внутрішньо переміщеним особам, а саме: - ОСОБА_4 ; - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_2 ; - зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради починаючі із 03.04.2024 року, надати (поновити) надання матеріальної допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам із моменту відмови (зупинення) надання такої допомоги: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН № НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Артемівським МВ ГУ УМВС України в Донецькій області 3.09.2009 року; - ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ); - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 ); - ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_5 ). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та троє її неповнолітніх дітей є внутрішньо переміщеними особами із міста Бахмут Донецької області, які протягом вересня 2023 року - квітня 2024 року отримували матеріальну допомогу на проживання як внутрішньо переміщені особи. 06.06.2023 року позивач стала власником непридатної для проживання квартири в АДРЕСА_1 , вказаний факт - відсутність придатного для проживання житла підтверджено відповідним актом «Україна-Азербайджан» ТОВ «З іноземними інвестиціями «К.А.С. ЛТД», який додано до позову. Жоден із неповнолітніх дітей позивача не став власником придатного для проживання житла і не є таким власником на даний час. Незважаючи на вищевказані обставини, відповідач 25.03.2024 року, посилаючись на п.п.5 п.7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відмовив позивачу та її неповнолітнім дітям у виплаті матеріальної допомоги на проживання як ВПО. Також, 03.04.2024 року, на думку позивача, відповідач незаконно постановив рішення 1509399086-2024-2, яким відмовив (зупинив) позивачу в наданні матеріальної допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач в інтересах своїх неповнолітніх дітей подала апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі та його висновки викладенні у рішенні не відповідають обставинам справи. Вважає, що на скаржника незаконно було покладено обов`язок доведення обставин непридатності для проживання у квартирі, яку отримав позивач у власність. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 27.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. 17.07.2025 року від Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надійшло клопотання про заміну відповідача, якою просив в частині позовних вимог щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідача Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на правонаступника прав та обов`язків - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Апеляційний суд зазначає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. На стадії апеляційного перегляду справи заміна сторони КАС України не передбачено. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.08.2023 року разом із своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради, що підтверджується довідками №1201-5002046555; №1201-5002046751; №1201-5002046851 та №1201-5002046657 відповідно на кожну особу. Так, згідно заяви позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, останній було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 12000,00 грн. (3000,00 грн. - ОСОБА_1 (особа з інвалідністю) та по 3000,00 грн. на кожного з трьох дітей щомісячно. 25.03.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (повторне звернення), в якій просила призначити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. У заяві також зазначено, що членами сім`ї ОСОБА_1 є її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У інформаційному повідомленні, доданому до заяви на призначення допомоги, позивач власноручно зазначила, що на 1 число місяця з якого призначається допомога вона не має у власності житлового приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій тимчасової окупації або на територіях де ведуться бойові дії. Згідно отриманої спеціалістами Центрального УПСЗН ДМР інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачем було встановлено, що позивач з 06.06.2023 року має у власності житлове приміщення (квартиру), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,5 кв. м., житловою площею 75,2 кв. м. Рішенням Центрального УПСЗН ДМР №1509399086-2024-2 від 03.04.2024 року за результатом розгляду заяви позивача від 25.03.2024 року відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам п.7-7.1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки на 1 число місяця, з якого призначається допомога, особа має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій (затвердженого наказом №309 від 22.12.2022 року). Не погодившись із рішенням відповідача про відмову (зупинення) у наданні матеріальної допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, позивач звернулась з позовом до суду. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача за номером 1509399086-2024-2 від 03.04.2024 року про відмову (зупинення) у наданні матеріальної допомоги на проживання як внутрішньо переміщеної особи позивачу та її неповнолітнім дітям - внутрішньо переміщеним особам, є правомірним та підстави для її поновлення відсутні. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII (далі по тексту - Закон №1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Частинами 1-3 статті 4 Закону №1706 визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі по тексту - Порядок №332), який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Згідно з пунктом 1 Порядку №332 допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку. Призначення і виплата допомоги здійснюються з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». Пунктом 3 Порядку №332 визначено, що з 01 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. Підпунктом 5 пункту 7 Порядку №332 передбачено, що допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 року, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлового приміщення (частини житлового приміщення, придбаного за кошти, отриманого на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень). Підпунктом 5 пункту 7-1 Порядку №332 передбачено, що із 01 грудня 2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв.метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень. З вищевикладених норм Порядку №332 визначено висновок, що з 01 листопада 2023 року допомога призначається на сім`ю - на кожного члена сім`ї, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти. Водночас, допомога не призначається/не виплачується на сім`ю якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому, не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень. Отже, відповідачем для вирішення питання щодо наявності підстав для призначення на сім`ю позивача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, було перевірено інформацію щодо перебування у власності членів її сім`ї житлового приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Згідно з отриманою спеціалістами Центрального УПСЗН ДМР інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачем було встановлено, що позивач з 06.06.2023 року має у власності житлове приміщення (квартиру), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,5 кв. м., житловою площею 75,2 кв.м. Відповідно до матеріалів справи згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованих станом на 25.03.2024 року, з якої судом встановлено, що позивач з 06.06.2023 року має у власності житлове приміщення (квартиру), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 75,2 кв.м., розмір частки 1/1, на підставі договору купівлі-продажу №978, виданого 06.06.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Білецькою В.І.. На підтвердження факту відсутності придатного для проживання у власності позивача та у власності її дітей житла, ОСОБА_1 надала до суду копію акта обстеження технічного стану житлової квартири від 23.06.2024 року, складеного головним інженером та директором ТОВ «З іноземними інвестиціями «К.А.С. ЛТД», в якому зазначено, що квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 м.кв. на час проведення огляду 23.06.2024 року не придатна для проживання в ній до закінчення будівельних робіт. Наданий позивачем акт суд першої інстанції обґрунтовано визначив неналежним доказом, а тому не прийняв його до уваги, оскільки, в силу приписів підпункту 5 пункту 7-1 Порядку №332 не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Документального підтвердження органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна того, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 75,2 кв.м., яка належить з 06.06.2023 року позивачу є непридатною для проживання, до суду не надано, отже наведені позивачем обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, не зрозуміло - навіщо позивач придбавала у власність житло, яке не придатно для житла, будь-яких доводів з цього питання позивачем в апеляційній скарзі не наведено. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних документів про непридатність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,5 кв. м., для проживання позивача при поданні заяви від 25.03.2024 року до Центрального УПСЗН ДМР не надавала. Колегія суддів звертає увагу, що вказаний скаржником акт обстеження житлового приміщення не був предметом розгляду відповідно до заявлених позовних вимог, оскільки він не враховувався і відповідачем при прийнятті спірного рішення. Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Отже, позовна заява обов`язково складається з двох елементів: предмета і підстав позову. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 року у справі №2а-2487-08-0970 предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача. Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28194/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28194/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко