Постанова Одеський апеляційний суд № 523/4841/24

Номер провадження: 22-ц/813/4289/25 Справа № 523/4841/24 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача Томашевський Роман Миколайович відповідач Одеська обласна прокуратура розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Аліної С.С., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з майна,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з майна, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_5 ), яка після вступу у шлюб набула прізвище чоловіка - ОСОБА_6 , є рідною сестрою (по матері) ОСОБА_7 . ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 27.11.1995, щодо 1/3 (однієї третьої) частини квартири та договором дарування №5180 від 21.09.2007 щодо 1/3 частини квартири. Брату позивачки - ОСОБА_7 належить 1/3 (одна третя) частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 27.11.1995. Вказані вище фактичні обставини встановлені рішенням Суворовського районного сулу міста Одеси від 22.09.2022 про справі №523/2518/22 за позовом ОСОБА_3 то Одеської обласної прокуратури про зняття арешту та не потребують доказуванню. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 , виданим міським РАЦС м. Одеси 04.11.1961. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 09.01.2015 Відділом державної РАЦС у місті Одесі реєстраційної служби ОМУЮ. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивачки - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 01.11.2023 Відділом державної РАЦС у місті Одесі Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця після смерті ОСОБА_7 , 24.02.2024 року звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата - ОСОБА_7 . 24.02.2024 ОСОБА_11 була заведена спадкова справа №1/2024, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №75965114 від 24.02.2024. 08.03.2024 представником Позивача адвокатом Томашевським Р.М. було роблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №369116661 від 08.03.2024 року, стало відомо, що на підставі постанови Прокуратури м. Одеси №б/н від 18.01.2008 року, на квартиру АДРЕСА_1 накладені три арешти: арешт нерухомого майна, який зареєстровано: 18.01.2008 року 11:47:26 за №6418876 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26; арешт нерухомого майна, який зареєстровано: 18.01.2008 року 11:50:57 за №6418983 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26; арешт нерухомого майна, який зареєстровано: 18.01.2008 року 15:07:35 за №6421921 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026 Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська,

26. Як позивачу стало відомо, вищезазначені арешти були накладені у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи №052200700102 (за КПК України у редакції 1960 року), порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст.190, ч.ч. 2,3 ст.358 Кримінального кодексу України. При цьому, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) наявне таке, що набрало законної сили рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2021 по справі №523/13830/20, у якому судом вирішено аналогічне питання скасування арешту нерухомого майна, накладеного у межах кримінальної справи. 07.02.2022 було отримано відповідь Апеляційного суду Одеської області від 04.02.2022 року, у якій зазначено, що вказаним вироком питання про конфіскацію та про зняття арешту з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 чи ї частини - не вирішувалось. Отже, як вбачається із вищенаведеного, судом постановлено остаточне рішення у кримінальній справі №052200700102, однак питання щодо скасування арешту нерухомого майна Позивача, накладеного в рамках її розгляду, вирішено не було, чим порушено права Позивача як власника квартири. У свою чергу, арешти, накладені на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , перешкоджали позивачу як власнику реалізовувати гарантоване законом право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду мста Одеси із позовною заявою про скасування арешту з належних їй 2/3 частин вказаної квартири. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.09.2022 по справі №523/2518/22, яке не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_12 були задоволені та судом було знято два ( з трьох вищевказаних арештів), які були накладені на частки ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю брата - ОСОБА_7 та у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після його смерті, а арешт, накладений на частину квартири брата ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_8 отримати свідоцтво про право на спадщину та реалізувати ОСОБА_8 свої права спадкоємця, вона змушена звернутись до суду із даним позовом та просити суд зняти арешт, накладений постановою прокуратури міста Одеси від 18.01.2008 на частину квартири, яка належить її брату на праві власності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 29 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з майна відмовлено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, щов матеріалах цивільної справи та в матеріалах спадкової справи № 1/2024 від 24.02.2024 року яка заведена за заявою ОСОБА_12 , щодо майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутнє свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, в матеріалах справи відсутні письмові відомості, що позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд не прийняв до уваги письмову довідку приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 про те, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , у розумінні Цивільного Кодексу України. Вищевказана письмова довідка, яка видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 не є процесуальним нотаріальним актом, який посвідчує перехід права власності на майно 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від спадкодавця ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 до його спадкоємців. Отже, письмова довідка, яка видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 не є свідоцтвом про право на спадщину, тому позивачка ОСОБА_13 не набула право власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої був померлий ОСОБА_7 . Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_13 не надала суду письмових доказів в обґрунтування позовних вимог до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Також, суд вважає, що позивачка ОСОБА_13 не довела суду ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_12 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають. При таких обставинах в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 відмовити. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити, зняти арешт із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано: 18.01.2008 року 15:07:35 за №6421921 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026 Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26.підстава обтяження: постанова, б/н, 18.01.2008, Прокуратура м. Одеси. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд невірно оцінив фактичні обставини справи, невірно оцінив підстави та предмет позову, заявленого ОСОБА_14 , не надав об`єктивної та належної оцінки доказам у справі та чинним вимогам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, до ухвалення незаконного рішення. Суд першої інстанції невірно оцінив причини звернення ОСОБА_3 до суду із даним позовом та прийшов до помилкового висновку по те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею померлого ОСОБА_7 .. У зв`язку зі смертю брата ОСОБА_7 відкрилась спадщина щодо майна померлого ОСОБА_7 . ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після його смерті, що підтверджується матеріалами спадкової справи №1/2024, витребуваної судом та довідкою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею, оскільки не отримала свідоцтво про право на спадщину, суперечить вимогам Цивільного Кодексу України. ОСОБА_13 у встановленому законом порядку та строки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте не може отримати свідоцтво про право на спадщину саме через існування арешту про скасування якого і був заявлений позов у межах даної цивільної справи. У зв`язку з цим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею свого померлого брата ОСОБА_7 . Арешт, накладений на частину квартири брата ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_8 отримати свідоцтво про право на спадщину та реалізувати свої права спадкоємця, у зв`язку з прямою забороною, встановленою п.4.16 та п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року. Саме тому, для отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду із даним позовом та просити суд зняти арешт, накладений по становою прокуратури міста Одеси від 18.01.2008 року на частину квартири, яка належить її брату на праві власності. У зв`язку з цим суд першої інстанції невірно оцінив заявлені підстави та предмет позову і прийшов до помилкового висновку про те, що відсутність у позивачки свідоцтва про право на спадщину є підставою для відмови в позові. Такий висновок суду суперечить самому позову ОСОБА_6 та причинам звернення її до суду, оскільки вона звернулась з вимогою про скасування арешту саме для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого брата. В судовому засіданні по справі №523/2518/22, взагалі, було встановлено, що позивачка ОСОБА_15 взагалі була визнана потерпілою у кримінальному провадженні №052200700102 (справа №1-2/13). Отже зняття арешту не порушує жодні майнові права цивільних позивачів або потерпілих, а навпаки відновлює порушене право позивачки на здійснення права власності. В даному конкретному випадку на реалізацію права отримання у власність спадщини. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення судового розгляду не надійшло, що у відповідності до вимог ст.372 КПК України не заважає апеляційному розгляду. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Проте вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що суд не приймає до уваги письмову довідку приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 про те, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , у розумінні Цивільного Кодексу України. Вищевказана письмова довідка, яка видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 не є процесуальним нотаріальним актом, який посвідчує перехід права власності на майно 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від спадкодавця ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 до його спадкоємців. Отже, письмова довідка, яка видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14 не є свідоцтвом про право на спадщину, тому позивачка ОСОБА_13 не набула право власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої був померлий ОСОБА_7 . У зв`язку з викладеним, судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_13 не надала письмових доказів в обґрунтування позовних вимог до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_13 не довела суду ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_12 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають. Однак з вказаним рішенням не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності №9-1958 від 27.11.1995 року на 1/3 частини квартири, та на підставі договору дарування за №5180 від 21.09.2007 року на 1/3 частини квартири. Брату позивачки - ОСОБА_7 належить інша частина квартири: 1/3 (одна третя) частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про право власності №9-1958 від 27.11.1995 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 , яке видано міським РАЦС м. Одеси 04.11.1961 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано 09.01.2015 року Відділом державної РАЦС у місті Одесі реєстраційної служби ОМУЮ. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивачки - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , яке видано 01.11.2023 року Відділом державної РАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Із матеріалів цивільної справи вбачається, що на виконання ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 28.05.2024 року, до суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 1/2024 від 24.02.2024 року щодо майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ( арк.сп.83-139). Із матеріалів цивільної справи та з матеріалів спадкової справи № 1/2024 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , 24.02.2024 року звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті її брата - ОСОБА_7 . Із матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. видав довідку від 20.03.2024 року за № 04/02-14 ОСОБА_8 , про те, що вона є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 . Спадкова справа заведена Калінюком О.Б. приватним нотаріусом міського нотаріального округу №1/2024 та зареєстрована у Спадковому реєстрі за №72053437 ( арк.сп.139). Судом встановлено, що в матеріалах цивільної справи та в матеріалах спадкової справи № 1/2024 від 24.02.2024 року яка заведена за заявою ОСОБА_12 , щодо майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутнє свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, в матеріалах справи відсутні письмові відомості, що позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до п. 9 «Перехідних положень» КПК України 2012 року передбачено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Згідно зі статтею 409 КПК України (в редакції 1960 року) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок. Статтею 411 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані. Арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано: 18.01.2008 року 15:07:35 за №6421921 арештовано постановою прокуратури м. Одеси №б/н від 18.01.2008 року під час досудового слідства кримінальної справи №052200700102, тобто до набрання чинності КПК України (в редакції 2012 року). 25.02.2013 Апеляційним судом Одеської області у кримінальній справі №052200700102 постановлено вирок за обвинуваченням ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та інших. Однак питання щодо скасування арешту на майно не вирішувалося. Таким чином за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції та його подальшого виконання, питання скасування накладеного арешту не вирішено. Скасування арешту на майно не може здійснюватися в порядку КПК України (в редакції 2012 року), оскільки арешт на майно накладено до набрання чинності КПК України 2012 року, про що зазначено в п.9 «Перехідних положень» КПК України. Скасування вказаного арешту також не може бути здійснено в порядку КПК України (в редакції 1960 року) з наступних підстав. Відповідно до ст. 126 КПК України (в ред. 1960 року) забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Частиною 6 статті 126 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. В порядку КПК України розглядаються скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_1 адвоката Сільницького І.В. про скасування арешту майна у кримінальній справі №052200700102 (справа №1-2/13). В ухвалі зазначено, що представник власника майна ОСОБА_1 адвокат Сільніцький І.В. не посилається на необхідність перевірки підстав накладення арешту. Його звернення до суду пов`язане з обмеженням його права накладеним арештом вже після виконання вироку суду. Таким чином, скасування зазначеного арешту не може відбуватися ні за КПК України (в редакції 1960 року), ні за КПК України (в редакції 2012 року). Таке рішення апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі №727/2878/19, відповідно до якого, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України в (редакції 1960 року) та не знятого за цим Кодексом після прийняття остаточного рішення по справі, яке набуло законної сили, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. В даному випадку зняття арешту необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки позивачка вже використала всі можливості способи захисту своїх прав у порядку кримінального судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно дві волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Нормами ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №911/1247/18. Суд першої інстанції вірно встановив вищевказані фактичні обставини та прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_7 (по матері). Проте, суд першої інстанції невірно оцінив причини звернення ОСОБА_3 до суду із даним позовом та прийшов до помилкового висновку по те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею померлого ОСОБА_7 .. У зв`язку зі смертю брата ОСОБА_7 відкрилась спадщина щодо майна померлого ОСОБА_7 . ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після його смерті, що підтверджується матеріалами спадкової справи №1/2024, витребуваної судом та довідкою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. від 20.03.2024 року за № 04/02-14. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею, оскільки не отримала свідоцтво про право на спадщину, суперечить вимогам Цивільного Кодексу України. Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Відповідно до ч. та ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст.2169 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. З аналізу наведених норм матеріального права чітко вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємицею свого померлого брата ОСОБА_7 з моменту його смерті (з моменту відкриття спадщини). ОСОБА_13 у встановленому законом порядку та строки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте не може отримати свідоцтво про право на спадщину саме через існування арешту про скасування якого і був заявлений позов у межах даної цивільної справи. У зв`язку з цим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_13 не є спадкоємицею свого померлого брата ОСОБА_7 . Арешт, накладений на частину квартири брата ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_8 отримати свідоцтво про право на спадщину та реалізувати свої права спадкоємця, у зв`язку з прямою забороною, встановленою п.4.16 та п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року. Згідно до вимог п.4.16 та п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Саме тому, для отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду із даним позовом та просити суд зняти арешт, накладений по становою прокуратури міста Одеси від 18.01.2008 року на частину квартири, яка належить її брату на праві власності. У зв`язку з цим суд першої інстанції невірно оцінив заявлені підстави та предмет позову і прийшов до помилкового висновку про те, що відсутність у позивачки свідоцтва про право на спадщину є підставою для відмови в позові. Такий висновок суду суперечить самому позову ОСОБА_6 та причинам звернення її до суду, оскільки вона звернулась з вимогою про скасування арешту саме для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого брата. На підставі викладеного, вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а арешт 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано: 18.01.2008 року 15:07:35 за №6421921 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026 Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26.підстава обтяження: постанова, б/н, 18.01.2008, Прокуратура м. Одеси має бути знятий судом. З огляду на вищевикладене вбачається, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та невірно оцінені фактичні обставини справи і докази, наявні в матеріалах справи, оскільки суд прийшов до безпідставного та необґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_21 позовних вимог. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції має бути скасоване судом апеляційної інстанції та ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 . Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З огляду на вищевикладене вбачається, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та невірно оцінені фактичні обставини справи і докази, наявні в матеріалах справи, оскільки суд прийшов до безпідставного та необґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_21 позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Одеської обласної прокуратури про скасування арешту з майна задовольнити. Зняти арешт із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано: 18.01.2008 року 15:07:35 за №6421921 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, 65026 Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26. підстава обтяження: постанова, б/н, 18.01.2008, Прокуратура м. Одеси. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко