Постанова 4813 № 522/8508/21

Номер провадження: 22-ц/813/3312/23 Справа № 522/8508/21 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування, - В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на спадкування. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира належала ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 на праві власності по частині кожному. Після придбання квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в ній, хоча ОСОБА_3 залишився зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тобто в квартирі, яку вони продали. Іншого житла ОСОБА_3 не мав і мешкав в указаній квартирі по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_3 по день своєї смерті проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , остання вважається такою, що прийняла спадщину, проте не оформила своїх спадкових прав. За зверненням позивача приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. була заведена спадкова справа № 67232908 до майна ОСОБА_2 . Крім позивача інших спадкоємців померлої за законом чи заповітом не має. Листом від 10.05.2021 № 229/02-14 нотаріусом позивачу було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на 1/1 частку квартири не є можливим, оскільки зі спадкової справи неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті сина ОСОБА_3 , у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду. За таких підстав позивач була вимушена звернутися до суду з позовом, в якому просила суд встановити факт проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі свою матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті, та визнати за позивачем право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи на 25.04.2023 року на 15-00 г. Одеська міська рада явку до суду свого представника або його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечила, про причини неучасті представника у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 не повідомила, про відкладення розгляду справи клопотання не подала. Присутня в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бузова Т.Г. не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без присутності особисто або через відеоконференцзв`язок представника Одеської міської ради. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки поважність причин неучасті судом апеляційної інстанції не встановлена, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, та наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача та її представника при таких обставинах не є порушенням прав позивача та її представника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що: - позивач не обґрунтувала для відновлення яких саме її порушених, невизнаних або оспорюваних відповідачем прав, свобод чи інтересів їй необхідно встановити фактпроживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі свою матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті. - встановлення даного факту, без вирішення спору про право цивільне, не породжує для позивача ОСОБА_1 юридичних наслідків; - виникнення у позивача права на спадкування після смерті своєї сестри ОСОБА_2 не залежить від встановлення факту проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі свою матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті; - за наявності лише листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіної Т.О. від 10.05.2021 року про неможливість видачі на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з неможливістю, та відсутності відповідної постанови нотаріуса, немає підстав вважати порушеними спадкові права ОСОБА_1 , і тому позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими. Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна. Судом встановлено, що: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 »; - згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13746880 від 01.03.2007 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Гур`яновою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-5511; - ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 ; - відповідно до листа заступника завідувача Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Маслової М.В., за даними спадкового реєстру спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 10.09.2021 року не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 10.09.2021 року; - ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 31 січня 2021 року, актовий запис № 1443; - 19 лютого 2021 року до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася ОСОБА_1 ; - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. 19.02.2021 року заведено спадкову справу № 13/2021 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № П1-53528-ю/л від 12.03.2021 про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси та відомостями № П1-53550-ю/л від 12.03.2021 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 28.03.2007 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; - за інформацією Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 16.03.2021 № 3580Н/01-38 та № 726/01-08 від 30.08.2021, за даними, наявними в реєстрі територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 зареєстрованим не значився, відомості про останню реєстрацію місця проживання (на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) особи в реєстрі територіальної громади відсутні. Відповідно до копії поквартирної картки (форма Б) вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 станом на 28.03.2007 року значаться ОСОБА_2 , 1948 року народження, з датою реєстрації 28.03.2007 року та її син ОСОБА_3 , 1988 року народження, без дати реєстрації (а. с. 66); - листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіної Т.О. від 10.05.2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 не є можливим, оскільки зі спадкової справи неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду; - свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною брата ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснила, що протягом деякого часу проживала разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у батьківській квартирі. У 2002-2003 році вони роз`їхалися. У 2006 році перед Новим роком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали квартиру, точної адреси якої вона не знає. У квартирі ОСОБА_3 прожив не більше одного-півтора роки. Цей період проживав разом з матір`ю. Загинув у 2008 році; - свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що була сусідкою померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Увесь час, який їй відомо, вони проживали разом; - свідок ОСОБА_8 , яка була сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснила, що вони заселилися в квартиру у грудні 2006 року і проживали разом до смерті ОСОБА_3 . Колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення. Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. В розумінні ст. 315 ч.2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Як вже зазначалося, позивач претендує на спадщину, яка відкрилась після смерті її сестри, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Гур`яновою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-5511. Встановивши, що: - ОСОБА_3 є сином сестри позивача - ОСОБА_2 , і співвласником у рівних частках разом з матір`ю квартири АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 за життя була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , яку вони придбали з сином у рівних частках у грудні 2006 року; - відсутні відомості про наявність у ОСОБА_3 іншого належному йому на праві власності житла або про наявність у нього реєстрації місця проживання за будь-якою іншою адресою; - відповідно до копії поквартирної картки (форма Б), представленої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на запит Юридичного Департаменту Одеської міської ради, у квартирі АДРЕСА_1 станом на 28.03.2007 року значаться ОСОБА_2 , 1948 року народження, з датою реєстрації 28.03.2007 року та її син ОСОБА_3 , 1988 року народження, без дати реєстрації; - допитані в якості свідків з приведенням до присяги і попередженням про кримінальну відповідальність сусіди ОСОБА_2 по квартирі АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також дружина брата ОСОБА_2 . ОСОБА_6 підтвердили факт спільного проживання у зазначеній квартирі сина і матері - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до дня смерті ОСОБА_3 ; - нотаріус письмово повідомила позивача про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки зі спадкової справи неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивачу нотаріусом рекомендовано звернутися до суду, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на те, що виникнення у позивача права на спадкування після смерті своєї сестри ОСОБА_2 не залежить від встановлення факту проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті. Показання допитаних судом свідків з встановленими вище обставинами є достатніми належними доказами факту постійного проживання про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті, та визнання за позивачем права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому висновок суду, що за наявності лише листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіної Т.О. від 10.05.2021 року про неможливість видачі на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з неможливістю, та відсутності відповідної постанови нотаріуса, немає підстави вважати порушеними спадкові права ОСОБА_1 , і тому позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими, також не заснований на законі. В даному листі нотаріус рекомендував позивачці звернутися до суду через неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що обумовлено неможливістю встановлення зі спадкової справи факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_3 . В іншій спосіб позивач не може захистити свої спадкові права і довести право на прийняття спадщини після смерті рідної сестри на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Будь-яких мотивованих заперечень з викладенням обставин і посиланням на докази, які б спростовували надані позивачем докази на підтвердження факту постійного спільного проживання її сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Одеською міською радою (відповідачем) - не надано. Прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті сина ОСОБА_3 можливо шляхом встановлення факту її проживання разом з її сином ОСОБА_3 на день смерті останнього, що в свою чергу має наслідком виникнення у позивача права на спадкування після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і як слідство, усуває перешкоди нотаріусу для видачі позивачу свідоцтва про спадщину на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, встановлення в судовому порядку факту спільного проживання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не оформила своїх спадкових прав після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з сином на час відкриття спадщини після його смерті, усуває перешкоди нотаріусу для видачі позивачу свідоцтва про спадщину позивачу на 1/1 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки в такому випадку у позивача виникає право на спадкування на всю квартиру в силу закону, і тому такий спосіб захисту прав, як визнання за ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та яка не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є ефективним способом захисту прав. Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в решті позову слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування задовольнити частково. Встановити факт, який має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В решті вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 28.04.2023 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова