Ухвала КАС ВС № 990/312/25

УХВАЛА про повернення позовної заяви 22 липня 2025 року м. Київ справа №990/312/25 адміністративне провадження № П/990/312/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень в частині, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС, відповідач), у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25, яким затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині кодованих результатів ОСОБА_1 (пункт 26 додатку: код кандидата 0011140 бал - « 58»; пункт 195 додатку: код кандидата 0090975, бал - « 49»); - визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25, в частині затвердження декодованих результатів практичного завдання, затвердження результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання та відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Досьє та проведення співбесіди» ОСОБА_1 ; - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаного 25.02.2025 ОСОБА_1 практичного завдання - тип 2 (перше та друге модельне судове рішення) (код кандидата 0090975; код кандидата 0011140), з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позову наводяться доводи про те, що оскаржені рішення ВККС в частині визначенні результатів етапу конкурсу - «виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду» стосовно ОСОБА_1 прийнятті відповідачем з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, Закону України від 02.06.2016 № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» та прийнятих Комісією рішень щодо порядку та умов проведення Конкурсу. Позивачка вважає такі рішення Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання невмотивованими з огляду на те, що їх обгрунтовано суто посиланням на показник арифметичного значення результату оцінювання. При цьому з екзаменаційних відомостей неможливо встановити, яка кількість балів була виставлена членами Комісії за кожен елемент виконаного практичного завдання, що свідчить про відсутність доказів того, що оцінювання здійснювалось відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), та, відповідно, свідчить про відсутність належного обґрунтування/мотивування виставлених балів. Окрім того, позивачка вважає, що один із членів ВККС, який здійснював оцінювання, датою нарахування балів та підпису відомості зазначив 09.03.2025, який є вихідним днем. Позивачка просила поновити пропущений нею строк звернення до суду з цим позовом, а причини пропуску вказаного строку - визнати поважними, оскільки про порушення своїх прав дізналась лише у червні 2025 року - після оприлюднення рішення Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 990/143/25 за позовом ОСОБА_2 до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, а також з відповіді Комісії на її запит від 01.06.2025. Зокрема, ознайомившись з текстом зазначеного рішення Верховного Суду, позивачці стало відомо про те, що ВККС припустилася процедурних порушень при оцінюванні її практичних завдань. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2025 наведені причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними; позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку; документу про сплату судового збору у повному обсязі. Ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 08.07.2025 доставлено в Електронний кабінет позивачки 08.07.2025 о 22:36. На виконання ухвали від 08.07.2025 позивачка надала заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій покликається на те, що про порушення своїх прав дізналася 17.06.2025 - після оприлюднення рішення Верховного Суду у справі № 990/143/25. Після цього вона звернулася до Комісії із запитом на отримання інформації від 26.06.2025. Отримавши 02.07.2025 відповідь на такий запит, позивачка звернулася до суду. Мотивуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачка також зазначає, що у певні періоди з 12.03.2025 по 24.06.2025 перебувала у щорічних (додаткових) відпустках, на лікарняному, у відрядженні тощо. Зокрема: 24.03.2025 - 1 день у щорічній відпустці; з 25.03.2025 по 03.04.2025 - 10 днів у додатковій соціальній оплачуваній відпустці; з 06.05.2025 по 12.05.2025 - на лікарняному; з 17.05.2025 по 20.05.2025 - відвідувала хворого батька; з 21.05.2025 по 27.05.2025 - на лікарняному; з 28.05.2025 по 30.05.2025 й 06.06.2025 - у службовому відрядженні; з 09.06.2025 по 24.06.2025 - у щорічній відпустці. При цьому в робочий час позивачка виконувала функціональні обов`язки судді, про що свідчить статистика розглянутих судових справ за період з 01.03.2025 по 04.07.2025. Вирішуючи клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів виходить із такого. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За змістом ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 8 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк. Згідно з усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постановах від 21.02.2020 № 340/1019/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду є обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які саме причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Оспорені позивачкою рішення Комісії оприлюднено 12.03.2025 в повному обсязі разом з усіма додатками. Позивачка могла ознайомитись з ними і сформувати власну думку про те чи порушують ці рішення її права та законні інтереси. Відповідно, про порушення своїх прав позивачка могла дізнатись саме з дня оприлюднення рішень, тобто з 12.03.2025. Отже, саме з цієї дати належить обчислювати строк звернення до суду з позовом про оскарження цих рішень. У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачка покликається на те, що про порушення своїх прав вона дізналася зі змісту рішення Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 990/143/25. Тобто, пропуск строку вона обґрунтовує появою «позитивної» практики Верховного Суду у спорі за участю іншої особи, який позивачка вважає подібним. Суд цей довід відхиляє, оскільки зміна судової практики не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку зверенння до суду. У постанові від 14.11.2024 у справі № 990/226/24 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи схожі доводи позивача, сформувала підхід, відповідно до якого ухвалене у подібному спорі судове рішення не утворює нових норм права чи фактичних обставин, що можуть слугувати підставами позову, а лише є наслідком їх відповідного застосування. Подальша зміна судової практики, яка є тлумаченням, на перебіг строків звернення до суду не впливає, оскільки не є правовою підставою заявленого позову. Норми права, які регламентують спірне питання, були і залишаються незмінними, а тому зміна уявлень позивачки під впливом судової практики та переоцінка рішень ВККС від 12.03.2025 № 48/зп-25 і № 49/зп-25 як незаконних, не є об`єктивною обставиною, яка може бути оцінена як поважна. Доводи позивачки про те, що про істотне порушення Комісією процедури її оцінювання на конкурсі вона довідалась після отримання на початку липня 2025 року відповідей на свої усні/письмові запити до ВККС (в тому числі з питання отримання копії зошитів для виконання практичного завдання та копій екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання) Суд відхиляє, оскільки ці обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Ініціювання таких звернень обумовлено насамперед появою згадуваного вище рішення Верховного Суду від 17.06.2025, а не бажанням позивачки реалізувати процедуру оскарження рішень Комісії у встановлений процесуальними нормами місячний строк. Крім того, як вже було відзначено в ухвалі від 08.07.2025, отримана позивачкою відповідь ВККС (долучений до позовної заяви лист від 02.07.2025 № Н-5632/25) не є невід`ємною частиною оспорюваних рішень Комісії та не впливає на їх зміст. Стосовно тверджень позивачки, що пропуск строку звернення до суду зумовлений її перебуванням у відпустках, у відрядженні, періодами її непрацездатності та/або її членів родини, то Суд вважає їх непереконливими, оскільки ці обставини не перешкоджали зверненню до суду, якщо позивачка цього бажала. Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру позивачка не наводить. Таким чином, за об`єктивним критерієм обставини, на які посилається позивачка, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання їх поважними причинами пропуску строку звернення до суду та його поновлення. Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За наведених обставин, підстави, якими позивачка обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, а тому позовну заяву необхідно повернути. Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист. Керуючись ст.ст. 22, 123, 169, 243, 248, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень в частині, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень в частині, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень в частині, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачці.

4. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Суддя - доповідач М.В. Кравчук Судді А.А. Єзеров Н.В. Коваленко С.Г. Стеценко С.М. Чиркін