Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/7498/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7498/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 22 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року визнано неповажними причини пропуску звернення до суду ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що у травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення з 15.11.2022 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), без врахування відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 1 січня кожного календарного року, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити грошове забезпечення з 15.11.2022 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), з урахуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 1 січня кожного календарного року, а саме: за період з 15.11.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн. Ухвалою від 09.05.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення. На виконання ухвали суду від 09.05.2025 позивач подав заяву про поновлення процесуального строку, у якій стверджує, що положення частини 2 статті 233 КЗпП України свідчить про те, що визначені нею процесуальні строки на звернення до суду в справах про звільнення та про виплату всіх сум, стосуються лише звільнених осіб і не можуть бути застосовані у справах про невиплату грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовцям, які не звільнялись з військової служби, а лише переведені до іншої військової частини для подальшого її проходження. Зазначає, що дана справа стосується виплати грошових сум, належних та не виплачених відповідачем у день виключення зі списків особового складу військової частини, тому строки звернення до суду з цим позовом не пропущені. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року визнано неповажними причини пропуску звернення до суду ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частинами 1 і 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ухвалою від 09.05.2025 суд залишив без руху позовну заяву, встановивши, що вона подана з пропуском встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду. В ухвалі суд зазначив, що відлік тримісячного строку звернення позивача до суду почався з 13.09.2024 з моменту отримання позивачем наказу про виключення зі списків особового складу, оскільки у вказаному документі зазначені суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. У заяві від 26.05.2025 про поновлення зазначеного строку позивач вказує, що не пропустив встановлений частиною 2 статті 233 КЗпП України місячний строк звернення, оскільки дія цієї норми не поширюється на правовідносини щодо виплати грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовцям, які продовжують проходження військової служби. Водночас, заява не містить пояснень щодо причин пропуску тримісячного строку звернення до суду встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України, порушення його слугувало підставою для залишення позову без руху. Позивач не вказав на існування об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду в межах тримісячного строку з моменту отримання наказу від 13.09.2024 та не навів поважні обставини, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого тримісячного строку (до суду позивач звернувся 05.05.2025). Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду без наведення у цій заяві обставин, які слугували об`єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду, може слугувати підставою для поновлення встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України строку. Отже, зазначена заява не усуває недоліки позовної заяви. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.