Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3174/20

Номер провадження: 22-ц/813/4860/25 Справа № 509/3174/20 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року у складі судді Гандзій Д.М., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 19 липня 2008 року між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 23 червня 2017 року. Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1396. Спірне нерухоме та рухоме майно набуто у шлюбі з відповідачкою в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя, однак відповідачка не визнає його права власності на спірне майно. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним та відповідачкою право власності за кожним по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та по 1/2 частини автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1396. Позиція відповідача в суді першої інстанції Відповідачка ОСОБА_2 , заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надала. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та на 1/2 частини автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1396. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за забезпечення позову у сумі 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави суму несплаченого судового збору у розмірі 3 500,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що спірний автомобіль набутий сторонами під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, що встановлено судовими рішеннями у справі № 522/13000/16-ц, які набрали законної сили та мають для суду преюдиційне значення, а тому право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль не підлягає доказуванню. Спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а відповідачка не спростувала презумпцію спільної сумісності власності подружжя. Установивши, що спірне рухоме та нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що це майно підлягає поділу між сторонами шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частини цього майна. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3 , як особа яка не брала участь у справі, подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобілю марки «Hyundai Accent» д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1396 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні вказаного судового рішення було порушено її права та законні інтереси, оскільки 27 вересня 2017 року через Сервісний центр МВС 5141 РСЦ МВС в Одеській області за договором купівлі-продажу №5141/2017/64358 вона придбала спірний автомобіль «Hyundai Accent» за 230 000 грн та є добросовісним набувачем цього автомобіля. На теперішній час в провадженні Одеського апеляційного суду перебуває справа №522/21301/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про витребування спірного автомобіля про що вказується в оскаржуваному заочному рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року. Однак, з невідомих причин ОСОБА_3 не була залучена до розгляду справи №509/3174/20 у якості третьої особи. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобілю марки «Hyundai Accent» д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1396 скасоване й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спірного автомобіля задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобілю марки «Hyundai Accent» д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1396. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини автомобіля, апеляційний суд виходив із того, що ухвалене судове рішення порушує питання про права та обов`язки ОСОБА_5 , яку суд першої інстанції, у порушення положень статей 53, 54 ЦПК України, не залучив до участі у справі. Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 53, 54 ЦПК України, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірного автомобіля й ухвалення нового судового рішення в цій частині. Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини спірного автомобіля, апеляційний суд виходив із того, що спірне рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуто подружжям під час шлюбу за їхні спільні кошти, а тому підлягає поділу між ними. Короткий зміст постанови Верховного Суду Постановою Верховного Суду від 05.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до положень пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України наведені порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав незалучення до участі у справі особи, речове право якої на рухоме майно оспорено позивачем, та дійшов помилкового висновку про залишення без суду першої інстанції змін рішення. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Головуючий суддя (суддя доповідач): Сєвєрова Є.С., судді: Погорєлова С.О., Таварткіладзе О.М. Явка сторін в суді апеляційної інстанції В судове засідання, призначене на 10.07.2025 та проведеному в режимі відеоконференції з`явився: представник скаржниці ОСОБА_3 адвокат Воронков В.О., позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Неруш А.Ю. Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилася, хоча була повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 19 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року. У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали: квартиру АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності від 18 травня 2015 року № НОМЕР_3 видано на ім`я ОСОБА_2 ) та автомобіль марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1396 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 видано на ім`я ОСОБА_2 20 вересня 2012 року РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області). У листопаді 2015 року ОСОБА_2 без відома і згоди чоловіка ОСОБА_1 через Товариство з обмеженою відповідальністю «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Полісервіс» (далі - ТОВ «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Поліссервіс») відчужила спірний автомобіль ОСОБА_4 . У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Поліссервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у якому просив визнати недійсним правочин щодо відчуження ОСОБА_2 через ТОВ «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Поліссервіс» на користь ОСОБА_4 автомобіля «Hyundai Accent», що укладений без його згоди (справа № 522/13000/16-ц). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року у справі № 522/13000/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним правочин щодо відчуження ОСОБА_2 через ТОВ «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Поліссервіс» на користь ОСОБА_4 автомобіля «Hyundai Accent», номер кузова НОМЕР_2 , колір бежевий, що укладений без згоди ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль «Hyundai Accent», номер кузова НОМЕР_2 , колір бежевий та ключі від автомобіля. Роз`яснено, що це рішення є підставою для перереєстрації автомобіля «Hyundai Accent», номер кузова НОМЕР_2 , колір бежевий, на ім`я ОСОБА_1 з видачою відповідного свідоцтва. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року у справі № 522/13000/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 27 вересня 2017 року ОСОБА_4 відчужив спірний автомобіль ОСОБА_3 . Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 522/13000/16-ц касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину щодо відчуження ОСОБА_2 автомобіля «Hyundai Accent», номер кузова НОМЕР_2 , колір бежевий, скасовано, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року в цій частині залишено в силі. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року в частині вирішення вимог про зобов`язання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 передати автомобіль «Hyundai Accent», номер кузова НОМЕР_2 , колір бежевий, та ключі від нього ОСОБА_1 скасовано. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у якому просив витребувати на його користь автомобіль «Hyundai Accent» від добросовісного набувача ОСОБА_3 , за наслідками розгляду якої рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (справа № 522/21301/19). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16 (пункт 41), від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15 (пункт 49),від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16 (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року в справі № 757/39920/15 (пункт 31),від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15 (пункт 63)). У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача або залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 подав позов доОСОБА_2 , у якому просив суд поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним та відповідачкою право власності за кожним по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та по 1/2 частини автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1396. Разом з тим, звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою, в порядку ст. 352 ЦПК України, ОСОБА_3 посилалася на те, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки 27 вересня 2017 року через Сервісний центр МВС 5141 РСЦ МВС в Одеській області за договором купівлі-продажу № 5141/2017/64358 вона придбала спірний автомобіль у ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 оспорює її право на спірний автомобіль, посилаючись на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року у цій справі. Так, частиною 1 ст.352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. При цьому, на відміну від оскарження рішення суду учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Рішення суду, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19). У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що враховуючи те, щопредмет спору стосувався визнання, в тому числі права власності на частину автомобіля, який, як вбачається з матеріалів справи, на момент ухвалення рішення вже був відчужений на користь третьої особи, проте суд першої інстанції не залучив до участі у справі набувача цього майна як співвідповідача або як третю особу без самостійних вимог, що позбавило її можливості захистити свої права та інтереси, які могли бути безпосередньо порушені ухваленим рішенням. Суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув, не залучив до участі у справі ОСОБА_3 , внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Отже доводи апеляційної скарги, що рішенням суду було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки особи, яка не приймала участь в справі є вагомими та такими, що приймаються до уваги колегією апеляційного суду. Щодо інших доводів апеляційної скарги, суд не приймає їх до уваги і не надає правової оцінки, оскільки позбавлений такої процесуальної можливості, в зв`язку з тим, що особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, участі у справі не приймала і відповідного статусу сторони не має. Оцінка судом обґрунтованості позовних вимог по суті має відбуватися за участю всіх належних сторін цивільної справи, оскільки лише за наявності належного складу учасників у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити справу. Без залучення таких позовні вимоги вирішені бути не можуть. Такого ж правового висновку щодо можливості вирішення справи по суті позовних вимог лише за наявності належного складу відповідачів дійшов Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до передчасного вирішення спору, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування. Розподіл судових витрат Частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 5250 грн. (том І: а.с. 212). Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5250 грн. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині позову ОСОБА_1 про визнання права власності на частину автомобіля скасувати, ухвалити нове. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину автомобілямарки «Hyundai Accent», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 5250 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23.07.2025 Головуючий Судді: