Ухвала ККС ВС № 946/3512/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року м. Київ справа № 946/3512/23 провадження № 51-1977 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 січня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року щодо останнього, встановив: Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 січня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна. Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту фактичного затримання та взяття під варту, тобто з 17 січня 2023 року. Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 січня 2023 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку день за день. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, проживаючи в Ізмаїльському районі Одеської області, протягом листопада - грудня 2022 року, точні дата та час не встановлені, збирав і накопичував, шляхом фіксування на фото, відеокамеру власного мобільного телефону марки «XIAOMI», інформацію про розташування в Ізмаїльському районі Одеської області об`єктів критичної інфраструктури, підрозділів Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх укріплених позицій, фортифікаційних споруд, споруджуваних і використовуваних ними для охорони і оборони території Одеської області, а також інформацію щодо використання морських портів, судноремонтних заводів, розташованих на території Ізмаїльського району Одеської області, силами оборони для охорони і оборони Одеської області від підрозділів країни-агресора - Російської Федерації; переміщення через них зброї, озброєння, паливно-мастильних матеріалів, з метою подальшої передачі здобутої інформації представникам держави-агресора - РФ, для її використання при плануванні і веденні збройними силами РФ військових дій проти України. Так, 28 листопада 2022 року, у період з 17 год 03 хв. до 17 год 25 хв., ОСОБА_5 , використовуючи власний вказаний мобільний телефон, будучи зареєстрованим в месенджері «Telegram» під іменем « ОСОБА_5 », перебуваючи в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, в ході спілкування в месенджері «Telegram» з невстановленим представником іноземної держави - Російської Федерації чи її організації, який знаходився у невстановленому місці, використовував особистий номер телефону НОМЕР_1 , який був зареєстрований в месенджері «Telegram» під іменем « ОСОБА_7 », одержав від останнього пропозицію і завдання надати інформацію щодо розташування в м. Ізмаїлі Одеської області визначеної електропідстанції та її точних географічних координат, точних географічних координат розташованого поблизу неї блок-поста, створеного для охорони і оборони м. Ізмаїла, а також відомчої приналежності військовослужбовців, розміщених на цьому блок-посту, їх кількості, озброєння, наявності у них бронетехніки, фортифікаційного оснащення блок-поста. 29 листопада 2022 року, близько 20 год 32 хв., ОСОБА_5 , в ході спілкування в месенджері «Telegram» з невстановленим представником іноземної держави - РФ погодився на вказану пропозицію і зобов`язався виконати поставлене завдання по встановленню і передачі зазначеної інформації до 02 грудня 2022 року. На виконання поставленого завдання ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Ізмаїлі, повідомив невстановленому представнику іноземної держави - РФ чи її організаціїнаступну інформацію: - 02 грудня 2022 року, у період з 16 год 28 хв. до 16 год 29 хв., повідомив точні географічні координати електропідстанції, розташованої в м. Ізмаїлі та координати двох блок-постів, розташованих поблизу вказаної підстанції, на яких дислокується особовий склад сил оборони України; - 04 грудня 2022 року, близько 12 год 10 хв., надав інформацію щодо відстані від вищевказаної електропідстанції до об`єктів житлової забудови та фортифікаційного оснащення двох блок-постів, розташованих поблизу вказаної підстанції, кількості особового складу сил оборони України, який на них дислокується, а також про відсутність на блок-постах військової техніки. Надалі, 07 грудня 2022 року, у період з 18год 09 хв. до 18 год 33 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Ізмаїлі, одержав від вказаного невстановленого представника іноземної держави - РФ чи її організації пропозицію надати інформацію щодо місцезнаходження і працездатності морських портів, розташованих на території Ізмаїльського району Одеської області, і їх використання Силами оборони для охорони і оборони Одеської області. 08 грудня 2022 року, у період з 07год 34 хв. до 07 год 56 хв., на виконанняцьогозавдання ОСОБА_5 повідомив невстановленому представнику іноземної держави інформацію, отриману ним в ході виконання функціональних обов`язків за місцем роботи, про наявність в м. Ізмаїлі двох судноремонтних заводів і про їх використання силами оборони для охорони і оборони Одеської області від підрозділів країни-агресора. У цей же день, у період з 11год 18 хв. до 11 год 29 хв., ОСОБА_5 у ході спілкування текстовими повідомленнями в месенджері «Telegram» з невстановленим представником іноземної держави - РФ чи її організації, одержав від останнього пропозицію надати уточнену інформацію щодо використання морських портів, розташованих на території Ізмаїльського району Одеської області, силами оборони для охорони і оборони Одеської області від підрозділів країни-агресора - РФ; переміщення через них зброї, озброєння, паливно-мастильних матеріалів. В подальшому, 27 грудня 2022 року, у період з 07год 42 хв. до 07 год 54 хв., ОСОБА_5 повідомив невстановленому представнику РФ чи її організації інформацію, отриману ним в ході виконання функціональних обов`язків за місцем роботи, про місцезнаходження чотирьох транспортних засобів - вантажних автомобілів з автоцистернами, які прибули на територію судноремонтного заводу в м. Ізмаїлі для завантаження дизельним паливом і подальшого його транспортування для цивільних і військових потреб, точні географічні координати зазначеного заводу і вказаних транспортних засобів, розташованих на його території, а також фотографію вказаних транспортних засобів на території заводу. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_4 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги всіх обставин кримінального провадження, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. На думку захисника, було порушено право на захист ОСОБА_5 , оскільки його затримання відбулось з істотним порушенням прав та свобод, позаяк останнього фактично було затримано 17 січня 2023 року о 8 - 9 годині, а згідно протоколу затримання підозрюваного - о 15 год 15 хв.,а орган уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги повідомлено листом лише о 22 год 35 хв. Крім того, зауважує, що судами належним чином не доведено чи є особа, яка знаходилася в невстановленому місті за ніком « ОСОБА_7 » співробітником органів Російської Федерації. Стверджує, що висновки суду щодо причетності засудженого до вчиненого кримінального правопорушення не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке. Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Доводи касаційної скарги про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі. Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, зокрема, на підставі: - протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем особи від 12 грудня 2022 року, з якого вбачається, що між контактом « ОСОБА_7 » (номер мобільного телефону НОМЕР_1 ) та контактом « ОСОБА_5 » (має відношення до обвинуваченого ОСОБА_5 ) відбувалось листування, у ході якого 28.11.2022, у період з 17 год 03 хв. до 17 год 25 хв., контакт « ОСОБА_7 » надіслав ОСОБА_5 пропозицію і завдання надати інформацію щодо розташування в м. Ізмаїлі Одеської області визначеної електропідстанції та її точних географічних координат, точних географічних координат розташованого поблизу неї блок-поста, створеного для охорони і оборони м. Ізмаїла від підрозділів країни-агресора - РФ, а також відомчої приналежності військовослужбовців, розміщених на цьому блок-посту, їх кількості, озброєння, наявності у них бронетехніки, фортифікаційного оснащення блок-поста. На вказану пропозицію 29 листопада 2022 року, близько 20 год 32 хв., ОСОБА_5 відповів згодою і зобов`язався виконати поставлене завдання по встановленню і передачі зазначеної інформації до п`ятниці. 02 грудня 2022 року, у період з 16год 28 хв. до 16 год. 29 хв., ОСОБА_5 повідомив контакту « ОСОБА_7 » точні географічні координати електропідстанції, розташованої в м. Ізмаїлі; точні географічні координати двох блок-постів, розташованих поблизу вказаної підстанції, на яких дислокується особовий склад сил оборони України; - протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем особи від 05 січня 2023 року з додатками, з якого слідує, що контакт « ОСОБА_7 » надіслав ОСОБА_5 пропозицію і завдання надати інформацію щодо місцезнаходження і працездатності морських портів, розташованих на території Ізмаїльського району Одеської області, і їх використання Силами оборони для охорони і оборони Одеської області від підрозділів країни-агресора - РФ. 08.12.2022 року, у період з 07 год 34 хв. до 07 год 56 хв., ОСОБА_5 на виконання поставленого йому завдання повідомив контакту « ОСОБА_7 » інформацію, отриману ним в ході виконання функціональних обов`язків за місцем роботи, про наявність в м. Ізмаїлі двох судноремонтних заводів і про їх використання силами оборони для охорони і оборони Одеської області від підрозділів країни-агресора - РФ. У період з 11:18 до 11:29, контакт « ОСОБА_7 » надіслав ОСОБА_5 пропозицію надати уточнену інформацію щодо використання морських портів, після чого останній 27.12.2022 року, у період з 07 год 42 хв. до 07 год 54 хв., у відповідь повідомив отриману ним в ході виконання функціональних обов`язків за місцем роботи, про місцезнаходження чотирьох транспортних засобів - вантажних автомобілів з автоцистернами, які прибули на територію судноремонтного заводу в м. Ізмаїлі для завантаження дизельним паливом і подальшого його транспортування для цивільних і військових потреб, точні географічні координати зазначеного заводу і вказаних транспортних засобів, розташованих на його території, а також фотографію вказаних транспортних засобів на території заводу; - протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем особи від 24 січня 2023 року з додатками, з якого вбачається, що у період часу з 14 год 29 хв. 25 листопада 2022 року до 11 год 01 хв. 17 січня 2023 року, контакт « ОСОБА_7 » (ім`я користувача: ОСОБА_7 , номер мобільного телефону НОМЕР_1 ) найчастіше спілкувався через електронний додаток «Telegram» з контактом « ОСОБА_5 » (ім`я користувача: ОСОБА_5 ), який має Telegram ID: НОМЕР_7, прив`язаний до номеру мобільного телефону НОМЕР_2 та електронної пошти e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває в користуванні у ОСОБА_5 ; - протоколу обшуку від 17 січня 2023 року про те, що, у період часу з 10 год 42 хв. до 15 год 15 хв., у присутності двох понятих, ОСОБА_5 була пред`явлена ухвала про проведення обшуку та запропоновано видати зазначені в ухвалі речі та документи, на що ОСОБА_5 надав лише свій мобільний телефон марки «XIAOMI», моделі «MI 9T», ІМЕІ(1): НОМЕР_3 , ІМЕІ(2): НОМЕР_4 , з сім-картками: НОМЕР_2 , НОМЕР_5 (пароль НОМЕР_6 ). Після цього був проведений обшук, за наслідками якого, згідно досліджуваному протоколу, у приватному будинку, розташованому за вищевказаною адресою, було виявлено та тимчасово вилучено речі, зокрема, мобільні телефони, документи на ім`я ОСОБА_5 , банківські карти, кард-холдер «lifecell» із сім-карткою, сім-картки, флеш-карти, жорсткий диск, ноутбук марки «НР»; - показань свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що 17 січня 2023 року, о 09 годині, він приїхав у якості понятого разом з працівниками СБУ до місця мешкання ОСОБА_5 , де проводився обшук. Після оголошення слідчим ухвали суду, всі зайшли до будинку. Окрім нього були присутніми ще один понятий, батьки ОСОБА_5 та його сестра, які весь час перебували у будинку. Фіксування обшуку було розпочато з того моменту, коли всі зайшли у будинок. Мобільний телефон ОСОБА_5 видав слідчому добровільно, коли той запропонував видати йому предмети, що перелічені в ухвалі. Заходи фізичного впливу до ОСОБА_5 не застосовувалися. Всі співробітники правоохоронних органів, які перебували у будинку, зафіксовані на відео, крім декількох спецпризначенців, які перебували на вулиці та лише слідкували за порядком. У цілому обшук проводився пів дня; - аналогічні показання надав свідок ОСОБА_12 (другий понятий під час проведення обшуку), який окрім цього повідомив, що він не бачив, щоб ОСОБА_5 перебував у кайданках. До того ж останній добровільно надав пароль від мобільного телефону, в якому згодом були знайдені якісь фотознімки, та який у подальшому був вилучений. Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, місцевий суд дійшов висновку, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними, у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за стандартом «поза розумним сумнівом» та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 111 КК України, як умисні дії, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. Не погодившись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу. За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 , які є аналогічними доводам касаційної скарги, апеляційний суд дійшов належного висновку, що всі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 111 КК України. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що зміст переписки між обвинуваченим ОСОБА_5 та користувачем під іменем « ОСОБА_7 » свідчить про його обізнаність щодо належності останнього до представників держави-агресора або її організацій. У переписці обговорювались питання безпекової ситуації в Україні, політичні настрої населення півдня України, а також передавалась пропагандистська інформація, яка використовується Російською Федерацією для виправдання збройної агресії. Надсилаючи достовірну інформацію про розташування об`єктів критичної інфраструктури та оборонних позицій в м. Ізмаїлі, ОСОБА_5 усвідомлював, що вона буде використана збройними силами РФ для завдання ракетно-бомбових ударів, що підтверджує умисний характер його дій, спрямованих на сприяння іноземній державі у веденні агресивної війни. Крім того, останньому надходила пропозиція щодо співпраці в підривній діяльності проти України, яку він прямо не відкинув, не заперечував явно негативну інформацію щодо України, а натомість зазначив, що у нього немає людей, з якими він міг об`єднатись. Встановлення даних особи, що користувалась акаунтом « ОСОБА_7 », не має істотного значення для кваліфікації дій ОСОБА_5 , оскільки сам зміст листування свідчить про його свідоме сприяння підривній діяльності проти України. Наведені обставини спростовують версію захисника про відсутність у ОСОБА_5 умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відхилив доводи захисника ОСОБА_13 щодо випадкового потрапляння зображень вантажних транспортних засобів до телефону обвинуваченого, пославшись на показання свідка ОСОБА_14 , яка зазначила, що на підприємстві не здійснюється фотографування вантажівок, а доступ до його території є обмеженим і контролюється. Таким чином, зібрані докази свідчать про умисний характер дій ОСОБА_5 , спрямованих на передачу представникам іноземної держави - держави-агресора інформації про об`єкти критичної інфраструктури, що становить сприяння її діяльності проти України. Щодо доводів сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_5 під час проведення обшуку в його домоволодінні, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, посилаючись на дані відеозапису, який є додатком до протоколу обшуку від 17 січня 2023 року та показання понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що обшук проведено з дотриманням вимог КПК України, без застосування до обвинуваченого фізичної сили чи кайданків, а мобільний телефон було вилучено в установленому порядку під час слідчої дії. Окрім того, зауважень до протоколу обшуку обвинуваченим чи його родичами не вносились. Різниця між тривалістю відеозапису та обшуку зумовлена фіксацією лише активної частини дій, оскільки на відеозаписі не зафіксована сама процедура оформлення та заповнення слідчим письмових документів - протоколу обшуку та опису тимчасово вилученого майна, що вимагає певного часута не може свідчити про істотне порушення положень чинного кримінального процесуального законодавства, яке було би безумовною підставою для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом в цілому. Окрім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що доводи сторони захисту про недопустимість протоколу обшуку у зв`язку з розбіжністю в часі не свідчить про істотне порушення прав чи свобод обвинуваченого. Захист не навів конкретних обставин, які б свідчили про порушення порядку проведення слідчої дії, а лише формально послався на зазначене неспівпадіння. Водночас, вилучення та огляд основного доказу - мобільного телефону обвинуваченого, було здійснено у межах процесуальної дії, зафіксованої у порядку, передбаченому ст. 107 КПК України, із застосуванням технічних засобів аудіо- та відеофіксації, що виключає сумніви в достовірності та допустимості отриманої інформації. Твердження ОСОБА_4 про те, що затримання ОСОБА_5 відбулось з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є безпідставним, оскільки, як слідує зі змісту протоколу затримання, підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий 17 січня 2023 року, о 15 год 15 хв., після закінчення проведення обшуку за місцем свого проживання, що спростовує доводи захисника в цій частині. Колегія суддів зазначає, що встановлені судами фактичні обставини кримінального провадження та характер дій ОСОБА_5 спростовують твердження захисника ОСОБА_4 про безґрунтовність, як на його думку, висновків судів про доведеність винуватості засудженого, оскільки досліджена сукупність доказів переконливо свідчить, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, порушуючи Конституцію та закони України активно відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляв ініціативу у виконанні поставлених йому завдань, активно обговорював їх та пропонував варіанти вирішення. При цьому, з контексту повідомлень ОСОБА_5 вбачається його явна підтримка агресивних дій Російської Федерації та її збройних сил, та нетерпимість до України, її політичного керівництва та до сил оборони України. Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України. Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено. Враховуючи викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 січня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року щодо останнього. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3