LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС160/24007/23

від 22.07.2025 · Адміністративна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024 та по…

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 22 липня 2025 року м. Київ справа №160/24007/23 адміністративне провадження № К/990/28705/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 160/24007/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області, скаржник), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 03.08.2023 № 046350013617, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 26.07.2023 № 5275; зобов`язати ГУПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи: з 21.11.1993 по 29.10.1998 - в ПП фірма «ТSІ»; з 01.01.2004 по 30.12.2005 - в ТОВ фірма «Хімреактив»; з 03.01.2006 по 22.08.2013 - в ТОВ фірма «Хімреактив», та відповідно до абзацу десятому частини третьої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» додатково зарахувати до страхового стажу 3 (три) роки; зобов`язати ГУПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.07.2023; зобов`язати ГУПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону Украйни від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.07.2023. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 03.08.2023 № 046350013617 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 26.07.2023 № 5275. Зобов`язано ГУПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 21.11.1993 по 29.10.1998 в ПП фірма «ТSІ»; з 01.01.2004 по 30.12.2005 в ТОВ фірма «Хімреактив» та з 03.01.2006 по 22.08.2013 в ТОВ фірма «Хімреактив», а також зарахувати до його страхового стажу періоди його роботи за Списком № 1 у загальній кількості 3 роки 2 місяці 2 дні відповідно до абзацу 10 частини третьої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із розрахунку за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково по одному року. Зобов`язано ГУПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.07.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 07.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), а також на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 21.11.1993 по 29.10.1998 в ПП фірма «ТSІ», оскільки в наказі про звільнення з роботи наявне виправлення та з 01.01.2004 по 30.12.2005, з 03.01.2006 по 22.08.2013 в ТОВ фірма «Хімреактив», оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб. Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Дніпропетровській окружний адміністративний суд в ухвалі від 25.09.2023 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів. Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. Також, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Втім Суд вважає, що таке посилання є формальним, оскільки скаржник не вказує які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; не зазначає який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права за результатами розгляду касаційної скарги. Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Більш того, Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23, сформулював висновки у подібних правовідносинах про те, що: на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.». Крім того, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20 сформульовані висновки щодо застосування норм Закону № 1058-IV у питанні обчислення при призначенні пенсії стажу роботи, щодо якого у Пенсійного фонду відсутні дані про сплату страхових внесків, про те, що «позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.». Суд апеляційної інстанції, переглянув рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024 з урахуванням правових позицій Верховного Суду. Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від таких висновків. З огляду на викладене, Суд вважає, що скаржником не доведено наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив. Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 160/24007/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: Я.О. Берназюк В.М. Шарапа

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»