Постанова 4824 № 359/552/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 359/552/25 Головуючий у суді першої інстанції - Муранова-Лесів І.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/10954/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою працездатності та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду із позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення з відповідача заподіяну шкоду, пов`язану з втратою працездатності у загальній сумі 4 546 864 грн. 10.03.2025 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення доказів, в якій заявник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» просив: - призначити судово-медичну експертизу у справі № 359/552/25; - на вирішення експерту(-ам) поставити наступні питання:

1. Яка ступінь (у відсотках) стійкої втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як особи II групи інвалідності з дитинства?

2. Чи визначається ступінь втрати професійної працездатності осіб з інвалідністю з дитинства, які на момент каліцтва або іншого ушкодження здоров`я не працювали та не набули професійної кваліфікації? - зобов`язати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 взяти особисту безпосередню участь у проведенні судово-медичної експертизи, прибути на виклик експерта (-ів) для її проведення та надати на вимогу експерту(-ам) увесь обсяг необхідних документів для проведення експертизи; - зобов`язати експерта (експертів), у разі виявлення під час проведення експертизи фактів та обставин, які мають значення для справи, але стосовно яких не були поставлені питання, висвітлити їх у висновку; - проведення судово-медичної експертизи у справі доручити № 359/552/25: Державній спеціалізованій установі «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ, Код ЄДРПОУ 23698049, 03038, Україна, місто Київ, вулиця Докучаєвська, будинок, 4; - витрати за проведення експертизи покласти на відповідача з подальшим віднесенням вказаних витрат на вину сторону за результатами розгляду справи. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалу суду мотивовано тим, що задоволення поданої представником відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви про забезпечення позову шляхом призначення судово-медичної експертизи щодо встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у позивача ОСОБА_1 , буде суперечити вимогам ч.4 ст.82 ЦПК України, яка звільніє позивача від обов`язку доказувати цю обставину, встановлену судовими рішеннями, як набрали законної сили, та які є обов`язковими як для сторін так і для суду. ПозивачПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» подав апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що суд своєю ухвалою фактично обмежив право відповідача на справедливий судовий розгляд, реалізацію свого права на збір та подання доказів, можливість заперечувати проти поданих іншою стороною доказів, щодо яких в нього є істотні сумніви тощо. Вказує, що судові справи, на які послався суд першої інстанції в своїй ухвалі, стосувалися не відповідача, а іншого підприємства - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», при цьому, на момент прийняття остаточних рішень по згаданим справам одночасно існували як ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» , так і ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». Отже, стверджувати, що ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» і відповідач по даній справі одна і та ж особа, що брала участь при розгляді справи, безпідставно, в тому числі і у випадку, коли відповідача було залучено, як правонаступника, на стадії виконавчого провадження у справі № 359/1440/18-ц Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідача адвокат Дуднік-Дубіняк Д.І., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Іншіучасникисправи в судовезасідання не з`явилися, про час та місцерозглядусправиповідомленіналежним чином. Суд апеляційноїінстанціївизнав за можливерозглянути справу за відсутностіосіб, які не з`явилися, оскількиїх неявка не перешкоджаєапеляційномурозглядусправи. Від представника позивача адвоката Влащенка О.А. надійшла заява про розгляд справи за його відстуності. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 1-2 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Так, відповідно до частин 1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Відповідно до вимог пунктів 4,5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо). Процесуальний механізм забезпечення доказів - це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. У своїй заяві відповідач просив суд забезпечити докази шляхом призначення судово-медичної експертизи. Згідно із положеннями ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За змістом п.1 ч.1 ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я. Разом із з цим застосування відповідних положень цивільного процесуального законодавства неможливо окремо від положень статей 55,82 ЦПК України Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. У таких випадках, згідно з ч.2 ст.55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вищенаведені положення ст.55 ЦПК України дають суду підстави дійти висновку, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у порядку ч.4 ст.82 ЦПК України не доказуються, якщо у справі беруть не тільки ті самі сторони, але й їх правонаступники. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 359/1440/18-ц, провадження № 61-20317ск19 у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому проваджені, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», тому до вказаного Товариства перейшло зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 шкоди. Отже, не зважаючи на те, що ПАТ «Київенерго» не припинено, водночас відбулась передача зобов`язань, з приводу яких було ухвалено рішення та видано виконавчий лист, іншій новоствореній юридичній особі ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», саме вказана юридична особа має бути залучена в якості правонаступника у виконавчому провадженні. Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні. Крім цього, судовими рішеннями, ухваленими у цивільній справі №359/9022/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою працездатності та стягнення моральної шкоди, які набрали законної сили, зокрема постановою Верховного Суду від 06 травня 2019 року, та постановою Верховного Суду від 14 липня 2019 року у справі №359/4813/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди було встановлено, що експертним висновком від 11 квітня 2014 року встановлено втрату ОСОБА_1 як загальної працездатності, так і професійної (не менш 100%). Верховний Суд погодивсяіз твердженнями судів попередніх інстанцій щодо прийняття експертного висновку від 11 квітня 2014 року як належного та допустимого доказу у справі. Суд першої інстанції урахував, що позивачем додано до позовної заяви у цій справи копію вказаного експертного висновку, який був прийняти судами, в тому числі у справі, у які розглядалися схожі позовні вимоги (справа №359/4813/16-ц). Також суд першої інстанції правильно зауважив, що у поданій відповідачем заяві про забезпечення доказів не йде мова про правову оцінку, надану судом певному факту при розгляді іншої справи, зокрема щодо належності і допустимості наданого позивачем доказу, а фактично порушується питання щодо перегляду встановленої судовими рішеннями, які набрали законної сили, обставини - втрати позивачем ОСОБА_1 як загальної працездатності, так і професійної (не менш 100%). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що задоволення поданої представником відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви про забезпечення доказів шляхом призначення призначенні судово-медичної експертизи щодо встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у позивача ОСОБА_1 , буде суперечити вимогам ч.4 ст.82 ЦПК України, яка звільняє позивача від обов`язку доказувати цю обставину, встановлену судовими рішеннями, як набрали законної сили, та які є обов`язковими як для сторін так і для суду. Доводи апелянта про те, що суд обмежив його право справедливий судовий розгляд, реалізацію свого права на збір та подання доказів, можливість заперечувати проти поданих іншою стороною доказів, щодо яких в нього є істотні сумніви, є необґрунтованими. При цьому, заперечення відповідача щодо наданого позивачем доказу - експертного висновку від 11.04.2014 № 6, можуть бути перевірені у спосіб, зокрема, заслуховування роз`яснень експерта у порядку, визначеному ч.4 ст.72 ЦПК України. Твердження апелянта про те, що судові справи, на які послався суд першої інстанції в своїй ухвалі, стосувалися не відповідача, а іншого підприємства - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», при цьому, на момент прийняття остаточних рішень по згаданим справам одночасно існували як ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» , так і ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», на висновки суду також не впливає, оскільки, як уже було зазначено судом першої інстанції, судовими рішеннями, які набрали законної сили, було установлено, що система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», тому до вказаного Товариства перейшло зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерноготовариства«ДТЕК КиївськіЕлектромережі»залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільськогоміськрайонного суду Київськоїобластівід 31 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено22 липня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома