Постанова 4857 № 466/829/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 466/829/25 пров. № А/857/19218/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року у справі № 466/829/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, місце ухвалення судового рішення м.Львів Розгляд справи здійснено за правилами позовного провадження в окремих категоріях термінових справ суддя у І інстанціїГлинська Д.Б. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 27 січня 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Юхименко Глєб Анатолійович, звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій позивач просить суд постановити рішення, яким: - визнати поважними причини пропуску та поновити позивачу строк на звернення до суду; - скасувати постанову №242 від 03 червня 2024 року по справі про притягнення його, до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП та закрити провадження у справі; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року у справі № 466/829/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем грубо порушено вимоги ч.1 ст. 268 КУпАП оскільки скаржник не мав жодної змоги скористатися своїми правами передбаченими даною статтею, оскільки протокол №242 від 24.05.2024 року та оскаржувана постанова були винесені без його відому. Також зазначає, що про складання протоколу його ніхто не повідомив. Стверджує що адміністративного правопорушення не вчиняв, а постанова про адміністративне правопорушення винесена незаконно. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач та представник позивача повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений, шляхом надіслання телефонограми за вказаним у позовній заяві номером телефону. Позивач та представник відповідача в судове засідання прибули та надали пояснення по суті справи. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідачем при винесенні постанови №242 від 03.06.2024 у справі про адміністративне правопорушення досліджено всі обставини справи та встановлено, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою. При цьому суд вказав, що проігнорував виконання обов`язку, покладеного на нього згідно з нормами чинного законодавства, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, медичний огляд не пройшов, чим допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Про обставини щодо складання протоколу позивач був ознайомлений, а відтак позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 травня 2024 року ОСОБА_1 було затримано на вулиці у місті Львові та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних. Під час перевірки даних встановлено, що позивач перебуває на обліку у 3 відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ), уточнював дані та проходив огляд ВЛК 21.02.2009 з пере проходженням 21.02.2014. Однак, 21.02.2014 позивач переогляду ВЛК не пройшов. 24 травня 2024 року позивачу видано направлення військовозобов`язаному ОСОБА_1 на медичний огляд ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби за мобілізацією. Проте, ОСОБА_1 відмовився від прогодження медичного огляду ВЛК. Із протоколу про адміністративне правопорушення №242 від 24 травня 2024 року вбачається, що 24 травня 2024 року о 14:00 год. ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних, під час чого було встановлено, що згідно ЄДРВ «Оберіг» останній уточнював облікові дані та проходив медичний огляд ВЛК 21.02.2009 з перепроходженням 21.02.2014, у зв`язку з чим останньому запропоновано пройти медичний огляд при ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив пп. 2, 4 п. 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487; ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що з протоколом ОСОБА_1 ознайомився, від підпису та надання пояснень відмовився; розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03 червня 2024 року о 12 год. 55 хв. Громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст.ст. 63,68 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, що підтверджується його підписом. 03 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у Львівській області розглянуто справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої позивача у цій справі визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Не погоджуючись з такою постановою позивач оскаржив її до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивача визнано винним у порушенні вимог пп. 2, 4 п. 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487; ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і триває дотепер. Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Згідно з ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі. Згідно з п.2,4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: - прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення). Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів. Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання. Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відтак з приведених положень законодавства слідує, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Тим же Положенням передбачено, що у разі мобілізаційних заходів постанова ВЛК дійсна протягом 12 місяців, тобто військовозобов`язаний може бути викликаний для проходження ВЛК через 12 місяців. Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560). Згідно з пунктом 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (яким були внесені зміни до Закону №2232-ХІІ, набрав чинності з 18.05.2024) було скасовано статус «обмежено придатний». Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 визначено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. З наведеного вбачається, що у строк до 04.02.2025 включно позивач зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. З цього слідує, що законних підстав відмовлятися від проходження повторного медичного огляду позивач не мав. З матеріалів справи убачається, що 24 травня 2024 року позивачу видано направлення військовозобов`язаному ОСОБА_1 на медичний огляд ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби за мобілізацією. Проте, ОСОБА_1 відмовився від погодження медичного огляду ВЛК. Крім того, в цей же день позивач були доведені вимоги законодавства України з питань оборони та попереджено про існуючу відповідальності під розписку за невиконання приведених положень законодавства (45-47). Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо неповідомлення позивача про час, місце та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, то колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 22.07.2025 року позивач пояснив суду апеляційної інстанції, що протокол про адміністративне правопорушення складено в його присутності, від підпису та отримання такого протоколу він відмовився. Аналогічні пояснення були надані також представником відповідача, який додатково вказав що зміст протоколу був оголошений позивачу. Вказані пояснення представника відповідача також підтверджені відомостями протоколу про адміністративне правопорушення №242 від 24.05.2024 року. При цьому позивач не заперечував повідомлений суду обставин про доведення йому змісту протоколу. Як наслідок зібраними у справі доказами з урахування пояснень позивача та представника відповідача, які надані суду апеляційної інстанції в судовому засіданні, підтверджуються обставини з приводу того, що позивач був обізнаний про дату час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач здійснив розгляд названої справи про адміністративне правопорушення вчинене позивачем з дотриманням вимог процесуального закону щодо повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, відповідачем доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2025 року у справі № 466/829/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 22.07.25