Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14568/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14568/24 пров. № А/857/17276/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 140/14568/24 за адміністративним позовом ТзОВ Пакур Транс до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м.Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїДимарчук Т.М. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Товариство з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС (далі ТОВ ПАКУР ТРАНС, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 140/14568/24 обумовлений позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС судовий збір у розмірі 4946,27 грн (чотири тисячі дев`ятсот сорок шість гривень 27 копійок) та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю/ яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями №24UA205140038398U8 від 12.06.2024, №24UA205140041025U3 від 26.06.2024, №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню. За МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024: - відповідно п. 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця, однак банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не надано; - згідно п. 2.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару, однак документ не надано до митного оформлення; - згідно п. 8 контракту від 03.05.2024 №03/05 місцезнаходження (місце реєстрації) продавця є м. Варна, Болгарія; згідно автотранспортної накладної від 11.06.2024 № б/н місцем загрузки товару є Wroclaw (Poland). Орієнтована відстань між даними містами становить 1791 км, однак інформації щодо сум понесених витрат на транспортування та надавачів транспортних послуг не надано; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 11.06.2024 №б/н відсутня інформація про надавача транспортних послуг. За МД №24UA205140041025U3 від 26.06.2024: - відповідно п. 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Також, зазначено про можливу відстрочку платежу на 180 днів з моменту перетину товаром митного кордону України. Однак банківського платіжного документа, що підтверджує оплату товару не надано, як і відомостей про відтермінування розрахунків; - згідно п. 2.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару, однак документ не надано до митного оформлення; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 25.06.2024 №б/н відсутня інформація про надавача транспортних послуг. За МД №24UA205140043305U3 від 08.07.2024: - відповідно п.2.1 та 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 передбачена 100% оплата за товар, однак банківського платіжного документу, що підтверджує вартість оцінюваного товару не надано; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 05.07.2024 №б/н відсутня інформація щодо перевізника; - відповідно гр. 4 автотранспортної накладної від 05.07.2024 №б/н завантаження товару здійснено в м. WROCLAW (POLAND), однак відповідно до контракту від 03.05.2024 №03/05 місцезнаходження продавця м. Варна, Болгарія. Відстань між даними містами становить орієнтовно 1792 км, інформація щодо транспортування по даному маршруті (вартості та надавача послуг) не надано, що свідчить про можливі наявні транспортні витрати до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості. Вищевказані розбіжності слугували підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. З огляду на вищевказане, у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом на вимогу митниці по МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024, №24UA205140041025U3 від 26.06.2024, №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 не надано жодних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості та листами від 13.06.2024 №13/06/2024, №27/06/2024 від 27.06.2024, від 09.07.2024 №09/07/2024 відповідно повідомлено про їх відсутність. Враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару: - №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, у якому митну вартість товару за МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024 визначено за резервним методом за статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Рівень митної вартості, скоригований митницею за оцінюваними товарами, надіслано повідомлення Консультація; - №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, у якому митну вартість товару за МД №24UA205140041025U3 від 26.06.2024 визначено за резервним методом за статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, з врахуванням призначення товару, обсягів ввезеної партії, торгівельних марок, виробників, а саме: митна вартість товарів №№1, 3-73 в дол .США/кг відповідно повідомлення надісланого за результатом консультації; - №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024, у якому митну вартість товару за МД №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 визначено за резервним методом за статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Рівень митної вартості, скоригований митницею за оцінюваними товарами, надіслано повідомлення Консультація. З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024 є правомірними, обґрунтованими та винесеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, скаржник зазначив про не співмірність розміру присуджених витрат на професійну правничу допомогу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України. Також суд з урахуванням критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України та заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, дійшов висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 20 000,00 грн є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці є сума 9000,00 грн. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.05.2024 між ТОВ ПАКУР ТРАНС (покупець) та компанією CAR EXPO BG LTD (Болгарія, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №03/05, згідно якого продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в рахунку-фактурі. Відповідно до п. 2.1., 2.4. контракту поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DАР - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни на протязі 45 днів з моменту оплати згідно Інкотермс 2020. Країнами відправлення товару, що поставляється згідно даного договору являються країни Європейського Союзу, а також Швейцарія та Норвегія. Відповідно до п. 3.1., 3.2. контракту валютою платежу є долари США або Євро. Оплата здійснюється в доларах США або Євро на розрахунковий рахунок продавця. Покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Також можлива відстрочка платежу на 180 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України, у такому разі покупець здійснює оплату по факту поставки товару на підставі МД (а.с.22-24, том 1). На виконання умов наведеного контракту компанієюCAR EXPO BG LTD (Болгарія) складено рахунок-фактуру (інвойс) від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK на продаж товару, передбаченого специфікацією від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK на 137 товарних позицій: частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті… вартістю 1832,87 Євро. Умови поставки DАР (поставка в місце призначення) Луцьк (а.с.47-60, том 1). ТОВ ПАКУР ТРАНС через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подало МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024 щодо митного оформлення товару з описом: Частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті..., де в графі 22 МД вказано ціну товару у розмірі 1832,87 Євро. В графі 12 зазначено митну вартість товару в сумі 79655,41 грн (еквівалентно 1832,87 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.106-121,том 2). На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024; специфікацію від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK; міжнародну автотранспортну накладну СМR №б/н від 11.06.2024 (а.с.22-24,47-62, том 1). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронних повідомленнях декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; акт приймання-передачі товару; транспортні (перевізні) документи; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Листом від 13.06.2024 №13/06/2024 декларантом повідомлено про надання ним всіх документів, необхідних для визначення митної вартості (а.с.63, том 1). 14.06.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 (а.с.25-44, том 1). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема: - відповідно п. 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця, однак банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не надано; - згідно п. 2.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару, однак документ не надано до митного оформлення; - згідно п. 8 контракту від 03.05.2024 №03/05 місцезнаходження (місце реєстрації) продавця є м. Варна, Болгарія; згідно автотранспортної накладної від 11.06.2024 № б/н місцем загрузки товару є Wroclaw (Poland). Орієнтована відстань між даними містами становить 1791 км, однак інформації щодо сум понесених витрат на транспортування та надавачів транспортних послуг не надано; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 11.06.2024 №б/н відсутня інформація про надавача транспортних послуг. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Рівень митної вартості, скоригований митницею за оцінюваними товарами, надіслано повідомлення Консультація. Крім того, на виконання умов наведеного контракту компанією CAR EXPO BG LTD (Болгарія) складено рахунок-фактуру (інвойс) від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK на продаж товару, передбаченого специфікацією від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK на 127 товарних позицій: частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті… вартістю 2816,61 Євро. Умови поставки DАР (поставка в місце призначення) Луцьк (а.с.120-133, том 1). ТОВ ПАКУР ТРАНС через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подало МД №24UA205140041025U3 від 26.06.2024 щодо митного оформлення товару з описом: Частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті..., де в графі 22 МД вказано ціну товару у розмірі 2816,61 Євро. В графі 12 зазначено митну вартість товару в сумі 122649,30 грн (еквівалентно 2816,61 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.215-228, том 2). На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024; специфікацію від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK; міжнародну автотранспортну накладну СМR №б/н від 25.06.2024 (а.с.22-24,120-134, том 1). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронних повідомленнях декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювалось страхування страхові документи та відомості про вартість страхування; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Листом №27/06/2024 від 27.06.2024 декларантом повідомлено про надання ним всіх документів, необхідних для визначення митної вартості (а.с.136, том 1). 28.06.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000181/2 (а.с.100-117, том 1). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема: - відповідно п. 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Також, зазначено про можливу відстрочку платежу на 180 днів з моменту перетину товаром митного кордону України. Однак банківського платіжного документа, що підтверджує оплату товару не надано, як і відомостей про відтермінування розрахунків; - згідно п. 2.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару, однак документ не надано до митного оформлення; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 25.06.2024 №б/н відсутня інформація про надавача транспортних послуг. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, з врахуванням призначення товару, обсягів ввезеної партії, торгівельних марок, виробників, а саме: митна вартість товарів №№1, 3-73 в дол .США/кг відповідно повідомлення надісланого за результатом консультації. Крім того, на виконання умов наведеного контракту компанієюCAR EXPO BG LTD (Болгарія) складено рахунок-фактуру (інвойс) від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK на продаж товару, передбаченого специфікацією від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK на 175 товарних позицій: частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті… вартістю 4140,24 Євро. Умови поставки DАР (поставка в місце призначення) Луцьк (а.с.194-211, том 1). ТОВ ПАКУР ТРАНС через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подало МД №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 щодо митного оформлення товару з описом: Частини та пристрої моторних транспортних засобів та кузовів товарних позицій 8701-8705 в асортименті..., де в графі 22 МД вказано ціну товару у розмірі 4140,24 Євро. В графі 12 зазначено митну вартість товару в сумі 181600,92 грн (еквівалентно 4140,24 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.69-86, том 3). На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024; специфікацію від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK; міжнародну автотранспортну накладну СМR №б/н від 05.07.2024 (а.с.22-24,194-213, том 1). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронних повідомленнях декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи; копію митної декларації країни відправлення; прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Листом від 09.07.2024 №09/07/2024 декларантом повідомлено про надання ним всіх документів, необхідних для визначення митної вартості (а.с.214, том 1). 10.07.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000189/2 (а.с.169-191, том 1). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема: - відповідно п.2.1 та 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 передбачена 100% оплата за товар, однак банківського платіжного документу, що підтверджує вартість оцінюваного товару не надано; - в гр. 23 автотранспортної накладної від 05.07.2024 №б/н відсутня інформація щодо перевізника; - відповідно гр. 4 автотранспортної накладної від 05.07.2024 №б/н завантаження товару здійснено в м. WROCLAW (POLAND), однак відповідно до контракту від 03.05.2024 №03/05 місцезнаходження продавця м. Варна, Болгарія. Відстань між даними містами становить орієнтовно 1792 км, інформація щодо транспортування по даному маршруті (вартості та надавача послуг) не надано, що свідчить про можливі наявні транспортні витрати до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Рівень митної вартості, скоригований митницею за оцінюваними товарами, надіслано повідомлення Консультація. Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001561, №UA205140/2024/001698, №UA205140/2024/001783 (а.с.45-46,118-119,192-193, том 1). Надалі декларантом оцінювані товари оформлено у вільний обіг згідно з МД №24UA205140038978U2 від 15.06.2024, №24UA205140041697U7 від 28.06.2024, №24UA205140043997U6 від 11.07.2024 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.65-99,138-168,216-250, том 1; а.с.1-6, том 2). Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України. згідно статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України). З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України). Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отож з приведених нормативних актів слідує, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як наслідок рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: За МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024 декларантом позивача було подано: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024, який містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікацію від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK, де вказано ціну товару за кілограм та який визначає загальну вартість товару 1832,87 Євро. За МД №24UA205140041025U3 від 26.06.2024, декларантом позивача було подано: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024, який містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікацію від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK, де вказано ціну товару за кілограм та який визначає загальну вартість товару 2816,61 Євро. За МД №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 декларантом позивача було подано: зовнішньоекономічний контракт №03/05 від 03.05.2024, який містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікацію від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK; рахунок-фактуру (інвойс) від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK, де вказано ціну товару за кілограм та який визначає загальну вартість товару 4140,24 Євро. Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Дослідивши відомості МД №24UA205140038398U8 від 12.06.2024, колегією суддів установлено, що ціна товару відображена відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 11.06.2024 №11.06.24.003G-BV_PAK та становить 1832,87 Євро. Вказана в МД №24UA205140041025U3 від 26.06.2024 ціна товару також відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.06.2024 №25.06.24.006G-BV_PAK та становить 2816,61 Євро. Ціна товару зазначена у в МД №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 05.07.2024 №05.07.24.007G-BV_PAK та становить 4140,24 Євро. З зовнішньоекономічного контракту №03/05 від 03.05.2024 та рахунків-фактур (інвойсів) убачається, що товар поставлявся на умовах DAP, що передбачає покладання обов`язків з приводу несення всіх витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення на продавця товару. Відтак за умовами вказаного зовнішньоекономічного контракту, позивачем не було понесено витрат щодо транспортування товару, визначаючи митну вартість за першим методом, декларантом такі витрати не включалися до фактурної вартості товару, що не заперечується відповідачем. Стосовно ж доводів скаржника, які стосуються того, що відповідно п. 3.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця, однак банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару не надано, то колегія суддів зазначає наступне. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Відповідно до п. 3.2. контракту №03/05 від 03.05.2024 покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Також можлива відстрочка платежу на 180 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України, у такому разі покупець здійснює оплату по факту поставки товару на підставі МД. Відтак, митним органом не було взято до уваги, що умовами контракту передбачена можливість відстрочення платежу. Станом на момент подання митних декларацій №24UA205140038398U8 від 12.06.2024, №24UA205140041025U3 від 26.06.2024 та №24UA205140043305U3 від 08.07.2024 оплата за імпортований товар ще не була проведена, а тому банківські платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного товару та його оплату не могли бути подані, відтак твердження митного органу про відсутність банківського платіжного документа є безпідставним. Разом з тим, станом на дату подання до суду даної позовної заяви, оплата повністю проведена, що підтверджується платіжними інструкціями від 21.06.2024 №358 на суму1832,87 Євро, від 05.07.2024 №361 на суму 2816,61 Євро, від 17.07.2024 №366 на суму 4140,24 Євро, наданими до позовної заяви (а.с.64,137,215, том 1) При цьому колегія суддів зазначає, що банківський платіжний документ не є документом, що визначає договірну вартість товару і відсутність такої оплати в момент проведення митного оформлення товару не свідчить про виявлення митним органом розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або наявність ознак підробки чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за такий товар. Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідно до п. 8 контракту від 03.05.2024 №03/05 місцезнаходження (місце реєстрації) продавця є м. Варна, Болгарія однак згідно автотранспортних накладних від 11.06.2024 № б/н та від 05.07.2024 №б/н місцем загрузки товару є Wroclaw (Poland). Орієнтована відстань між даними містами становить 1791 км, однак інформації щодо сум понесених витрат на транспортування та надавачів транспортних послуг не надано. З матеріалів справи убачається, що Компанія CAR EXPO BG LTD зареєстрована у м. Варна, Болгарія. У той же час, пунктом 2.4 контракту від 03.05.2024 №03/05 передбачено, що країнами відправлення товару, що поставляється згідно даного договору є країни Європейського Союзу, а також Швейцарія та Норвегія. Відтак, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, товар, незважаючи на те, що продавець зареєстрований та знаходиться у Болгарії, може відправлятися з будь-якої країни Європейського Союзу. У даному випадку, товар знаходився у місті Wroclaw (Poland), звідти й відбулася поставка товару в Україну. Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено будь-яких обгрунтованих підстав вважати, що вказаний товар після завантаження у Польщі, поїхав у Болгарію, а звідти в Україну. Більше того, як встановлено судом вище товар поставлявся на умовах поставки DAP (Delivered at Place - постачання в місці призначення), які означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений у митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Відтак, саме продавець мав обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення. Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги з приводу того, що в гр. 23 автотранспортних накладних від 11.06.2024 №б/н, від 25.06.2024 №б/н та від 05.07.2024 №б/н відсутня інформація про надавача транспортних послуг (перевізника), позаяк як встановлено судом вище, імпортований товар постачався на умовах DAP, а тому саме продавець мав обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, а позивач (як покупець) прийняти товар у вказаному місці призначення. При цьому колегія суддів зазначає, що будь-які недоліки товарно-транспортної накладної, допущені перевізником, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару, а висловлені сумніви відповідача при умовах постачання DAP ґрунтуються на його припущеннях, а не на доказах. Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, що згідно п. 2.2 контракту від 03.05.2024 №03/05 право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару, однак документ не надано до митного оформлення, та зазначає, що акт приймання-передачі товару підписується продавцем та покупцем після митного оформлення товару, а відтак на момент митного оформлення цей акт ще не був підписаний, то колегія суддів зазначає, що відсутність акт приймання-передачі товару жодним не чином не може впливати на вартість товару, та не є документом, який визначає митну вартість товару і є обов`язковим для митного оформленні товару. Судом ураховано, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Натомість дослідивши доводи скаржника та зібрані докази, суд приходить до висновку, що у митного органу були відсутні правові підстави ставити під сумнів митну вартість товарів, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Стосовно ж доводів скарги щодо витребування додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, натомість вимога про надання додаткових документів не містить повідомлення позивача про суть виявлених розбіжностей які мають вплив на правильність визначення митної вартості та наявність ознак підробки або відсутність відомостей про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Колегія суддів погоджується, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України. Стосовно ж доводів про не співмірність присуджених на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке. Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. На підтвердження понесених ТОВ ПАКУР ТРАНС витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 09.11.2021 №09-11/01, укладений з адвокатським об`єднанням Дженерал Лігал Груп; акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2024 №12-12/24; додаткову угоду (замовлення) від 02.12.2024 №02/12-24 до договору про надання правової допомоги від 09.11.2021 №09-11/01; рахунок від 12.12.2024 №12-12/24; ордер серії АС №1120724 від 12.12.2024; свідоцтво; платіжну інструкцію від 18.12.2024 №1320 на суму 20000,00 грн (а.с.20-21, том 1; а.с.7-11,18, том 2; ). З додаткової угоди (замовлення) від 02.12.2024 №02/12-24 до договору про надання правової допомоги від 09.11.2021 №09-11/01, позивачу були надані юридичні послуги по оскарженню рішень Волинської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000159/2 від 14.06.2024, №UA205140/2024/000181/2 від 28.06.2024, №UA205140/2024/000189/2 від 10.07.2024 на загальну суму 20 000,00 грн які включають такі послуги: консультація клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 даної додаткової угоди; підготовка позовної заяви; у разі необхідності підготовка та подання адвокатських запитів; за потреби підготовка інших документів процесуального характеру; повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішенням у даній справі; представлення інтересів клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності. Ураховуючи критерії, визначені частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень та доводів апеляційної скарги відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, ціну позову, розмір сплаченого судового збору за розгляд такої справи, а також значення для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000грн є справедливим та співмірним із заявленими вимогами. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 140/14568/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 22.07.25