Постанова 4857 № 140/13205/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/13205/24 пров. № А/857/12528/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Матковської З.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (судді Плахтій Н.Б.., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/13205/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року задоволено позов повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзиві на апеляційну скаргу позивач подав. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 16.02.2024 між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №051187, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін (а.с.19-22). Згідно з пунктами 1.3., 1.4 вказаного договору асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в Інвойсі. Продавець повинен відвантажити товар в експортній упаковці, яка узгоджується сторонами в інвойсі. Упаковка не повинна мати механічних пошкоджень. Пунктом 2 даного договору визначено, що продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Перед відвантаженням продавець зобов`язаний надіслати покупцеві електронною поштою повідомлення про готовність товару до відправки і копії документів, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (Коносамент/ CMR/ Авіанакладна); рахунок-фактура - 3 прим (оригінал); -пакувальний лист - 3 прим (оригінал); сертифікат походження; сертифікат якості; ветеринарний сертифікат; експортна декларація, а також інші дозвільні та митні документи, отримання яких може бути необхідним для належного виконання умов укладеного договору. Продавець зобов`язаний своєчасно повідомити покупця про дату відвантаження товару та дату його прибуття в пункт поставки. Продавець надає разом з товаром оригінали вищезазначених в п. 2.3 цього договору документів на відвантаження. Дата відвантаження товару вказується в товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування. Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування товару на користь покупця від всіх видів ризиків на суму не менше вартості такого товару. Покупець зобов`язується за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені чинним законодавством України процедури по митному оформленню ввезення на територію України (імпорту) товару, що є предметом поставки за цим договором. Ціна та загальна вартість договору ціна вказані у пункт 5 договору. Так, ціна за одиницю товару зазначається в відповідному інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим Договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів. 23.08.2024 укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу від 16.02.2024 №051187, покупець та продавець домовились викласти п.5.5 в наступній редакції: У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням цього договору розподіляються між сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020», та страхування товару, що передбачено п.2.5 (а.с.62). Відповідно до інвойсу (фактури) від 30.09.2024 продавець поставив позивачу товар свиняча печінка заморожена 20000,00 кг вартістю 4000,00 EUR згідно з контрактом №051187 від 16.02.2024 (а.с.25). З метою митного оформлення імпортованого товару 03.10.2024 декларант ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140062761U3 з (а.с.17-18,122) на товар: «заморожена печінка свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в полі блоках, вага нетто 20000 кг, дата виробництва - 06-07/2024. Термін придатності 06/07/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник Tonnies Lebensm ittel GmbH & Co. KG DE. Торговельна марка нема даних». Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: сертифікат якості б/н від 30.09.2024; пакувальний лист №363480 від 30.09.2024; рахунок-проформа №051187 від 07.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) №363480 від 30.09.2024; автотранспортна накладна №363480 від 30.09.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №300924/363480 від 30.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №247 від 24.09.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3974 від 02.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.10.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 09.08.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/1314 від 02.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №051187 від 16.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №72 від 02.01.2024; договір (контракт) про перевезення №1 від 01.01.2024; договір (контракт) про перевезення №P-2604 від 19.09.2024; договір (контракт) про перевезення - заявка №3974 від 26.09.2024; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» №11964182; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №363480 від 363480 від 30.09.2024; інші некласифіковані документи: картка рахунку від 03.10.2024; лист-підтвердження від постачальника від 02.10.2024; лист-підтвердження від постачальника від 24.09.2024; лист б/н від 02.10.2024; оборотно-сальдова відомість від 03.10.2024; копія митної декларації країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 (а.с.19-54). 03.10.2024 позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) якщо здійснювалось страхування: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) копію митної декларації країни відправника (а.с.162 зворот). У відповідь на запит відповідача декларант у листі від 04.10.2024 №0110/1 надав пояснення та додаткові документи: платіжну інструкцію від 11.09.2024 на суму 18480,00 євро; додаткову угоду №1 до контракту ЗЕД №051187 від 16.02.2024, роздруківки посилань, що містяться у висновку ДЗІ від 02.10.2024, заявку на перевезення по Договору Р-2604 від 19.09.2024, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІО-Транспорт» (а.с.55-86). 04.10.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000311/2 (а.с.88,123) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2024 №UA205140/2024/002690 (а.с.89-90, 124), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: згідно рахунка-фактури №363480 від 30.09.2024 умови оплати - 100% передоплата, вартість товару 4000 Євро. Відповідно гр.70 банківського платіжного документу №247 від 24.09.2024 оплата здійснена в сумі 1272,50 Евро згідно контракту №051187 від 16.02.2024, (проформи 051187-363480), що не ідентифікується з конкретною поставкою; умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості; дослідження щодо цінових характеристик товару Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024 проведене на основі документів, поданих ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», інформації листа від 01.10.2024 компанії Tonnies та джерел інформації поточних цінових пропозицій продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Витяги джерел, зазначені у дослідженні, відсутні. Числовий розрахунок для перевірки заявленого не наданий; прайс-лист б/н від 09.08.2024 містить інформацію щодо цін товарів на серпень поточного року, не доведена його актуальність стосовно товару, поданого до митного оформлення; митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 дозволяє ідентифікувати партію товару, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи. Декларант надав додаткові документи: заявку №3974 від 19.09.2024 до договору №З-2604 від 19.09.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг; додаток №1 від 23.08.2024 до договору купівлі-продажу №051187 від 16.02.2024; платіжну інструкцію №228 від 11.09.2024; лист №№0410/1 від 04.10.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» щодо поданих документів. Листом №5657 від 04.10.2024 декларант повідомив про надані документи. Декларантом не надано в повному обсязі витребовуваних додаткових документів. Банківський платіжний документ №228 від 11.09.2024 засвідчує розрахунки згідно контракту та проформи, однак не пояснює умови 100% передоплати за оцінювану партію товару, як передбачено в рахунку-фактурі №363480 від 30.09.2024 та умовами контракту. Відповідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 наявні відомості про оплату експедиторських послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн, однак сума таких витрат не включена до вартості перевезення до митного кордону України. Також, загальна сума транспортних витрат згідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 становить 85000 грн, що не відповідає вартості заявлених транспортних послуг 83000 грн, відповідно додатково наданої заявки №3974 від 19.09.2024. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Не підтверджує заявлену декларантом митну вартість митна декларація країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024 оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару. Також, не надано витягів джерел цінової інформації, зазначених в дослідженні Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні - 0,65 дол.США/кг за МД UA209160/2024/009827 від 17.09.2024. Митницею для коригування митної вартості взято вартість товару «печінка свинна» виробника «Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE», згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів, на ідентичних умовах поставки - FCA Rheda-Wiedenbruck та обсягу ввезеної партії. Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA205140063218U1 від 04.10.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.164). Не погодившись із рішення про коригуванням митної вартості товару позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України). Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Згідно договору купівлі-продажу від 16.02.2024 №051187, укладеним між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (покупець) визначено предмет, ціна контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару (а.с.19-22). Відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього договору або інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів. Відповідно до інвойсу (фактури) №363480 від 30.09.2024 продавець поставив позивачу товар свиняча печінка заморожена 20000,00 кг вартістю 4000,00 Євро згідно з контрактом №051187 від 16.02.2024 (а.с.25). Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 30.09.2024 №363480 (4000,00 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140062761U3 від 03.10.2024 (графа 22) (а.с.17-18, 164). Наданою до митного оформлення автотранспортною накладною (CMR) від 30.09.2024 №363480 (а.с.26) підтверджується поставка товару: 21340 кг брутто, вагою нетто 20000 кг товару згідно із інвойсом від 30.09.2024 №363480. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять, що апелянтом не доведено. В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до рахунку-фактури від 30.09.2024 №363480 вартість товару становить 4000 Євро, умови оплати - 100% передоплата, що суперечить сумі, зазначеній в банківському платіжному документі від 24.09.2024 №247 1272,50 Євро. Так, дійсно відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.09.2024 №247 позивач сплатив постачальнику товару 1272,50 Євро (а.с.30). Разом з тим, суд враховує, що 07.08.2024 компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» відповідно до умов контракту від 16.02.2024 №051187 виставлено проформу-інвойс на поставку свинячої печінки замороженої вагою 84000,00 кг загальною вартістю 16800,00 Євро (а.с.29), в якому зазначено номери інвойсів на поставку замовленого товару партіями №№363478, 363479, 363480, 363481, тобто інвойс №363480 включений. З матеріалів справи слідує, що 11.09.2024 ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» сплатило в якості передоплати за товар за платіжною інструкцією №228 кошти в сумі 18480 Євро за проформою №367914 (а.с.61), внаслідок чого станом на 11.09.2024 у позивача була наявна переплата по контракту від 16.02.2024 №051187 в сумі 2927,50 Євро, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3712 (а.с.49). Зважаючи на наявну переплату у розмірі 2927,50 Євро, позивач доплатив суму у розмірі 1272,50 Євро згідно з платіжною інструкцією від 24.09.2024 №247, тобто всього передплата станом на вказану дату становила 4200 євро, що складає 1/4 частину від загальної вартості замовленого товару згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024 та свідчить про 100% передплату, здійснену постачальнику за інвойсом від 30.09.2024 №363480. Таким чином, колегія суддів зазначає, що товариством було виконано вимоги контракту №051187 щодо здійснення 100% передоплати за товар, усі сумніви митного органу щодо невідповідності суми платіжного документа сумі інвойсу позивачем були спростовані шляхом надання додаткових документів. Також однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що загальна сума транспортних витрат згідно рахунку на оплату №3974 від 02.10.2024 становить 85000 грн, що не відповідає вартості заявлених транспортних послуг 83000 грн., колегія суддів аналізуючи відповідні доводи враховує, що за умовами договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор), замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, відповідно до узгоджених сторонами заявок (а.с.36-37). Відповідно до заявки №3974 до договору №1 від 01.01.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом вартість транспортних послуг по маршруту Німеччина, Rheadа-Wiedenbruk Україна, м.Київ становить 85000,00 грн (а.с.35). При цьому 19.09.2024 між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ТОВ «ВІО ТРАНСПОРТ» як перевізником укладено договір на перевезення вантажів №Р-2604 (а.с.33). Пунктом 5.1 цього договору визначено, що вартість перевезення погоджується сторонами в замовленні (заявці). Відповідно до заявки №3974 до договору №Р-2604 від 19.09.2024 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом вартість транспортних послуг по маршруту Німеччина, Rheadа-Wiedenbruk Україна, м.Київ становить 83000,00 грн (а.с.63). Відповідно до довідки від 03.10.2024, складеної ФОП ОСОБА_1 , вартість перевезення вантажу автомобілем АТ 3638 СР/ НОМЕР_1 відправником по території іноземних держав: від Німеччини (Rhead-Wiedenbruk) до митного переходу Дорогуськ-Ягодин - 55000,00 грн; по території України; від митного переходу Дорогуськ-Ягодин до Україна, м.Київ 29500,00 грн; оплата за експедиційні послуги (експедиційна винагорода) по території України - 500,00 грн, загальна вартість складає 85000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося (а.с.47). Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення. Суд зауважує, що сума транспортних витрат до кордону, зазначена у довідці (55000,00 грн), включена до митної вартості товару, що підтверджується даними митної декларації (графа 46). Зазначена в заявці №3974 до договору №Р-2604 від 19.09.2024 сума транспортних витрат 83000,00 грн стосується взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «ВІО ТРАНСПОРТ» та не має правового значення при визначенні вартості транспортних витрат між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , отже в цій частині зауваження митниці є безпідставними. Щодо не включення експедиторських послуг (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн до митної вартості оцінюваного товару, суд зауважує, що такі послуги стосуються території України, про що зазначено у довідці від 03.10.2024, а тому не підлягають включенню до митної вартості. Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені. З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, зазначення в автотранспортній накладній перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, у цьому випадку не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства, і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування. При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Суд критично ставить до зауважень відповідача до експортної декларації країни відправлення №24DE835643784419В9 від 30.09.2024, так як митний орган не послався на жодну норму права національного законодавства Німеччини, яка б вимагала обов`язково вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із такої країни. Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Щодо доводів відповідача, що до митної декларації долучений лист Держзовнішінформ №3-1/1314 від 02.10.2024, при цьому не надано витягів джерел цінової інформації, то суд вказує на те, що вказаний лист не є тим документом, який містить відомості щодо складових ціни товару, а тому жодним чином не впливає на митну вартість товару. З оскаржуваного рішення №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024 (а.с.88, 123) вбачається, що митний орган не погоджується із вартістю витрат на перевезення, оскільки умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати навантажувальних робіт, доставки, страхування, проте в графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Стосовно цього суд зазначає, що відомості про те, що страхування вантажу не проводилося, міститься в наданій під час митного оформлення довідці про транспортні витрати №б/н від 03.10.2024 (а.с.47). Крім того, безпосередньо контрактом від 16.02.2024 №051187 передбачено обов`язок продавця здійснити завантаження товару на транспортний засіб та його страхування (пункти 2.4, 2.5 договору). З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. У спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації (МД від 17.09.2024 №UA209160/2024/009827), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2024/000311/2 від 04.10.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним. Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Однак за обставин цієї справи відповідач-апелянт не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях та доказах. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу подано відповідачем в частині стягнення суми в розмірі 8500 грн. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Колегія суддів враховує, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, укладений із адвокатським об`єднанням «Магніт» в особі керуючого партнера Філатової Т.М., додаток №8 від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, рахунок №11112024 від 11.11.2024, акт про надання правової (правничої) допомоги від 31.12.2024, платіжна інструкція від 14.11.2024 №781 на суму 8500,00 грн (а.с.198-203). Так, розділом 4 договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01 передбачено право сторін визначити у додатках/додаткових угодах інший порядок оплати за надання юридичних послуг, складення акту за результатами надання юридичних послуг. У додатку №8 до даного договору визначено фіксований розмір вартості правової допомоги щодо оскарження рішення митного органу в сумі 8500,00 грн. У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначено, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України). Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначивши про те, що позивачем не надано документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вирішуючи доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 8500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а щодо поданої апеляційної скарги та її доводів скаржника то така не містить підстав щодо неправомірно стягнення судових витрат відповідно з врахуванням встановлених та поданих доказів щодо надання правової допомоги у даній справі. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення від про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №140/13205/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк З.М. Матковська Повний текст постанови складено 29.05.2026