Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/9062/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9062/24 пров. № А/857/3333/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Запотічного І.І., Обрізка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (головуючий суддя Могила А.Б.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ, у справі №300/9062/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі-Управління) просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, виходячи із загального розміру в 77% відповідних сум грошового забезпечення згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, виходячи із загального розміру в 77% відповідних сум грошового забезпечення згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позов задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що з 01.01.2020 положення щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для визначення посадових окладів не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік. Як дійшов висновку Верховний Суд, для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підлягає використанню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі відповідач не довів правомірності дій щодо відмови у проведенні обчислення і перерахунку пенсії позивача згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270, а тому позовні вимоги про визнання протиправними таких дій та зобов`язання провести відповідний перерахунок з 01.02.2023 є обгрунтовані. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та в задоволені позову відмовити. Апелянт зазначає, що Управлінням у квітні 2018 року було здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки, яка видана відповідно до Постанови №

103. Апелянт вказує, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до пункту 4 постанови №704 було внесено зміни, а саме встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Апелянт зазначає, що скасування п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача та не може слугувати підставою для надання до Управління оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Скаржник зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 видано нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 лютого 2023 року, проте не надано будь-яких відомостей про те, що попередня довідка є недійсною. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що на виконання своїх повноважень Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 року прийнято Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанови КМУ затверджених Постановою КМУ від 21 лютого 2018 року №103, та внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704», якою встановив розмір посадового окладу за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб - 1762 грн. Таким чином, видана довідка про розмір грошового забезпечення виходячи із посадового окладу визначеного виходячи із розміру прожиткового мінімуму які втратили працездатність станом на 01.01.2022 суперечить вимогам зазначеної постанови та відповідно не може бути підставою для перерахунку пенсій. Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як пенсіонер з 18.08.2011, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (зі змінами). Водночас, пенсія позивача обраховувалася виходячи з вислуги 29 років із розрахунку 77% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 в справі №300/1473/19, яке набрало законної сили 13.02.2020, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з врахуванням виплачених сум. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання судового рішення від 02.12.2019 в справі №300/1473/19, здійснено перерахунок пенсії позивачу із розрахунку 77% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад 8030 грн., оклад за військове звання - 1480 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 4755 грн. Загальний розмір пенсії склав 10984,05 грн., з урахуванням доплат 14271,46 грн. (а.с.41 на звороті). Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 в справі №300/3151/20, яке набрало законної сили 10.03.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 квітня 2019 року відповідно до складеної ІНФОРМАЦІЯ_3 нової довідки про розмір грошового забезпечення із включенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, та провести з 1 квітня 2019 року виплату перерахованої і недоплаченої пенсії, з урахуванням проведених платежів. Відповідачем, на виконання вказаного судового рішення, здійснено перерахунок пенсії позивачу із розрахунку 77% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 8030 грн., оклад за військове звання - 1480 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 4755 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 12885,75 грн. Загальний розмір пенсії склав 20906,08 грн., розмір нарахованої пенсії становив 26713,30 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії призначено до виплати 17690 грн. (а.с.43). Крім цього, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 в справі №300/5213/23, яке набрало законної сили 22.04.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з основним розміром 77% грошового забезпечення без обмеження розміру її виплати максимальним розміром з урахуванням індексації, установленої згідно з постановами Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням виплачених сум. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання судового рішення від 08.02.2024 в справі №300/5213/23, здійснено перерахунок пенсії позивачу із розрахунку 77% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 8030 грн., оклад за військове звання - 1480 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 4755 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 12885,75 грн. Загальний розмір пенсії склав 20906,08 грн., з урахуванням індексації 27564,64 грн., розмір нарахованої пенсії становив 33549,46 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії призначено до виплати 31969,06 грн. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 в справі №300/5593/24, яке набрало законної сили 24.10.2024, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.02.2023. ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 в справі №300/5593/24 сформовано довідку від 29.10.2024 №10/1/7270 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 за відповідною посадою, яку позивач займав станом на момент звільнення зі служби. Згідно з вказаною довідкою грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 складається з посадового окладу 12240 грн., окладу за військове звання 2250 грн., надбавки за вислугу років 50% - 7245 грн., надбавки за таємність 10% - 803 грн., надбавки за особливості проходження військової служби 65% - 9272,25 грн., премії 140% - 11242 грн. (а.с.19). Позивач 07.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром виходячи із 77% грошового забезпечення визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270 (а.с.20-21). За наслідками розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 18.11.2024 №9340-8314/Г-02/8-0900/24 повідомив позивача про відсутність законних підстав та відповідних повноважень для проведення такого перерахунку його пенсії. Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Відповідно до частини 3 статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 18 статті 43 Закону № 2262-XII встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку. Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), який визначає алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема територіальний орган Пенсійного фонду України та державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (пункт 3 Порядку № 45). Суд апеляційної інстанції зазначає, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

1. Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 4 Постанови №704, в первинній редакції, встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018. Пунктом 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) внесені зміни та у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Вказана постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Водночас Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Отже, встановлений законом прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Такий щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. З огляду на викладене розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року. В подальшому Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2027 грн; «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270; «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що з 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481 грн, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2684 грн. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до практики Верховного Суду з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Разом з тим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Як уже встановлено судом першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_3 видано позивачу довідку від 29.10.2024 №10/1/7270 відповідно до якої посадовий оклад і оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, заява позивача адресована відповідачу та оформлена довідка від 29.10.2024 №10/1/7270 є додатковими документами в розумінні статті 63 Закону №2262-XII і, як наслідок, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює відповідний Порядок, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402. Водночас органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у рішенні від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19. Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Проте, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина 3 статті 51 Закону № 2262-XII). Оскільки перерахунок пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270 у спірному випадку не проведений з вини державного органу, а тому позовні вимоги про визнання протиправними таких дій та зобов`язання провести відповідний перерахунок з 01.02.2023 не є безпідставними. Відповідно до частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у частині 7 статті 43 Закону №2262-XII замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Конституційний Суд України у зазначеному рішенні вказав, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина 1 статті 17 Основного Закону України). Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційний Суд України стверджував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з 20.12.2016 в Законі № 2262-XII фактично відсутня частина сьомої статті 43, яка з вказаної дати втратила чинність, а тому внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до вказаної частини зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 16 квітня 2020 року №620/1285/19, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20 у подібних правовідносинах. Отже, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, що відповідає позиції викладеній Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20. Щодо обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011, то суд апеляційної інстанції зауважує, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. З наведеного вбачається наявність колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, що свідчить про явну суперечливість вказаних норм одна одній з огляду на неоднаковість регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого разом з Конвенцією згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються як джерела права, у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. З цих же підстав неможливо застосувати приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI в частині відповідних обмежень. Як правильно зазначив суд першої інстанції, питання перерахунку та виплати пенсії виходячи із 77% сум грошового забезпечення вже було предметом судового розгляду у справі №300/1473/19 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77% грошового забезпечення. Як наслідок, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення. Відповідно, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років є незмінним. Апелянт при черговому перерахунку пенсії не може зменшувати відсотковий розмір пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними, умисно ігноруючи рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідач повинен при кожному наступному перерахунку пенсії позивача застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Щодо аргументів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, позивач про порушення своїх прав та інтересів дізнався з листа Управління від 18.11.2024 №9340-8314/Г-02/8-0900/24, а в суд із позовом звернувся 28.11.2024, тобто в межах шестимісячного строку звернення. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, виходячи із загального розміру в 77% відповідних сум грошового забезпечення згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 №10/1/7270 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та належним способом захисту такі дії вчинити. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 06 січня 2025 року у справі №300/9062/24- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. І. Запотічний І. М. Обрізко