Постанова 4817 № 606/2122/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/2122/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 33/817/320/25 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605,60 грн. Згідно постанови, 02 жовтня 2024 року о 00 год. 23 хв. в с. Острівці по вул. Центральній, 23 Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dacia» моделі «Logan» з державними номерними знаками (далі д.н.з.) НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. Тим самим, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Крім того, 01 жовтня 2024 року о 23 год. 00 хв. в м. Теребовлі по вул. Застіноцька, 15 Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dacia» моделі «Logan» з д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. Тим самим, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що: відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не можуть бути допустимими доказами, оскільки відеофіксація здійснювалась із перервами, а також містить некоректно встановлені дату і час; працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із ст.268 КУпАП вже після складання постанови про адміністративне правопорушення; працівники поліції порушили ч.1 ст.266 КУпАП, так як не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; працівники поліції вчинили провокативні дії стосовно ОСОБА_1 , з метою отримання додаткових показників на службі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Яхвана В.М., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2025 року, то воно підлягає поновленню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Так, згідно з постановою судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута 24 квітня 2025 року. Згідно інформації про відстеження поштового відправлення (а.с.34) вбачається, що копію судового рішення ОСОБА_1 отримав 20 травня 2025 року, а апеляційна скарга ним подана 30 травня 2025 року. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, він підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №140933 від 01 жовтня 2024 року, а також ч.1 ст.130 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №140959 від 02 жовтня 2024 року підтверджується даними, які містяться в: протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №140933 від 01 жовтня 2024 року та серії ЕПР1 №140959 від 02 жовтня 2024 року; постановах про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3176451 від 01 жовтня 2024 року, та серії ЕНА №3176616 від 02 жовтня 2024 року; рапортах поліцейського СРПП ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капрала поліції Чорного О. від 01 та 02 жовтня 2024 року; відеозаписах наявних у матеріалах справи. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не можуть бути допустимими доказами, оскільки відеофіксація здійснювалась із перервами, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовано безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, не спростовує факту вчинення ним цього правопорушення. Доводи особи про недопустимість доказів у зв`язку з наявністю у відеозаписах із нагрудних камер поліцейських певних невідповідностей, зокрема зазначення неправильної дати та часу, є безпідставними та не заслуговують на увагу. Як убачається з матеріалів справи, оскаржувані відеозаписи містять послідовне, логічно узгоджене відтворення подій, що відбувалися безпосередньо під час виявлення правопорушення, з фіксацією дій учасників, зокрема особи, яка притягується до відповідальності, та працівників поліції. Зміщення хронометражу на технічному пристрої, що, ймовірно, пов`язане з його некоректними внутрішніми налаштуваннями (наприклад, неузгодженістю системного часу), не впливає на змістовну достовірність зафіксованих обставин та не нівелює доказову силу відеоматеріалів. Закон не ставить допустимість доказу у залежність від точності його технічного маркування, якщо сам доказ містить фактичну інформацію, що може бути перевірена, зіставлена з іншими матеріалами справи та не викликає сумнівів у своїй автентичності. Отже, зазначені доводи не спростовують змістовної достовірності доказу і не дають підстав вважати відеозапис таким, що не може бути покладений в основу судового рішення. Не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із ст.268 КУпАП вже після складання постанови про адміністративне правопорушення, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів наявних у матеріалах справи (файл 00000_00000020180111141413_0005B за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №140933 від 01 жовтня 2024 року, а також файл VID241002-002948F-000000-000000-0043 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №140959 від 02 жовтня 2024 року), працівники поліції, перед складанням постанов про адміністративні правопорушення, ознайомив ОСОБА_1 з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Не відповідають дійсності доводи апелянта про те, що працівники поліції порушили ч.1 ст.266 КУпАП, так як не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції (файл 00000_00000020180111142413_0007B з 14:28:55 год) ОСОБА_1 було відсторонено від керування ним транспортним засобом, а тому доводи апелянта в цій частині є надуманими. Крім того, факт незастосування працівниками поліції заходів забезпечення провадження в ході оформленні матеріалів справ про адміністративні правопорушення у зв`язку з вчиненням правопорушення не спростовує факту його вчинення. Пояснення ОСОБА_1 про те, що 01 жовтня 2025 року він автомобілем не керував спростовуються даними відеозаписів нагрудної камери поліцейського та копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3176451 від 01 жовтня 2024 року. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівники поліції спровокували ОСОБА_1 на повторне вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції провокативних чи інших неправомірних дій відносно ОСОБА_1 .. Також, з цих відеозаписів видно, що зафіксовані ними події узгоджуються з даними протоколів про адміністративні правопорушення, які складені в різний час, в різних населених пунктах та різними працівниками поліції. Крім того, стверджуючи в апеляційній скарзі, що дії працівників поліції були незаконними апелянт не наводить жодних відомостей про оскарження таких дій поліції в порядку, передбаченому КАС України, або до правоохоронних органів вищого рівня. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2025 року відносно нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя