Постанова 4803 № 204/1254/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3556/25 Справа № 204/1254/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року в цивільній справі номер 204/1254/24 за позовом ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області з позовом про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді: - земельної ділянки площею 9,680 га, у межах згідно з планом, на території Богоявленської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також на автомобілі: марки - MAZDA, модель-6, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2006, та марки DAEWOO, модель LANOS D4MM550, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску 2005. ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №67233512 від 10.11.2021 року, але отримати свідоцтво про право на спадкування за законом не встигла в зв`язку із тим, що 24.02.2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення РФ на територію України, та станом на 26.04.2022 року у місті Вугледар Донецької області йшли активні бойові дії, через що нотаріус не працювала, та на даний час так і не працює. Інших спадкоємців ОСОБА_2 не має. В зв`язку із наведеним вище ОСОБА_1 , звернулась до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та отримала лист від 18.07.2023 року, в якому роз`яснено, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.01.2023 року №31/04 «Про оголошення простою державних нотаріальних контор Донецької області» з 02 січня 2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Вугледарської державної нотаріальної контори. Документи Вугледарської державної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались та не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області. В зв`язку із наведеним у нотаріальному порядку оформити спадкові права неможливо в зв`язку із чим рекомендовано звернутися до суду з метою визнання права власності на спадкове майно. Позивачка просила суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності за законом на майно, що належало за життя її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним переліком: земельної ділянки площею 9,680 га, у межах згідно з планом, на території Богоявленської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН №199884; автомобіль марки - MAZDA, модель - 6, тип - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , повна маса 1855, маса без навантаження 1400, категорія легковий, об`єм двигуна 1999, тип пального В, колір чорний, кількість сидячих місць 5, державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2006, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ; автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS D4MM550, тип легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , повна маса 1595, маса без навантаження 1195, категорія легковий, об`єм двигуна 1498, тип пального В, колір сірий, кількість сидячих місць 5, державний номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску 2005, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено. Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Верченко О.О., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року по справі №204/1254/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. З огляду на те, що на сьогодні фактично є неможливим отримання відомостей про наявність/відсутність осіб, які постійно проживали, тобто були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, такі відомості зазначаються спадкоємцями, які звернулись за оформленням спадщини, у відповідних заявах на ім`я нотаріуса. Нотаріус роз`яснює спадкоємцям положення статті 27 Закону України «Про нотаріат» щодо відповідальності за подання неправдивих відомостей. Відповідно такі відомості при зверненні до суду у відповідній позовній заяві зазначаються і позивачами (спадкоємцями), що було зроблено ОСОБА_1 . Відмова у задоволенні позовної заяви з тих підстав, що на підставі поданих позивачем доказів неможливо встановити коло спадкоємців за законом до майна померлого ОСОБА_2 , тягне за собою безповоротне порушення права позивача. Щодо ненадання позивачем доказів, що спадкове майно належать ОСОБА_2 на праві власності, в тому числі на день відкриття спадщини/смерті на спадкове майно, позивачка зазначає, що документом, який підтверджує право власності на транспортний засіб є саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та в випадку перереєстрації транспортного засобу на нового власника, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підлягає заміні, тобто фактичне вилучення відповідним центром МВС. Крім того, ОСОБА_1 до позовної заяви на підтвердження права власності на земельну ділянку, яка належить її батьку - спадкодавцю було додано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №199884, тобто документ, який встановлений законом та підтверджував право власності за земельну ділянку. Суд першої інстанції, фактично висловив сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, але не витребував з відповідних установ та організацій інформації що власників майна, на яке претендує позивач як спадкоємець, чим грубо порушив вимоги ч. 7 ст. 81 ЦПК України. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області Коржевников Я.М. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Верченко О.О. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 104, 105, 106). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивачки та її представника. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15, 17). На думку позивачки ОСОБА_2 належало наступне майно: земельна ділянка площею 9,680 га на території Богоявленської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №199884) (а.с. 8-9); автомобіль марки - MAZDA, модель - 6, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2006 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ) (а.с. 11); автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS D4MM550, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , рік випуску 2005 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ) (а.с. 11). З витягу зі спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його майно та заведена спадкова справа №66624984 (а.с. 10). ОСОБА_1 зверталася до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке листом її повідомило, що територія міста Вугледар відноситься до території активних бойових дій. Документи Вугледарської державної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавалися (а.с. 20). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним, та таким, що відповідає закону та фактичним обставинам справи. Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до норм стаття 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1618-IX, який набрав чинності 21 листопада 2021 року, статтю 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено частиною четвертою такого змісту: «4. Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Судом встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивачки ОСОБА_2 належало наступне майно: земельна ділянка площею 9,680 га на території Богоявленської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №199884); автомобіль марки - MAZDA, модель - 6, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2006 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ); автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS D4MM550, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , рік випуску 2005 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ). З витягу зі спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його майно та заведена спадкова справа №66624984. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачкою не надано належних, достовірних та достатніх доказів, що наведене нею майно належало ОСОБА_2 на праві власності на день відкриття спадщини. Окрім того, на підставі поданих позивачкою доказів неможливо встановити коло спадкоємців за законом до майна померлого ОСОБА_2 . Статтею 95 ЦПК України передбачено, що за загальним правилом документи мають подаватися в оригіналі або належним чином завіреній копії. Заявник, який подає документи в копіях, має вказати про наявність у нього або іншої особи оригіналу. Засвідчення вірності копії документа оригіналу здійснюється шляхом проставлення власноручного підпису і дати. 01 вересня 2021 року почав діяти Національний стандарт України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 року №144. Його положення поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1). Стандарт також містить вимоги до відмітки про засвідчення копій документів (п. 5.26). Відтак, можна зробити висновок, що під час оформлення копій мають бути дотримані три основні правила: 1.можна в суд подавати завірені копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у заявника. Посилання на те, що оригінал знаходиться у його розпорядженні, є обов`язковим. 2.Якщо оригіналу немає, до суду можна надати незасвідчену ксерокопію чи фотокопію документа з вказівкою про те, у кого знаходиться оригінал. 3.Відмітка має містити наступні реквізити: ?слова «Згідно з оригіналом», ?найменування посади, ?особистий підпис, ?власне ім`я та прізвище, ?дата засвідчення, ?відтиск печатки (якщо це обов`язково). Особа має право завіряти копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у неї. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що вимоги ст. 95 ЦПК України позивачкою не виконане, та звертає увагу на тому, що копії наданих нею документів є нечитабельні. Що стосується доводу апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. А, окрім того, судом у справі не встановлено недобросовісності процесуальних дій позивачки. Тому, цей довід апеляційний суд відхиляє. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна,залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 21 липня 2025 року. Суддя: