Постанова Київський апеляційний суд № 758/2469/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2025 року м. Київ Справа №758/2469/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/8329/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Якимець О.І. 13 грудня 2024 року у м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус» про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження, В С Т А Н О В И В У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки №91215 від 30 липня 2008 року, укладеного між ним та AT «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей Колект». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 липня 2008 року між ним та AT «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання кредиту, одночасно з яким було укладено Договір іпотеки, за умовами якого позивачем передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 13 лютого 2012 року між AT «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір факторингу та Договір відступлення прав вимоги, за умовами яких до відповідача перейшло право вимоги за Договором про надання кредиту та право вимоги за Договором іпотеки. Згідно з повідомленням про анулювання (прощення) боргу від 25 листопада 2015 року відповідачем 14 серпня 2015 року було прийнято рішення про анулювання (прощення) боргу позивача перед відповідачем. Таким чином, починаючи з 14 серпня 2015 року позивач не має перед відповідачем будь-яких боргових зобов`язань. В подальшому позивачем було випадково виявлено, що право власності на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ТОВ «Міраклус» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Міраклус» та відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до Подільського районного суду м. Києва. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, зазначену квартиру було витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» та відновлено право власності позивача, на підставі зазначеного судового рішення позивачем 14 лютого 2020 року було проведено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, при зверненні до нотаріуса з метою оформлення заповіту позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що 01 липня 2020 року Державним реєстратором Чернігівської РДА Пінчуком І.Ю. (далі за текстом - державний реєстратор) було повторно внесено запис про іпотеку в інтересах відповідача. Позивач вважає, що договір іпотеки, який має похідний характер від основного зобов`язання, припинив свою дію у зв`язку з припинення основного зобов`язання. Дії відповідача свідчать про те, що ним не визнається припинення основного зобов`язання та похідної від нього іпотеки, дані обставини мають бути встановлені в судовому порядку. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус» про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження - залишені без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що за відсутності доказів, які містять відомості про розмір заборгованості за кредитним договором № 11378257000 від 30 липня 2008 року станом на час, який передував зверненню стягнення на предмет іпотеки, відсутні підстави вважати, що рішенням про анулювання боргу зобов`язання було припинене у повному обсязі. Внаслідок витребування предмета іпотеки на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, у справі №758/8304/15-ц, відповідачем було прийнято рішення про відмову від анулювання (прощення) його боргу за кредитним договором №11378257000 від 30 липня 2008 року, а відтак повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу не є чинним. Крім того, суд зазначав, що договір іпотеки №91215 було укладено з метою забезпечення виконання не лише договору про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30 липня 2008 року, але і договору про надання споживчого кредиту №11378280000 від 30 липня 2008 року, даних про припинення зобов`язань за яким суду не було надано. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що наведені обставини спростовують доводи позивача щодо припинення основного зобов`язання, а відтак, підстави для припинення зобов`язання похідного, яким є іпотека, відсутні. Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Позивач посилається на те, що ТОВ «Кейт-Колект» було здійснено прощення боргу шляхом укладення двохстороннього правочину від 25 листопада 2015 року в офісі, який був викладений у формі повідомлення та підписаний керівником ТОВ «Кейт-Колект» та шляхом направлення повідомлення 29 листопада 2015 року засобами поштового зв`язку. Заперечень чи аргументівщодо обсягів і сум прощеної заборгованості у справі не виникало, отже це не було предметом спору. ТОВ «Кейт-Колект» було здійснено виконання вказаного правочину, оскільки ними було подано до ДПІ відповідні фінансові звіти про розрахунки відповідних сум податків і зборів та, відповідно, зменшення своїх «пасивів» у балансі підприємства. ТОВ «Кейт-Колект» не видавало і не направляло позивачу у 2021 році жодних листів про відмову від анулювання боргу. Позивач також зазначає, що Верховним Судом було висловлено свою позицію щодо даного питання в аналогічній справі №303/2983/19 у постанові від 06 липня 2022 року. А тому беручи до уваги вищевикладене та позицію Верховного Суду в аналогічній категорії справ, зобов`язання позивача перед ТОВ «Кейт-Колект» є припиненими, що підлягає встановленню в судовому порядку, оскільки це не визнається ТОВ «Кейт-Колект». На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати стягнути в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України (документальне підтвердження буде надано в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України). У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Кейт-Колект» вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача ОСОБА_1 та від відповідача ТОВ «Кей-Колект» надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. В порядку ст. ст. 4,5 ст. 269 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини. Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 травня 2001 року ОСОБА_1 набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5). 30 липня 2008 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №91215, за умовами якого позивач, як іпотекодавець, передав в іпотеку АТ «УкрСиббанк», як іпотекодержателю, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту 1 №113782570000 від 30 липня 2008 року та договору про надання споживчого кредиту 2 №11378280000 від 30 липня 2008 року (а.с.6-7). 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало відповідачу право вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30 липня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем, а також про договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало, а відповідач прийняв права вимоги за договорами іпотеки, зокрема, за договором від 30 липня 2008 року, укладеним з позивачем. 29 травня 2015 року між ТОВ «Міраклус» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір купівлі-продажу квартири (з відкладною умовою), на підставі якого ТОВ «Міраклус» набуло право власності наквартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8). Листом від 25 листопада 2015 року № 736185/И_4391 відповідач повідомив позивача про анулювання заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 11378257000 від 30 липня 2008 року у сумі 142981, 83 доларів США (а.с.12,133,134). Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року у справі № 758/8304/15-ц, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Міраклус», витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» квартиру АДРЕСА_2 , відновивши право власності ОСОБА_1 на квартиру (а. с. 9-11). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/20129/16 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року №0019761306 та №0019781306. З мотивувальної частини цього судового рішення вбачається, що приймаючи податкові повідомлення-рішення, податковий орган керувався тими даними про суму прощеного боргу, які поступили від ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30 липня 2008 року (а.с.135-142). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 загальною площею 39,3 кв. м, житловою 17,8 кв. м зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 з 14 лютого 2020 року (а. с. 13). Листом від 22 червня 2021 року №2206 ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про те, що внаслідок витребування предмета іпотеки на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року у справі №758/8304/15-ц, відповідачем прийнято рішення про відмову від анулювання (прощення) його боргу за кредитним договором №11378257000 від 30 липня 2008 року, у зв`язку з чим повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу не є чинним (а.с.119). Матеріали справи місять дані про направлення ТОВ «Кей-Колект» даного повідомлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку та повернення поштовим відділенням без вручення (а.с.120-125). В силу ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В порядку визначеному ст. 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. При цьому відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві. Поняття іпотеки деталізує абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Разом з тим, ст.17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, строк дії Іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості, оскільки це зобов`язання є основне і було забезпечене іпотечним договором. При цьому, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7453/17. Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено припинення правовідношення. Тобто, при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов`язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов`язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 у справі № 906/1130/17. З наведених обставин справи вбачається, що позивач в забезпечення виконання власних зобов`язань за двома кредитними договорами, передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру. Відповідачем на підставі умов іпотечного договору було реалізовано право на продаж іпотечного майна іншій особі і після продажу відповідачем було здійснено повідомлення про прощення боргу. Однак судовим рішенням вказані дії відповідача щодо продажу іпотечного майна визнано неправомірними та повернуто квартиру у власність позивача. Також судовим рішення були скасовані податкові повідомлення видані внаслідок прощення боргу. Таким чином слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо прощення боргу були пов`язані з конкретно визначеною обставиною, а саме зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.Доказів, які б свідчили про наявність інших підстав для прийняття такого рішення (добровільного часткового виконання позивачем зобов`язання, домовленості сторін щодо урегулювання заборгованості) у матеріалах справи немає. В подальшому відповідачем прийнято рішення та здійснено повідомлення про відмову від прощення боргу у зв`язку зі зміною обставин. Підставою для припинення іпотеки позивачем визначено припинення основного зобов`язання, так як відповідачем було прийнято рішення про анулювання боргу, про яке його було повідомлено листом від 25 листопада 2015 року. Разом з тим матеріали справи не містять даних про виконання позивачем взятих на себе боргових зобов`язань. При цьому як вірно звернув увагу суд першої інстанції, договір іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання не лише договору про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30 липня 2008 року, але і договору про надання споживчого кредиту №11378280000 від 30 липня 2008 року. Будь-яких доказів припинення зобов`язання за договору про надання споживчого кредиту №11378280000 від 30 липня 2008 року суду не було надано. З огляду на викладене суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що наведені обставини спростовують доводи позивача щодо припинення основного зобов`язання. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що лише за умови припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним і належним виконанням боржником, припиняється і зобов`язання за договором іпотеки, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення зобов`язання похідного, яким є іпотека, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Крім цього колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Таким чином приватно-правовий інструментарій не може використовуватись учасниками цивільних правовідносин з метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду в частині вирішення спірних правовідносин по суті відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги по суті спірних правовідносин та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов`язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук