Постанова 4813 № 522/11295/23

Номер провадження: 22-ц/813/2252/25 Справа № 522/11295/23 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договором № 9295498141 від 01 липня 2021 року, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Чернявської Л.М. 30 липня 2024 року у м. Одеса, - встановила: У червні 2023 року представник АТ «Таскомбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договором № 9295498141 від 01 липня 2021 року в розмірі 326170,78 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 01 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9295498141, згідно якого позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 181122,06 грн.; строк користування 36 місяців; річні проценти 11,99% від суми боргу за договором; щомісячні проценти 3,19% від суми кредиту та 2% від суми кредиту при наданні відповідного кредиту. 17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір Факторингу № 171221, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язалось відступити АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до умов Договору Факторингу № 171221, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 9295498141 від 01 липня 2021 року. Станом на 23 травня 2023 року заборгованість позичальника за Кредитним договором № 92595498141 від 01 липня 2021 року становила 326170,78 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 176442, 96 грн.; заборгованості по річним процентам в сумі 34364,41 грн.; заборгованості по щомісячним процентам в сум 115363,41 грн. У зв`язку із вищевикладеним, позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 9295498141 від 01 липня 2021 року у розмірі 326170,78 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 176442,96 грн.; заборгованості по річним процентам 34364,41 грн.; заборгованості по щомісячним процентам 115363,41 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року було задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року скасовано та призначено справу до судового розгляду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 9295498141 від 01 липня 2021 року у розмірі 326170,78 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 176442, 96 грн.; заборгованості по річним процентам 34364,41 грн.; заборгованості по щомісячним процентам 115363,41 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які апелянт ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Сторони про розгляд справи на 08 липня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9295498141, за яким кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит був наданий позичальнику на наступних умовах: сума кредиту 181122,06 грн.; строк користування 36 місяців; річні проценти 11,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти 3,19 % від суми кредиту та 2% від суми кредиту при наданні відповідного кредиту. Згідно п.2.2 Договору, Позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених у Паспорті кредиту № 9295498141, який є невід`ємною частиною договору. Кредитний договір, паспорт кредиту № 9295498141 та Умови отримання кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», складають єдиний кредитний договір. Згідно Паспорта кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №9295498141, сума/кредит ліміту становить 181122,06 грн., а строк, на який надається кредит, становить 36 місяців. Також вказаним паспортом кредиту передбачені загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка, а також порядок повернення кредиту - кількість та розмір платежів, періодичність внесення. З умовами кредитування ОСОБА_1 було ознайомлена, що підтверджується її власноруч поставленим підписом у Паспорті кредиту № 9295498141, дійсність якого не спростована відповідачем. Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами договору відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, оскільки встановленим є той факт, що ОСОБА_1 ознайомлена з Кредитним договором, паспортом кредиту № 9295498141 та Умовами отримання кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», що підтверджується її підписом в Паспорті кредиту № 9295498141 . 17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (клієнт) та АТ «Таскомбанк» (фактор) укладено договір факторингу № 171221, відповідно до якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. За наявним у матеріалах справи розрахунком, у відповідача станом на 23 травня 2023 року виникла заборгованість за Кредитним договором № 92595498141 від 01 липня 2021 року, яка становила 326170,78 грн. та складалась з наступного: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 176442,96 грн.; заборгованість по річним процентам у розмірі 34364,41 грн.; заборгованість по щомісячним процентам у розмірі 115363,41 грн. Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується Бухгалтерською довідкою про перерахування коштів у розмірі 129090,88 грн., платіжною інструкцією № І256360231 від 01 липня 2021 року. У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано факт отримання грошових коштів. Також з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала протягом тривалого часу, не здійснювала відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що відповідачка певний час користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, та здійснювала відповідні платежі. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, враховуючи факт підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорту споживчого кредиту, дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених АТ «Таскомбанк» позовних вимог. Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які апелянт ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідач є повнолітньою дієздатною особою, а відтак, має розуміти значення своїх дій та несе за них повну відповідальність. Жодних доказів того, що укладення кредитного договору відбулось поза волею ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. У разі непогодження ОСОБА_1 із умовами кредитного договору, які є зрозумілими та викладені у Паспорті кредиту № 9295498141, який є невід`ємною частиною договору, та який був підписаний відповідачкою, остання мала право відмовитись від укладання такого договору, чого апелянтом зроблено не було. Більш того, після отримання кредитних коштів, відповідач витрачала їх на власні потреби, що також свідчить про визнання ОСОБА_1 умов кредитного договору, та погодження із ними. На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 21 липня2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе