Постанова 4824 № 753/22697/15-ц

Унікальний номер справи 753/22697/15-ц Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9867/2025 Головуючий у суді першої інстанції Т.О. Трусова Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 09 липня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання: Комар Л.А. сторони: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Т.О. Трусової в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі також -АТ «Сенс Банк», Банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (у зв`язку з укладенням шлюбу відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_1 », (далі - ОСОБА_1 , позичальник, відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 164 334,01 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 782 182,86 грн. Позов обґрунтований такими обставинами. На умовах договору кредиту від 13.06.2008 № 030.29-50/357-К Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКІБ «Укрсоцбанк») надав відповідачці кредит в сумі 157 217 дол. США. У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому розмірі. 22.12.2014 Банк направив відповідачці вимогу про усунення порушень зобов`язання, проте заборгованість за кредитом погашена не була. Рішенням Дарницького районного суду від 08 серпня 2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 164 334 доларів США 01 цент. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 56 732 грн 74 коп. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано жодного доказу правильності наданого суду розрахунку заборгованості. Банком долучено до матеріалів справи разом з позовною заявою розрахунок, який не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки він не відображає в повній мірі дійсний стан заборгованості відповідача перед позивачем. Зауважує, що наданий банком розрахунок являється лише внутрішнім документом, який оформлено в автоматичному режимі і який не може бути єдиним і наперед встановленим документом обґрунтованості вимог позивача. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам. Окрім того, на спростування розрахунку суми заборгованості позичальника, вважає за необхідне долучити до матеріалів справи копію висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5296/18-45 від 16.05.2018 (проведеного в іншій цивільній справі), з якого вбачається, що заборгованість позичальника за кредитом та нарахованими процентами станом на 23.02.2015 складає 143 459,44 дол. США. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2016 було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 752/3423/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2021 відновлено провадження у справі. Однак після відновлення провадження у справі відбулося одне підготовче засідання, на якому була відсутня ОСОБА_1 або її представник та вона була позбавлена можливості подати суду копію висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16.05.2018, який підтверджує необґрунтованість вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 03 липня 2025 року через підсистему електронний суд представником ОСОБА_1 - адвокатом Пушок С.В. подано додаткові письмові пояснення по справі. Представник зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Банком в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» було реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх вимог, що випливають з кредитного договору та іпотечного договору. В результаті задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки Банком виконано анулювання залишку кредитної заборгованості за кредитним договором № 030.29-50/357-К. В той же час в результаті анулювання залишку кредитної заборгованості у відповідача виникли зобов`язання щодо сплати податків з додаткового блага у розмірі 3 388 405, 55 грн. та інших доходів у розмірі 734 423,20 грн. За таких обставин, на думку представника відповідачки, у банка відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач АТ «Сенс Банк» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» - Стовбун О.Й. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив, просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року залишити без змін як законне та обґрунтоване. Представник позивача вказав на те, що рішенням суду скасовано рішення про державну реєстрацію за Банком права власності на предмет іпотеки, рішення набрало законної сили, а тому право власності на предмет іпотеки Банку не належить, воно належить іпотекодавцю. За таких обставин Банк має право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пушок С.В. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав. Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та дату розгляду справи повідомлялась належним чином, будь-яких заяв, клопотань нею до суду подано не було. Суд апеляційної інстанції, на підставі положень частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачки, оскільки її неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - Пушка С.В., пояснення представника АТ «Сенс Банк» - Стовбун О.Й., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що за обставинами справи установлено факт прострочення позичальником ОСОБА_1 зобов`язань щодо здійснення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати процентів більше ніж на 90 календарних днів, що кореспондує праву банку як кредитодавця вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, сплати нарахованих процентів та пені, розмір якої встановлений договором. На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав розрахунок, відповідно до якого заборгованість за кредитним договором, обрахована станом на 03.11.2015, складає 164 334,01 дол. США, з них: 122 267 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 29 800,29 дол. США - заборгованість за процентами; 4 039,59 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 8 227,13 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення процентів в розмірі. Судом зазначено, що правильність нарахування банком суми боргу відповідачкою не спростована, розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та узгоджується з наведеними у ньому відомостями про здійснені відповідачкою оплати, а тому суд вважає вказаний документ достовірним доказом розміру невиконаних зобов`язань у спірних правовідносинах та покладає його в основу свого рішення. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 164 334,01 дол. США. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися в повній мірі з огляду на наступне. 30.06.2008 між АКІБ «Укрсоцбанк» (кредитором), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір кредиту № 030.29-50/357-К, предметом якого є надання кредитором позичальнику кредиту в іноземній валюті у розмірі 157 217 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами процентів за фіксованою процентною ставкою - 13,00% річних, строк кредитування - 300 місяців, кінцевий термін повернення кредиту - 12.06.2033. Цільовим призначенням кредиту є купівля нерухомості (пункт 1.2.). Сторони договору погодили, що платежі з повернення суми кредиту мають здійснюватись позичальником щомісячно, до 20 числа кожного місяця, починаючи з липня 2008 р., до повного погашення, рівними частинами - по 524 дол. США (пункт 1.1.1.). Згідно з умовами, визначеними у пунктах 2.4., 2.4.1. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом у валюті кредиту за методом факт/360, де факт - фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, 360 - умовна кількість днів у році. Відповідно до пункту 2.4.5. кредитного договору сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості в повній сумі. За прострочення позичальником строків сплати процентів та повернення кредиту договором передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, нарахування якої здійснюється щоденно з дня виникнення простроченої заборгованості до моменту її сплати, але не більше одного року з моменту виникнення цієї заборгованості (пункти 4.1., 4.1.1. договору). Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось іпотекою згідно з укладеним між сторонами 13.06.2008 іпотечним договором № 030.29-50/357-К. Відповідно до умов іпотечного договору відповідачка передала банку в іпотеку придбану за рахунок кредитних коштів квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки). Факт надання банком кредиту у визначеному договором розмірі не оспорюється відповідачкою та підтверджується заявою на видачу готівки. Натомість відповідачка не виконувала належним чином зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у встановлені договором строки та розмірах, а з липня 2014 р. будь-які сплати за кредитним договором взагалі припинила. З наданого банком розрахунку вбачається, що на виконання умов договору відповідачкою було здійснено оплат на загальну суму 137 076,10 дол. США, з них на погашення тіла кредиту зараховано 34 950 дол. США, а на погашення процентів - 102 126,10 дол. США. 12.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» м. Києва в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого став АТ «Альфа-банк». ОСОБА_1 оспорила правомірність цієї реєстраційної дії в судовому порядку (цивільна справа № 753/1734/21). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2022, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2023, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-банк» скасоване з підстав порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, припинено право власності банку на предмет іпотеки та визнано право власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України визначено способи порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 1054 ЦК України визначено поняття кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачці кредит. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала та внаслідок чого виникла заборгованість. Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з розрахунку заборгованості, відповідно до якого розмір боргу становить 164 334,01 дол. США. Розрахунок заборгованості (а.с.7-11) суд вважає належним і допустимим доказом по справі, оскільки він виконаний відповідною посадовою особою банку, а саме начальником Управління роботи з проблемною заборгованістю клієнтів роздрібного бізнесу ОСОБА_6 , він містить її підпис та печатку Банку. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України). Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2014 банк надіслав відповідачці письмову вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором протягом 30 календарних днів, яка була отримана відповідачкою 27.12.2014. Таким чином, направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, та у подальшому звернувшись до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості, позивач в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов`язання за Кредитним договором. Тобто, Позивач відповідно до положень статті 1050 ЦК України та положень кредитного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов`язання. На думку колегії суддів, починаючи з січня 2015 року у Банка були відсутні підстави для нарахування заборгованості за відсотками за договором кредиту, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення відсотків. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на січень 2015 року заборгованість відповідачки перед Банком за процентами складала 11 733,35 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту складала 3 699,64 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення процентів складала 7 319, 28 дол. США. Отже, сума заборгованості за процентам підлягає зменшенню з 29 800, 29 дол. США до 11 733,35 дол. США, відповідно пеня за несвоєчасне повернення кредиту з 4 039, 59 дол. США до 3 699,64 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення процентів з 8 227,13 дол. США до 7 319, 28 дол. США. Щодо доводів апеляційної скарги, що після відновлення провадження у справі, яке було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 752/3423/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору, відбулося лише одне підготовче засідання, на якому була відсутня ОСОБА_1 та її представник та вона була позбавлена можливості надати до суду копію висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16.05.2018, який підтверджує необґрунтованість вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. Згідно статті 210ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою позивач звернувся до суду у грудні 2015 року, ухвалою суду від 04 січня 2016 року відкрито провадження у справі, і з цього часу спір безпідставно не знаходить свого вирішення по суті занадто тривалий час ( більше 7 років), отже відновивши ухвалою суду від 22.04.2024 провадження у справі, суд призначив судове засідання на 23 травня 2024 року та у визначену дату призначив справу до розгляду по суті на 08 серпня 2024 року, про що представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. був повідомлений, свідченням чого є наявна а матеріалах справи розписка. Апеляційний суд зауважує, що заперечуючи проти вимог позивача, зокрема щодо правильності наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України. З доданого до апеляційної скарги висновку експерта, який виконаний на замовлення апелянта в рамках розгляду цивільної справи № 752/3423/16-ц ніяким чином не можна дійти висновку щодо неправильності розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на січень 2015 року. У поданій апеляційній скарзі апелянт також посилається на ту обставину, що банком в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх вимог, що випливають з кредитного договору та іпотечного договору. Однак, в результаті набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 753/1734/21 предмет іпотеки вибув із власності банку та повернувся у власність відповідачки. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає зменшенню з 164 334,01 доларі США до 141 581, 74 доларів США. З урахуванням того, що суд зменшує заборгованість за процентами з 29 800, 29 дол. США до 11 733,35 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту з 4 039, 59 дол. США до 3 699,64 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення процентів з 8 227,13 дол. США до 7 319, 28 дол. США. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його зміни. Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 56 732,74 грн. Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 85 099,20 грн. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну судового рішення, зменшення стягнутої з відповідачки заборгованості за кредитним договором, то судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору та стягнуті з відповідачки на користь позивача підлягають також зменшенню з 56 732,74 до 48 878,01 грн., (141 581, 74 х 56 732, 74/164 334,01). При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга задовольняється частково, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 11 782,11 грн. (141 581,74 х 85 099,20/164 334,01 = 73 317,09; 85 099,20 - 73 317,09 = 11 782,11). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором та судового збору змінити, зменшивши загально стягнуту з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором з 164 334,01 доларів США до 141 581,74 доларів США, зменшивши стягнутий судовий збір з 56 732,74 грн. до 48 878, 01 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 782,11 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 18 липня 2025 року. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О. І. Шкоріна