Постанова 4824 № 756/2192/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/2192/25 № апеляційного провадження: 33/824/2836/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Александрова Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року під головуванням судді Ковальової В.М., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст.ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,- У С Т А Н О В И Л А : Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп. Судом встановлено, що 29 січня 2025 року о 22 год 22 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLCWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві за адресою: Оболонський проспект, 5 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARNK - 0515. Виявлено масу концентрації алкоголю у розмірі 0,87 проміле в крові. Отже, ОСОБА_1 , порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. 29 січня 2025 року о 22 год 22 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLCWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві за адресою: Оболонський проспект, 5 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним. В результаті чого здійснив наїзд на перешкоду. Внаслідок вказаного вище, автомобіль зазнав механічних пошкоджень із матеріальними збитками. Отже, ОСОБА_1 , порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Не погодившись з указаною постановою, 25 березня 2025 року адвокат Александров Д.О. в інтересах ОСОБА_1 подав до судуапеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що о 22 год 30 хв перебував вдома, потім зателефонував син та попросив підійти на місце ДТП. Підійшовши на місце ДТП побачив сина та його знайомого, після чого вирішив надати патрульній поліції недостовірну інформацію, взяв провину за ДТП на себе. Поліція склала протокол за ст. 124 КУпАП, а також оглянула ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, результат був позитивним, він не заперечував внаслідок чого було складено протокол за ст. 130 КУпАП. Вказує, що відеозапис є неповним, на ньому не зафіксовано хто сідає за кермо автомобіля та хто виходить з водійського сидіння після ДТП. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом на момент наїзду на перешкоду. За відсутності факту керування - особа не є учасником дорожнього руху у статусі «водія», а отже не може бути суб`єктом відповідальності за ст. 124 КУпАП. Крім того вказано, у справі відсутній беззаперечний доказ, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності є передчасним і юридично необґрунтованим. У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Александров Д.О., Татарченко К.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, а постанову районного суду - скасувати. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 не було дотримано. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що вина ОСОБА_1 у порушенні вказаних пунктів ПДР, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 233756 від 29 січня 2025 відповідно до якого, 29 січня 2025 року о 22 год 22 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLCWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві за адресою: Оболонський проспект, 5 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним. В результаті чого здійснив наїзд на перешкоду. Внаслідок вказаного вище, автомобіль зазнав механічних пошкоджень із матеріальними збитками, чим порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 2); - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 233788 від 30 січня 2025 року, відповідно до якого 29 січня 2025 року о 22 год 22 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLCWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві за адресою: Оболонський проспект, 5 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARNK - 0515. Виявлено масу концентрації алкоголю у розмірі 0,87 проміле в крові, чим порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 1); - даними чеку Drager протестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 0,67 ‰ (а.с. 5); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6); - схемою ДТП від 29 січня 2025 року на якій зображено місце розташування транспортного засобу та напрямок руху транспортних засобів під час події (а.с. 10); - поясненнями ОСОБА_1 (а.с 11); - відеозаписами з Б/К 472282, 474169 (а.с. 14). Наявні у справі докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 положень п. 2.9 (а), п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому їх правильно покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновків про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. Під час апеляційного розгляду справи у якості свідка було допитано ОСОБА_2 , який вказав, що саме він керував транспортним засобом, ввечері 29 січня 2025 року й розвертаючись біля торговельного центру «Dream Town» на прямій ділянці дороги не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бордюр, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції. Між тим, апеляційний суд визнає неналежним доказом у справі пояснення указаного свідка й їх відхиляє. При цьому, виходить з того, що пояснення свідка суперечать долученим до справи працівниками поліції доказам, а також розцінюються судом як дані на користь свого батька ОСОБА_1 , з метою уникнення останнього від відповідальності за вчинене. Так, на наявному у справі відеозаписі події зафіксовано, що ОСОБА_1 не оспорював факт керування транспортним засобом, погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager». За результатами проведеного тесту виявлено алкогольне сп`яніння - 0,87 ‰. Установлено, що протокол про адміністративне правопорушення про керування саме ним транспортним засобом та у стані алкогольного сп`яніння порушником засвідчено підписом без будь-яких заперечень та застережень. До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено. Відтак, у результаті дослідження та перевірки наявних у матеріалах справи доказів, у апеляційного суду відсутні підстави вважати відеозапис сфальсифікованим, а доводи скаржника слушними. Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, при цьому, він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не оспорював факту наїзду на перешкоду. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9А, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з виявлення алкогольного сп`яніння. Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що матеріали справи в цілому відображають усі обставини, які мають значення для кваліфікації і повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, підтверджують факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, містять його пояснення щодо наїзду на перешкоду. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адвоката Александрова Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Слюсар