Постанова 4818 № 643/6152/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 18 липня 2025 року м. Харків справа № 643/6152/25 провадження № 22-ц/818/3465/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2025 року, постановлене суддею Поліщук Т.В., в с т а н о в и в: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні дитини. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні дитини за підсудністю передано до Комінтернівського районного суду м. Харкова, розташованого за адресою: 61068, м. Харків, вул. Холодноярська,

5. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для її розгляду до Московського районного суду м. Харкова. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що він звернувся з вказаним вище позовом до Московського районного суду за територіальністю, оскільки в даному суді вже розглядаються позови про розлучення та стягнення аліментів, з якими звернулась відповідач по даному позову ОСОБА_2 , мотивуючи своє звернення в Московський районний суд тим, що вона мешкає в Салтівському районі міста Харкова, де зареєстрований син як ВПО та надала довідку з реєстрацією ВПО сина. В кожній з цих справ ОСОБА_2 вказала адресу свого місця проживання будинок АДРЕСА_1 . На доказ даного факту вона надала довідку ВПО за даною адресою. Наголошує, що за адресою реєстрації ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 разом з нашим сином, ОСОБА_4 , ніколи не мешкала, а дану квартиру здає квартирантам і наразі там мешкають сторонні особи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Передаючи справу за підсудністю до Комінтернівського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відноситься до підсудності Комінтернівського районного суду м. Харкова, отже вищезазначена справа Московському районному суду м. Харкова не підсудна. Оскаржувана ухвала суду в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК Українита поділяється на: загальну (за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача) - стаття 27 ЦПК України; альтернативну (за вибором позивача) - стаття 28 ЦПК України; виключну - стаття 30 ЦПК України. Частино першою статті 27 ЦПК Українивстановлено, що позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ. Коли відповідачем є громадянин фізична особа, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання «actor seguitur forum ref». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам позивача, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред`явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред`явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача. Враховуючи, що позов містить вимогу про про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні дитини, тому регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина 8 статті 7 СК України). Згідно за частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. За змістом статті 28 ЦПК Українипозови про визначення місця проживання дитини не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача. Стаття 30 ЦПК Українине відносить зазначену категорію справ до виключної підсудності. Таким чином справи за позовами про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні дитини віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній статтею 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача. Аналогічне положення міститься у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до якої, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦКі статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова (а.с. 19), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказаний спір відноситься до територіальної підсудності Комінтернівського районного суду м. Харкова. Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що вона проживає з дитиною за адресою реєстрації. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, що викладені в ухвалі від 22 квітня 2025 року та не дають підстав для її скасування. Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна Ю.М. Мальований