Постанова 4802 № 161/21879/24

Справа № 161/21879/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/569/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В. з участю: секретаря судового засідання Губарик К. А., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем ОСОБА_2 29.02.2024 укладено кредитний договір № 32839-02/2024 з ТОВ «Стар Файненс Груп» . Також 06.03.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 07226-03/2024. 24.06.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 32839-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 31 500 грн та за кредитним договором № 07226-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 3500 грн. Позивач вказує, що ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 32839-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 31 500 грн, з яких 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 07226-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 3500 грн, з яких 1 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2500 грн - сума заборгованості за відсотками. Також позивач покликається, що 29.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 49229-02/2024. 25.07.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого було відступлено за плату належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25072024 від 25.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №49229/02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 44 000 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25.07.2024, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №49229-02/2024 в 44 000 грн, з яких: 11 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 000 грн - сума заборгованості за відсотками. Крім того зазначає, що 29.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 49711-02/2024. 20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого було відступлено за плату належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №20062024 від 20.06.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 49711-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 11 475 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.06.2024, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, зазначає, що ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 49711-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 11 475 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 475 грн - сума заборгованості за відсотками. 06.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 09538-03/2024. 20.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_2 за кредитним договором № 09538-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 4 000 грн. Оскільки з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.08.2024, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, то ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 09538-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 4000 грн, з яких: 1 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3000 грн - сума заборгованості за відсотками. На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь усю суму зазначеної кредитної заборгованості на загальну суму 94 475 гривень за наведеними кредитними договорами та понесені ним судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість в загальній сумі 94 475 гривень, а саме: за кредитним договором № 32839-02/2024 в розмірі 31500 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №07226-03/2024 в розмірі 3 500 грн, з яких: 1 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 500 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №49229-02/2024 в розмірі 44000 грн, з яких: 11 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 000 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №49711-02/2024 в розмірі 11 475 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 475 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №09538-03/2024 в розмірі 4 000 грн, з яких: 1 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 000 грн - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" 3 028 гривень судового збору. Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати це рішення та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договори факторингу є нікчемними з підстав, передбачених ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 513 ЦК України, оскільки були укладені не в такій самій формі, як кредитні договори, а саме не в електронній формі. А отже, позов ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 є безпідставним і не підлягає задоволенню. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку наявним доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю. В судове засідання інші учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак, з огляду на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило. Від позивача надійшла заява (додаткові пояснення у справі) про розгляд справи без участі представника позивача. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 32839-02/2024, за яким він отримав 9000 грн кредитних коштів строком на 100 днів під 2,50 % на день. 06 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 07226-03/2024, за умовами якого відповідач одержав 1000 грн строком на 100 днів із виплатою 2,50 % за кожен день користування кредитом. 24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» ці права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.23-24). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024 позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 32839-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 31 500 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22 500 грн - сума заборгованості за відсотками; а також за кредитним договором № 07226-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 3500 грн, з яких 1 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, а 2500 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.25-26). 29 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 49229-02/2024, за котрим відповідачу було надано 11000 грн кредитних коштів на строк 120 днів та під 2,50% за кожен день користування коштами. 25 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило позивачу ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.36-38). Відповідно до реєстру боржників до цього договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» передано права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №49229/02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 44 000 грн, з яких: 11 000 грн - сума боргу за тілом кредиту та 33 000 грн - розмір заборгованості за відсотками, що підтверджено відповідним розрахунком, наданим суду позивачем (а.с. 39-41). 29 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено новий кредитний договір № 49711-02/2024 на 3000 грн та на строк 120 днів з умовою оплати 2,50 % за кожен день (а.с.42-45). 20 червня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило за договором факторингу №20062024 позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 49711-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 11 475 грн. Згідно із розрахунком, який додано до матеріалів справи позивачем, за ОСОБА_2 рахується непогашена заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 49711-02/2024 від 29.02.2024 в розмірі 11 475 грн, з яких: 3 000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 475 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.53). 06 березня 2024 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено кредитний договір № 09538-03/2024, згідно з умовами якого відповідачу було надано 1000 грн кредитних коштів строком на 120 днів під 2,50% на день (а.с.54-57). 20 серпня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого було передано права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі й до ОСОБА_2 за кредитним договором № 09538-03/2024 від 06.03.2024 в розмірі 4 000 грн. Внаслідок цього у відповідача є непогашена заборгованість перед позивачем за даним кредитним договором в розмірі 4 000 грн, з яких: 1000грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 3000 грн - сума заборгованості за відсотками, що підтверджено наданим суду розрахунком (а.с.60-64). Усі наведені кредитні договори були підписані ОСОБА_2 його електронним підписом одноразовим ідентифікатором через особистий кабінет клієнта на веб-сайт товариства кредитора. Судом установлено, що відповідач не виконав жодного із своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги первісними кредиторами до відповідача ОСОБА_2 останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором. Вказаних обставин відповідач не спростував ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Разом з тим, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач заперечує право вимоги позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до нього, оскільки вважає усі договори факторингу, за якими було відступлено попередніми кредиторами права вимоги щодо нього позивачу, нікчемними в силу закону, так як вважає укладеними їх не у такій самій формі, як кредитні договори, тобто не в електронній формі. Проте, судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги наведені доводи апеляційної скарги з огляду на таке. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як убачається з матеріалів справи, усі первинні фінансові договори були укладені сторонами в електронному вигляді, тобто в письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 . Всупереч умовам укладених договорів, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також виконання інших зобов`язань в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Проте, відповідач не надав суду доказів, що ним було сплачено заборгованість первинним кредиторам. Договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, як і договори факторингу, що укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України щодо них діє презумпція правомірності правочинів. Посилання відповідача, що договори факторингу є нікчемними з огляду на те, що вони повинні бути укладеними у тій же формі, що і самі кредитні договори, спростовуються наведеними судом обставинами, нормами закону та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку, оскільки паперова форма договору і електронна є рівноцінними різновидами письмової форми договору і нічим між собою не відрізняються за правовими наслідками. Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 наголошено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу розрахунку заборгованості, а також щодо умов та правил надання кредиту як під час укладення та підписання вищезазначених договорів, так і в ході розгляду даної справи, апелянтом висловлено не було і в матеріалах справи такі посилання відсутні. Позивачем до позовної заяви було долучено належним чином засвідчені наступні документи: договори позики, договори відступлення права вимоги, витяги з реєстрів боржників. ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відносно ОСОБА_2 , а тому твердження відповідача про нікчемність договорів щодо переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Отже, відповідачем не заперечувався факт отримання ним кредитних коштів, а лише правові підстави переходу права вимоги до позивача за спірними договорами щодо боргу відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем TOB «ФК «ЄАПБ» належними доказами підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів за названими договорами та наявності відповідної заборгованості за ними. Презумпція правомірності договорів не спростована, а отже, всі права, набуті сторонами за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню сторонами. Інші доводи скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд. Отже, колегія суддів доходить висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2025 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді