Постанова 4813 № 494/1370/24

Номер провадження: 22-ц/813/2123/25 Справа № 494/1370/24 Головуючий у першій інстанції Римар І. А. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., при секретарі судового засідання: Узун Н.Д., за участю: представника позивача Ревенка А.Д., представника відповідача Пижика В.В., переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої дає адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Березівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, предметом якого є житловий будинок, земельна ділянка та транспортні засоби, також грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача. Разом із позовною заявою також подано заяву про забезпечення позову в якій позивачка просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину грошових коштів в будь-якій валюті, що містяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АТ КБ «Приватбанк», також накладення арешту на належне на праві власності майно ОСОБА_2 , а саме: - транспортний засіб марки «КРД», модель «050122», №куз. НОМЕР_1 , 2016 року випуску, зареєстрований на відповідача 11.10.2016; - транспортний засіб марки «ЗАЗ», модель «110207», №куз. НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1198 см3, 2005 року випуску, зареєстрований на відповідача 06.03.2018; - транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT CC, 2011 року випуску, №куз. НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1798 см3, зареєстрований на відповідача 18.01.2024; - транспортний засіб марки «MTZ» (трактор колісний), модель «1221 А», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Обґрунтовуючи вказану заяву, зазначила, що зазначені заходи необхідні для охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення та для попередження потенційних труднощів для подальшого виконання рішення. 30 липня 2024 року ухвалою Березівського районного суду Одеської області заяву адвоката Чумаченка Святослава Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Від відповідача ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання, призначене на 09 липня 2025 року об 14:30 год з`явились представник позивача ОСОБА_3 , представник відповідача Пижик В.В.. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України). Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Апеляційний суд вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із позовом про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя. Загальна ціна позову становить 4 332 764 грн, предметом позову є поділ спільного сумісного майна, зокрема, житловий будинок, земельна ділянка та транспортні засоби. Крім того, позивачка просить суд виділити їй у власність 1/2 частку грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача. Позивачкою зазначено, що вона жодним чином не може контролювати дії відповідача з розпорядження грошовими коштами на рахунках. Тому, оскільки поділ спільного майна відбувається з урахуванням презумпції рівності часток, вважає співмірним накласти арешт саме на 1/2 частину грошових коштів, які перебувають на рахунках. Апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких інших доводів та доказів на підтвердження того, що відповідачем здійснюються дії спрямовані на ускладення чи можливе ухилення від виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позову, позивачкою до суду не надано. Заява про забезпечення позву не містить об`єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду, обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, відповідачем було повідомлено, що банківські рахунки, на які просить накласти арешт позивачка, є спеціальними, такими на які нараховуються, зокрема, заробітна плата та пенсійні виплати. Зазначене жодним чином не спростувалось позивачкою. Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами. Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. ВП Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Слід також звернути увагу на те, що предметом спору виступають, зокрема, транспортні засоби, в свою чергу, арешт позивачка просить накласти лише на транспортний засіб «КРД», 2016 року випуску; транспортний засіб марки «ЗАЗ», 2005 року випуску; транспортний засіб марки «Volkswagen», 2011 року випуску; транспортний засіб марки «MTZ» (трактор колісний), 2006 року випуску, які зареєстровані за відповідачем. Подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування того, чому саме на вказані транспортні засоби необхідно накласти арешт. Щодо доводів про те, що відповідачем було оприлюднено оголошення про продаж транспортний засіб марки «Volkswagen», 2011 року випуску на онлайн-платформі з продажу авто, апеляційний суд зазначає, що позивачкою не наведено переконливих доказів того, що зазначене оголошення є актуальним на момент звернення з позовом або із заявою про забезпечення позову. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Апеляційний суд вважає правильним зазначення судом першої інстанції тієї обставини, що за своєю суттю, застосування заходів забезпечення позову не може бути вирішенням справи по суті спору. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню так як доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, напредмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та обґрунтовано виходив з того, що відсутні законні підстави для застосування заходів забезпечення позову. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Тому, законних підстав для скасування ухвали суду й ухвалення нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у апеляційного суду немає. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дає адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, - залишити без задоволення. Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 18 липня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда