Постанова Одеський апеляційний суд № 521/18848/24

Номер провадження: 22-ц/813/5199/25 Справа № 521/18848/24 Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Чеботар А.Г, представника ОСОБА_1 адвоката Чирки О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чирки Ольги Олегівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року, повний текст якого складено 11 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шевчук Н.О., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, встановив: 21.11.2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення частини несплаченого страхового відшкодування у розмірі 536 995,91 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, 19.12.2023 року в Одеській області на 21 км а/д М-05 Київ-Одеса, с. Алтестове, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW 525, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці руху, скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz С220D, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічній смузі руху. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, (далі ДТП) автомобіль Mercedes-Benz С220D, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Відповідно до довідки про ДТП №3023354405717346 виданої Управлінням поліції в Одеській області, дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що встановлене суддею Біляївського районного суду Одеської області в постанові від 22.03.2024 року під час розгляду справи № 496/222/24 (а.с.29). На момент скоєння ДТП автомобіль Mercedes-Benz С220D, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований в ПАТ «СК «Перша» за договором добровільного страхування наземного транспорту №06-11.24.23.00061 від 09.11.2023 року. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 536 995,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Виплату страхового відшкодування здійснено наступним чином: частину коштів в розмірі 48 906,00 грн. зараховано в рахунок оплати на договір страхування, решту суми в розмірі 488 089,91 грн. сплачено на рахунок СТО згідно реквізитів, вказаних у заяві на виплату. Згідно централізованої бази даних МТСБУ (інформації Національної поліції України під час вказаної ДТП) у відповідача був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначив, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі КупАП) за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не звільняє від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП, відтак, у даному разі з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ст. 1191, 1166 ЦК України потребує стягнення сплачене на користь іншого учасника ДТП страхове відшкодування у зазначеному вище розмірі. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року позов ПрАТ «СК Перша» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Перша» завдані збитки у розмірі 536995,91 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 443,95 грн. (а.с.117-127). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чирка О.О. ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.129-132). У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Перша» просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.153-155). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у даному разі належними та обґрунтованими доказами підтверджено підставність позовних вимог щодо права отримання ним від відповідача коштів, сплачених страховою компанією в рахунок страхового відшкодування страхувальнику, тобто позовні вимоги ПрАТ «СК «Перша» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Як вбачається із тексту позовної заяви позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в поряду суброгації частину несплаченого страхового відшкодування у розмірі 536 995 грн. 91 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Проте, оскаржуваним судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Перша» завдані збитки у порядку регресу, що не заявлялось у позові, оскільки стягнення грошових коштів в порядку регресу та в порядку суброгації - є різними видами стягнень та регулюються різними правовими нормами. Так, в матеріалах справи не існує належних, достатніх та допустимих доказів, які б доводили підставність позову, наявності вини в діях відповідача та спричинених матеріальних збитків позивачу. Дійсно, згідно постанови Біляївського районного суду від 22.03.2024 року по справі 496/222/24 (а.с.29) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Проте, вину жодної особи в спричинені ДТП у вказаній постанові суду не встановлено. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Але, у даній цивільній справі, суд першої інстанції надав перевагу схемі ДТП, довідці №3023354405717346 про ДТП, наданої Управлінням патрульної поліції в Одеській області, яка не передбачена жодним нормативно-правовим актом, та відповіді від НПУ, яка складена невідомою особою, на двох мовах, без жодних реквізитів офіційного документа (дати, вихідного номеру, підпису особи, яка її видала) (а.с.30, 31-32, 34). Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до самостійного встановлення вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та констатує тільки факт ДТП та не встановлює в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, якщо постановою по справі про адміністративне правопорушення вина не встановлена. Таких правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 05 вересня 2019 року справа № 234/16272/15-ц. Для з`ясування обставин ДТП і винності осіб в її настанні, ще в адміністративній справі захисником правопорушника ОСОБА_2 адвокатом Чиркою О.О. заявлялось клопотання про призначення у справі транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи (а.с.60-64), однак дана експертиза в рамках адміністративної справи, яку до речі суд першої інстанції не витребував для огляду в судовому засіданні, так і не була призначена. Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що оскільки кожен із учасників події по-своєму відтворює обставини ДТП, Кожен із них не визнає своєї вини у настанні ДТП, та відсутня відеофіксація з бодікамер поліції, то дійсні обставини ДТП матеріалами справи не встановлені. За змістом частин 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: -шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; -за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; -за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. За змістом ст. 1188 ЦК України її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Таких правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 4 березня 2020 року, справа № 641/2795/16-ц. Разом з тим, у відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався саме на те, що судовим рішенням в адміністративній справі встановлена вина відповідача у справі, оскільки провадження закрито за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Однак, такі твердження позивача є безпідставними, так як вони спростовуються самим змістом зазначеної постанови, у якій відсутній висновок суду про винуватість відповідача у настанні ДТП. Враховуючи, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження спричинення матеріальної шкоди майну другого учасника ДТП саме внаслідок винних дій ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11.03.2025 року слід скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Чирки О.О. підлягає задоволенню, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чирки Ольги Олегівни задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, залишити без задоволення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», код ЄДРПОУ: 31681672, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.07.2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький