Постанова Одеський апеляційний суд № 523/8127/20

Номер провадження: 22-ц/813/2668/26 Справа № 523/8127/20 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 19 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування збитків в порядку регресу, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 , про встановлення факту достовірного розміру суми страхового відшкодування, встановив: У травні 2020 року МТСБУ звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 53270,73 грн. Позов обґрунтовано тим, що 27 грудня 2018 року о 08:50 в м. Одеса на перехресті вул. Рішельєвська та вул. Грецька, трапилася ДТП за участю автомобіля «Toyota» днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes-Benz» днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортному засобу «Mercedes-Benz» днз НОМЕР_2 заподіяно механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_3 збитки. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєні ДТП. На час скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 02 січня 2019 року ОСОБА_3 повідомив МТСБУ про ДТП та в подальшому звернувся із заявою про отримання компенсації шкоди. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 04 лютого 2019 року вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_3 становить 56642,71 грн. На підставі наказу №4050 від 22 квітня 2019 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 53270,73 грн. З урахуванням викладеного вище, на підставі п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземених транспортних засобів, ст. ст. 1166,1187,1191 ЦК України у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед МТСБУ відшкодувати збитки в порядку регресу в розмірі фактично понесених позивачем витрат. 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ та ОСОБА_3 із зустрічним позовом у якому просив встановити достовірний розмір суми страхового відшкодування колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 від ДТП, яка відбулася 27 грудня 2018 року в розмірі 15550 грн, посилаючись на те, що усупереч п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, під час проведення експертного дослідження транспортного засобу «Mercedes-Benz» днз НОМЕР_2 , він не викликався для прийняття участі в огляді вказаного вище автомобіля, що призвело до необ`єктивної оцінки експерта та його висновків про те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу змінних частин перевищило встановлений розмір ринкової вартості автомобіля з урахуванням пошкоджень, заподіяних унаслідок ДТП. Експертом безпідставно не застосовані дані довідника «Бюлетень автотоварознавця» №104 за грудень 2018 року, згідно з яким ціна автомобіля «Mercedes-Benz» 1989 року випуску дорівнює 2280 доларів США, при цьому експерт недобросовісно за вибірковими даними вдвічі завищив вартість автомобіля. Стверджував, що ОСОБА_3 самостійно обравши послуги експерта ОСОБА_4 , діяв недобросовісно з метою безпідставного збагачення, оскільки дійсна вартість відновлювальних робіт по приведенню автомобіля в належний стан складає 15550 грн, що свідчить про те, що надлишок від суми 53270,73 грн, ОСОБА_3 безпідставно спрямував на власну корить. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеса від 19 лютого 2025 року позов МТСБУ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 53270,73 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 19 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити поданий ним зустрічний позов. Рішення суду в частині задоволення первісного позову зміни, зменшивши суму страхового відшкодування до 15550 грн. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував висновок спеціаліста №23/02 від 23 лютого 2022 року, а також ту обставину, що до деталей, які підлягають заміні, експертом товарознавчого дослідження №6392 застосовано коефіцієнт зносу 0,7, що унеможливлює відновлення транспортного засобу, шляхом заміни деталей на нові, оскільки сума страхового відшкодування у заявленому розмірі не відповідає ринковій вартості таких деталей. Суд не піддав сумніву обставини того, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля станом на момент ДТП розрахована в сумі 113023 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту складала 139082,03 грн, що перевищує вартість транспортного засобу і робить відновлювальний ремонт недоцільним. Експертне дослідження №6392 не містить застережень про те, що експерт був обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, на що суд не звернув увагу, і усупереч ст. 102, 106 ЦПК України визнав цей доказ належним доказом. Крім цього, висновок експертного дослідження від 04 лютого 2019 року № 6392 виконано з порушенням 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не було надано до МТСБУ та суду документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, тому сума доплати в розмірі 11328,55 грн, сплачена страховиком потерпілому у порушення абз 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає задоволенню за рахунок скаржника. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про передачу йому замінених деталей транспортного засобу. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає. Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року на перехресті вулиць Рішельєвська та Грецька в м. Одесі, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Tayota Ні Асе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 ), та автомобіля марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року (справа № 522/617/19), яка набрала законної сили 18 березня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Власником пошкодженого автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час настання пригоди не була застрахована. 29 березня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди. 23 квітня 2019 року МТСБУ здійснило на користь ОСОБА_3 регламентну виплату в розмірі 53270,73 грн. Ухвалюючи оскаржуване рішення у цій справі суд першої інстанції виходив із того, що висновок №6392 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 » від 04 лютого 2019 року є належним доказом, тому вартість матеріального збитку, яка визначена позивачем є такою, що проведена з дотриманням норм чинного законодавства. Аргументи ОСОБА_1 стосовно безпідставного збагачення потерпілого, судом відхиллено з підстав їх недоведеності. Урахувавши, що дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль потерпілого, сталася з вини ОСОБА_1 , відповідальність якого на момент завдання шкоди не була застрахована, суд дійшов висновку, що саме він зобов`язаний відшкодувати в повному обсязі збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд вважав, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами обставини, якими останній обґрунтовував свої зустрічні вимоги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України). Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону N 1961-IV). У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону N 1961-IV). При настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (частина перша статті 22 Закону N 1961-IV). МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону (пункт 38.2.1 статті 38 Закону N 1961-IV). Звертаючись до суду із позовом, МТСБУ просило відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 в порядку регресу витрати, пов`язані з регламентною виплатою, сплаченою МТСБУ на користь потерпілого в розмірі 53270,73 грн (без урахування ПДВ), посилаючись на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 визнано винувати у скоєнні ДТП, унаслідок якої транспортний засіб ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, який звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 в момент ДТП чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вини відповідача у скоєнні ДТП та відсутність у нього на момент ДТП чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не заперечується скаржником та є підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності за деліктним зобов`язанням, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 53270,73 грн, яку скаржником не спростовано. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)). Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 посилався на невідповідність розміру завданих збитків, питання про стягненнях яких МТСБУ порушувало у порядку регресу, наполягаючи на встановленні достовірного розміру страхового відшкодування в розмірі 15550 грн. Під час розгляду справи місцевим судом, ОСОБА_1 , не погоджуючись із сумою страхового відшкодування, звернувся до суду із заявою про призначення судової автотехнічної експертизи з визначення вартості матеріальних збитків, на вирішення якої просив поставити такі питання: Яким був коефіцієнт фізичного зносу КТЗ «Mercedes Benz» 230Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на 27.12.2018 рік? Яка дійсна ринкова вартість КТЗ «Mercedes Benz» 230Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на 27.12.2018 рік? Яка дійсна вартість матеріальних збитків КТЗ «Mercedes Benz» 230Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 від ДТП, що сталось 27.12.2018 року ? Чи були при проведені ремонтних робіт встановлені на КТЗ «Mercedes Benz» 230Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , запчастини код: 1781 (двері ліві задні), 1981,3483,3617,9555,9201,9115,9885,9367,9371,9379,9375,9091,9093 та якого року виготовлення? Яким був коефіцієнт фізичного зносу встановлених на КТЗ «Mercedes Benz» 230Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , запасних частин код: 1781 (двері ліві задні), 1981,3483,3617,9555,9201,9115,9885,9367,9371,9379,9375,9091,9093? Чи мають пошкодження в частині деформації заднього правого амортизатора, важелів підвіски заднього правого та лівого колеса причинно-наслідковий зв`язок з фактом зіткнення автомобіля? Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року зазначену заяву задоволено та призначено у справі судову автотехнічну експертизи з визначення вартості матеріальних збитків. Згідно висновку експерта №23-5045 комплексної судової транспортно-трасологічної та транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №523/8127/20, експерт дійшов висновку, що: ринкова вартість КТЗ «Mercedes Benz» 230Е реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом до моменту ДТП, яка сталась 27 грудня 2018 року, становить 113023 грн; значення коефіцієнту фізичного зносу колісного ТЗ станом на момент ДТП, яка сталось 27 грудня 2018 року, становить 0,7 %. Також експерт зазначив, що оскільки досліджуваний КТЗ не досліджувався (не оглядався) експертами особисто у період проведення необхідних ремонтних операцій після нанесених пошкоджень внаслідок ДТП, яка сталась 27 грудня 2018 року, то встановити чи були при проведенні відновлювального ремонту встановлені складові частини з наступними внутрішніми кодами деталі згідно програмного комплексу для складання ремонтних калькуляцій, а саме: 1781, 1981, 3483, 9555, 9201, 9115, 9885, 9367, 9371, 9379, 9091, 9093 не представляється можливим. З огляду на досліджені матеріали взагалі не вбачається будь-яка інформація щодо відновлення досліджуваного КТЗ. Оскільки КТЗ як Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , так і TOYOTA HI ACE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надані (не були представлені) до експертного (технічного) огляду у фактичному пошкодженому стані після ДТП, яка відбулась 27 грудня 2018 року, то відповісти на питання не представляється можливим. Апеляційна скарга не містить аргументів для того, щоб не приймати до уваги зазначений експертний висновок про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля позивача станом на 27 грудня 2018 року у сумі 113023 грн. Ця сума скаржником не спростована та проти неї ОСОБА_1 не навів обґрунтованих заперечень. З викладеного вище убачається, що вартість матеріального збитку, встановленого висновком експерта, яку проведено за клопотанням ОСОБА_1 є навіть більшою, а ніж той, що встановлений у висновку експерта №6392. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Колегія суддів зауважує, що звертаючись із заявою про призначення судової автотехнічної експертизи, ОСОБА_1 не порушував перед судом питання про винесення на вирішення експерта питання щодо вартості відновлювального ремонту вказаного вище транспортного засобу. Усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України скаржник не спростував розмір відновлювального ремонту транспортного засобу, власником якого є потерпілий ОСОБА_3 . Посилання скаржника на те, що висновок експертного дослідження від 04 лютого 2019 року № 6392 виконано з порушенням 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2020 у справі № 643/10751/16-ц (провадження № 643/10751/16-ц), від 02 жовтня 2019 у справі № 645/2553/15-ц (провадження 61-27280св18). Доводи скаржника про те, що його не було повідомлено про можливість прийняття участі в технічному огляді пошкодженого транспортного засобу, не є обґрунтованими, оскільки скаржник не навів об`єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у звіті експертного автотоварознавчого дослідження розрахунків щодо визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі №522/538/17 (провадження 61-16282св18), від 03 вересня 2018 у справі № 464/1937/16-Ц (61-4756св18). Доводи апеляційної скарги про те, що експертне дослідження №6392 є не допустимим доказом з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України) У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини п`ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Як убачається з матеріалів справи висновок експерта №632 від 04 лютого 2019 року виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, і не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, оскільки такий виконаний та використаний з метою отримання виплати від МТСБУ, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються. Водночас, колегія суддів зауважує, що встановлений у вказаному вище висновку експерта розмір матеріального збитку (112373 грн) підтверджений висновком експерта №23-5045 комплексної судової транспортно-трасологічної та транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної судом за клопотанням ОСОБА_1 , який експертом оцінено у розмірі 113023 грн, тобто є навіть дещо більшим. Щодо аргументів скаржника про невідповідність розміру страхового відшкодування з підстав необхідності вирахування суми ПДВ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі N 757/22706/15-ц вказано, що: "у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року у справі N 200/6084/14-ц зроблено висновок, що: "згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Отже, операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. Натомість твердження ОСОБА_1 про те, що Закон України від 01 липня 2004 року N 1961-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав виключення ПДВ із суми відшкодування третій особі шкоди, заподіяної в результаті ДТП, є помилковим, оскільки правовідносини щодо виключення ПДВ із суми страхового відшкодування регулюються податковим законодавством. Податкові зобов`язання, пов`язані з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають». Як встановлено судом першої інстанції, МТСБУ провело виплату страхового відшкодування у сумі 52270,73 грн без ПДВ шляхом перерахування зазначеної суми безпосередньо на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 . У такому разі при виплаті страхового відшкодування податкові зобов`язання не виникають. За встановлених у справі обставин суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_5 суми сплаченого відшкодування у розмірі 53270,73 грн. З мотивувальної частини оскаржуваного рішення убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, навів обґрунтовані висновки з яких він виходив не приймаючи до уваги висновок спеціаліста №23/02 від 23 лютого 2022 року. Установивши, що транспортний засіб не є фізично знищеним, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотання скаржника про покладення на потерпілого обов`язку передати йому замінені внаслідок виконання ремонтних робіт деталі автомобіля. Як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява N 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява N 49684/99). Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник. Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано. Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено. Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 19 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Головуючий Ю.П.Лозко Судді: О.Ю. Карташова М.В. Назарова