Ухвала КАС ВС № 990/328/25

УХВАЛА 17 липня 2025 року м. Київ справа №990/328/25 адміністративне провадження №П/990/328/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 14 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ; далі - відповідач, ВККС, Комісія), направлена до суду поштою 08 липня 2025 року. У позовній заяві заявлено вимоги: 1) визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправними та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/ЗП-23 (зі змінами)», в частині, що стосується ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду. Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

1. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк. Предметом оскарження в межах поданого позову є рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25, ухвалені, зокрема, щодо позивача під час проведення конкурсу на посаду судді. З огляду на викладене, до цієї категорії спорів підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, останнім днем якого, у даному випадку, з урахуванням того, що кінцева дата припала на вихідний день, є 19 травня 2025 року. Водночас до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 08 липня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. ОСОБА_1 до позовної заяви додала заяву про поновлення строку звернення до суду. Позивач доводить, що про порушення своїх прав вона дізналася з оприлюдненого в соціальних мережах коментаря одного з членів ВККС щодо рішення Верховного Суду від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25. Ознайомившись із текстом цього рішення Верховного Суду стало зрозуміло, що всі практичні завдання були оцінені так само як і практичні завдання позивача у справі №990/143/25, тобто без дотримання вимог Методичних вказівок №228/зп-24. Також зазначає, що згенероване комп`ютером 11 лютого 2025 року практичне завдання, яке було надано на виконання, було складним завданням, стосувалося мобілізованого майна, але це не є підставою для оскарження, оскільки це конкурс. Тому рішення ВККС позивач вважала законним, таким, що прийняте з дотриманням вимог діючого законодавства, і що даним рішенням не були порушені її права, у зв`язку з чим його не оскаржувала. Однак, у подальшому стало відомо, що рішення ВККС №87/зп-25 та №89/зп-25 щодо визначення загальних результатів першого етапу не відповідають вимогам законності і були свавільними, та як наслідок порушують право на просування по службі, зайняття більш високої посади в системі судочинства, а саме судді апеляційного суду. Звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). На підтвердження своїх доводів позивач до заяви додала скріншот згаданого у ній коментаря. Розглядаючи подану заяву, суд дійшов висновку про неповажність наведених у ній причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24 звертала увагу, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Верховний Суд неодноразово зазначав, що строк звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист. Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Крім того, згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої зокрема у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Однак, заява про поновлення строку звернення до суду з позовом обґрунтована виключно появою «позитивної» практики Верховного Суду у спорі, який позивач вважає подібним (рішення від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25, яке ще не набрало законної сили). У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи схожі доводи позивача, заклала підхід, відповідно до якого ухвалене у подібному спорі судове рішення не утворює нових норм права чи фактичних обставин, що можуть слугувати підставами позову, а лише є наслідком їх відповідного застосування. Подальша зміна судової практики, яка є тлумаченням, на перебіг строків звернення до суду не впливає, оскільки не є правовою підставою заявленого позову. Норми права, які регламентують спірне питання, були і залишаються незмінними, а тому зміна особистого суб`єктивного сприйняття позивачем спірних правовідносин, а саме рішень ВККС №87/зп-25 та №89/зп-25 (з законних на незаконні), не свідчить про наявність тих об`єктивних обставин, які можуть бути оцінені як поважні. Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивач не наводить. Позивач, яка є діючим суддею суду першої інстанції, поза розумним сумнівом не була обмежена у рівні доступу, достатньому для забезпечення права особи на суд. Отримавши рішення ВККС та володіючи усією необхідною інформацією про їх зміст і правові наслідки, позивач мала реальну та достатню можливість оперативно і своєчасно надати їм належну правову оцінку й, у разі незгоди, реалізувати гарантоване законом право на судовий захист у межах установленого процесуального строку. Об`єктивних перешкод, які б позбавляли такої можливості, позивач не зазначила. Більш того, як вже було зазначено, початок відліку строку звернення до суду пов`язується з моментом, коли позивач дізнався або мав дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомив, що відповідне рішення порушує його права. З огляду на зазначене, позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду у цій справі не зазначає об`єктивних причин, які унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З огляду на викладене, вказану позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.

2. Крім того, у порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За змістом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом повідомлення про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи, а також надання заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску такого строку; Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху. Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, в тому числі у випадку не подання заяви про поновлення строку, а також якщо причини пропуску строку будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк О.О. Шишов