Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1099/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1099/25 пров. № А/857/12049/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 260/1099/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя у І інстанції Маєцька Н.Д., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: 18 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі позивач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (далі відповідач, ВПВР УЗПВР у Закарпатській області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 31.01.2025 року у розмірі 5100,00 грн.. у виконавчому провадженні № 76847326. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що після набрання рішенням суду по вищевказаній справі законної сили, Головним управлінням виконано рішення в добровільному порядку, а саме здійснено з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії стягувачу. При цьому, оскільки розмір пенсії вже перевищував максимальний розмір пенсії, встановлений статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір пенсії до виплати не змінився та був залишений у розмірах, які встановилися після виконання перерахунків пенсії на виконання рішень судів № 260/2556/22, № 260/4552/23 та № 260/3146/24, у зв`язку з чим доплата різниці в пенсії за минулий час відсутня. Відтак, відповідач вважає, що виконав рішення суду згідно норм чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених повноважень. Оскільки доплата за минулий період відсутня, рішення суду виконано в повному обсязі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі виходячи з аналогічних обґрунтувань при поданні позовної заяви до суду першої інстанції. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступних підстав. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в адміністративній справі № 260/3686/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови, оформленої листом №3010-2658/Л-02/8-0700/24 від 28.05.2024 року, у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із обов`язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. 30 грудня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в справі № 260/3686/24 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із обов`язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. 22 січня 2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. відкрито виконавче провадження ВП № 76847326 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.12.2024 року у справі № 260/3686/24. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач надіслав лист від 29 січня 2025 року, в якому повідомив, що Головне управління здійснило з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 . При цьому, розмір пенсії ОСОБА_1 вже перевищував максимальний розмір пенсії, встановлений статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір пенсії до виплати не змінився та був залишений у розмірах, які встановилися після виконання перерахунків пенсії на виконання рішень судів № 260/2556/22, № 260/4552/23 та № 260/3146/24, у зв`язку з чим доплата різниці в пенсії за минулий час відсутня. Відтак, виконання рішення суду здійснено Головним управлінням згідно норм чинного законодавства в сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених на Головне управління зобов`язань у судовій справі № 260/3686/24. 31 січня 2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 46847326 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції за захистом своїх прав. Суд першої інстанції приймаючи судове рішення щодо спірних правовідносин виходив з того, що на момент винесення оскарженої постанови відповідача про накладення штрафу, рішення суду першої інстанції у справі № 260/3686/24, на підставі якого видано виконавчий лист боржником не виконано, так як позивач здійснивши перерахунок пенсії обмежив таку максимальним розміром, тобто сума здійсненого перерахунку пенсії стягувачу на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 23.04.2024 року № 60, міститься у складових пенсії стягувача, після перерахунку здійсненого, однак не врахована у підсумку пенсії. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Частиною другою статті 2 КАС України унормовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. За правилами частин першої-другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У ч.1 ст.18 вказаного Закону закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII). Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"). Статями 1-3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" унормовано, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках-на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. За частиною першою статті 6 вказаного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. За правилами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби). Аналіз вищезазначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19. Так, з матеріалів справи з`ясовано, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №260/3686/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби Безпеки України в Закар патській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шля хом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вищевказаного судового рішення, ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується копією листа від 29.01.2025 №0700-0404-5/5329 та не заперечується відповідачем. Однак, крім перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 позивач застосував норми ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, оскільки розмір пенсії ОСОБА_2 після перерахунку перевищив десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/3686/24, ГУ ПФУ України в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії заявнику з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області №60 від 23.04.2024 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, тобто як зобов`язано судом першої інстанції у резолютивній частині рішення від 19.06.2024 у справі №260/3686/24. Таким чином, ГУПФУ в Закарпатській області в рамках виконання рішення суду у справі № 260/3686/24 виконало його згідно норм чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених зобов`язань відповідно до судового рішення від 19.06.2024 у справі №260/3686/24. Щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 , то слід зазначити, що у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі №260/3686/24 не розглядалося питання обмеження розміру його пенсії, а лише встановлено право позивача на здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що державний виконавець, наклавши на позивача, як боржника у виконавчому провадженні №76847326, штраф за невиконання рішення у справі №260/3686/24, діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не правильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 250, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 260/1099/25 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 31.01.2025 року у розмірі 5100,00 грн.. у виконавчому провадженні № 76847326. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 16 липня 2025 року.