Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/12870/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/12870/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 17 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27.06.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та відомостей, що містяться в пенсійній справі, позивач в періоди з 15.08.1983 по 14.11.1983, з 11.01.1986 по 27.08.1986, з 09.08.1991 по 27.08.1995, з 28.08.1995 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 26.06.2024 працював на посадах віднесених до категорії посад "Працівник освіти, соцзабезпечення". Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 03.12.1983 по 28.10.1985 проходив військову строкову службу в Армії. При цьому, за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що звільнення позивача 14.11.1983 з посади вчителя труда, креслення та фізвиховання Купчинської восьмирічної школи Іллінецького району Вінницької області було зумовлено його призовом в Армію. Крім того, 09.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №2645 щодо перерахунку пенсії та нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд поданої позивачем заяви від 09.09.2024 здійснило ГУ ПФУ в Харківській області. Зокрема, відповідач рішенням від 12.09.2024 за №025750011134 відмовив позивачу у задоволені заяви з підстав відсутності у нього 35 років необхідного страхового стажу роботи, що визначає право на виплату грошової допомоги. Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV. Згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191). Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Постанова №909). Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах. У постанові від 22 лютого 2024 року у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії. Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі №200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін. Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Так, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та відомостей, що містяться в пенсійній справі, ОСОБА_1 в періоди з 15.08.1983 по 14.11.1983, з 11.01.1986 по 27.08.1986, з 09.08.1991 по 27.08.1995, з 28.08.1995 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 26.06.2024 працював на посадах віднесених до категорії посад "Працівник освіти, соцзабезпечення". В підсумку, загальний стаж роботи позивача в закладах освіти становить 33 роки 09 місяців 6 днів, що також визнається відповідачем у рішенні від 12.09.2024 №025750011134. Разом з тим під час роботи вчителем труда, креслення та фізвиховання Купчинської восьмирічної школи Іллінецького району Вінницької області, позивач 14.11.1983 звільнений з роботи в зв`язку з призовом в Армію. Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив військову строкову службу в Армії в період з 03.12.1983 по 28.10.1985. Постановою № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. В примітці 3 до цього Переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Крім того до 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років. На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я. Підпунктом г пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти. Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 01 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 310/8663/18, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України. Беручи до уваги викладене, суд уважає, що період проходження позивачем строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 03.12.1983 по 28.10.1985, що за даними пенсійної справи позивача становить 1 рік 10 місяців 26 днів, має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак й для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Отже, спеціальний педагогічний стаж позивача на день досягнення пенсійного віку становив понад 35 років (33 роки 09 місяців 6 днів (визнаний відповідачем) + 1 рік 10 місяців 26 днів (служба в Армії). До призначення пенсії за віком позивач не отримував будь-яку пенсію, відомостей про зворотне матеріали справи не містять, відповідачем не повідомлено. Враховуючи, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, його посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримував будь-яку пенсію, тому він має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача викладена в рішенні від 12.09.2024 №025750011134 щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій позивачу є протиправною, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", про що прийняти відповідне рішення, період з 03.12.1983 по 28.10.1985 - службу в рядах Радянської армії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.