Постанова 4856 № 120/13982/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13982/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 20 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 №905290182052 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 період роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 в ПрАТ «Вінницяпобутхім» (ЄДРПОУ 30684913); -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2024 №22399 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням періоду роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 в ПрАТ «Вінницяпобутхім» (ЄДРПОУ 30684913) таким, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №905290182052 від 26.07.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період його роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 19.07.2024. В задоволенні решти вимог, - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що пільговий стаж заявника становить 07 років 07 місяці 11 днів. При цьому, до пільгового стажу позивача за списком №1 не зараховано період роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 згідно довідки №12 від 13.06.2024, оскільки згідно долученого наказу про результати атестації робочих місць №6 від 31.01.2007 посаду слюсаря-ремонтника цеху синтетичних миючих засобів та детергентів атестовано по бригадам, а в пільговій довідці не зазначено в якій бригаді позивач працював. Крім того, в наказі про результати атестації робочих місць №6 вбачаються номера робочих місць по яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, однак в уточнюючій довідці не зазначений порядковий номер робочого місця позивача. Враховуючи зазначене, на думку апелянта, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наяність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Як свідчать матеріали справи, подана заява про призначення пенсії була передана за екстериторіальністю на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду такої заяви прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №905290182052 від 26.07.2024, яким позивачу відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012, оскільки довідка ПрАТ "Вінницяпобутхім" №12 від 13.06.2024 відповідає затвердженій формі та стосується саме позивача та посади, яку він обіймав, а тому посилання відповідача на відсутність номеру бригади чи/або порядкового номеру робочого місяця позивача, як на підставу для не зарахування відповідного періоду роботи до його пільгового стажу оцінені судом критично. Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №905290182052 від 26.07.2024. Як наслідок, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд зобов`язав відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період його роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 19.07.2024. При цьому, суд першої інстанції вказав, що в позовній заяві позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, натомість вимоги зобов`язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Разом із тим, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб`єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого. Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії. Окрім цього цей суб`єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача, в зв`язку з чим він не може бути зобов`язаний повторно її розглянути. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що повторно розглянути заяву позивача належить саме Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Отже, надаючи оцінку викладеному, суд зауважує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Як встановлено з матеріалів справи, а саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 №905290182052 та листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до пільгового стажу позивача не було зараховано період роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 згідно довідки №12 від 13.06.2024, оскільки згідно долученого наказу про результати атестації робочих місць №6 від 31.01.2007 посаду слюсаря-ремонтника цеху синтетичних миючих засобів та детергентів атестовано по бригадам, а в пільговій довідці не зазначено в якій бригаді позивач працював. Крім того, в наказі про результати атестації робочих місць №6 зазначено номера робочих місць, по яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, однак в уточнюючій довідці не зазначений порядковий номер робочого місця позивача. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. В свою чергу, досліджуючи матеріали справи, зі змісту довідки №12 від 13.06.2024, виданої ПрАТ "Вінницяпобутхім", судом встановлено, що позивач працював повний робочий день в період з 13.12.2010 по 31.01.2012 та виконував роботи за посадою слюсаря-ремонтника 5-го та 6-го розряду цеху синтетичних мийних засобів (детергентів), що передбачена Списком №1 Розділу VIII Підрозділу А1 код КП 7233.1 Постанови КМУ №36 від 16.01.2023. В даній довідці також зазначено, що атестація робочого місця проведена згідно наказу №6 від 31.01.2007. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що довідка ПрАТ "Вінницяпобутхім" №12 від 13.06.2024 відповідає затвердженій формі та стосується саме позивача та посади, яку він обіймав, а тому посилання відповідача на відсутність номеру бригади чи/або порядкового номеру робочого місяця позивача, як на підставу для не зарахування відповідного періоду роботи до його пільгового стажу є необґрунтованими. Крім того, як зазначалось судом вище, відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Як встановлено з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 працював з 13.12.2010 слюсарем-ремонтником 5-го розряду цеху синтетичних мийних засобів (детергентів), 01.08.2011 присвоєно 6-й розряд слюсаря-ремонтника цеху синтетичних мийних засобів (детергентів); з 01.10.2013 позивача переведено на посаду електрогазозварника 6-го розряду. При цьому, в трудовій книжці позивача наявний запис, згідно якого в результаті проведеної атестації згідно з наказом №6 від 31.01.2007 по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Отже, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_2 в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №905290182052 від 26.07.2024 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 13.12.2010 по 31.01.2012 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 19.07.2024. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга пенсійного органу не містить. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.