Постанова 4852 № 160/2600/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2600/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року (суддя Коренев А.О.) в справі № 160/2600/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування накладення дисциплінарного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі ГУ СБ України) про: визнання протиправними дій т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк) Луганської області ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області полковника ОСОБА_2 щодо притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто, за рапортом т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року; скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто, за рапортом т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року; визнання протиправним рапорту т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року щодо притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто; скасування рапорту т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року щодо притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто; зобов`язання нарахувати та виплатити утриману премію, яка була зменшена на підставі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто, за рапортом т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, полковника ОСОБА_3 від 25.12.2024 року; зобов`язання нарахувати та виплатити утриману додаткову винагороду за грудень 2024 року, січень 2025 року, яка не виплачена на підставі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто, за рапортом т.в.о. першого заступника начальника ГУ- начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що за приписами Закону України «Про Дисциплінарний статут ЗСУ» дисциплінарне стягнення має бути оформлено наказом, а не рапортом, не надано оцінки діям та рішенням відповідача. Судом першої інстанції не розглянуто усі позовні вимоги (визнання протиправними дій, скасування дисциплінарного стягнення). Рішення про накладення дисциплінарного стягнення прийнято з грубим порушенням вимог законодавства, адже порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення. Судом першої інстанції безпідставно встановлено факт порушення ним службової дисципліни, судом першої інстанції не досліджені докази, надані на підтвердження факту перебування ним у медичному закладі. Судом не витребувано докази наказ про накладення дисциплінарного стягнення, наказ про зменшення грошового забезпечення, не розглянуто правомірність зменшення премії, а також питання щодо виплати утриманої додаткової винагороди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВЗНД 3 управління? (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській області. Відповідно до рапорту т.в.о першого заступника начальника ГУ начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області? ?від 25.12.2024 на ім`я т.в.о. начальника ГУ?СБ України в Донецькій та Луганській області? ?здійснено доповідь, відповідно до якого зазначено, що 25.12.2024 у ході забезпечення контролю за станом службової діяльності підрозділів 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, встановлено факт відсутності старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВ ЗНД 3 управління підполковника ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час без поважних причин. При цьому, із службових та особистих питань вказаний військовослужбовець до свого безпосереднього начальника не звертався. На підставі викладеного, 25.12.2024 року за виявлений факт порушення військової дисципліни, відповідно до вимог ст. 45, пункту б ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшим оперуповноваженим в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВ ЗНД 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковнику ОСОБА_1 оголошено догану. Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ним особисто оголошено підполковнику ОСОБА_1 про накладене дисциплінарне стягнення. Відповідачем на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення надано: рапорт консультанта начальника управління (з питань мобілізації та територіальної оборони) 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області від 10.02.2025, відповідно до якого зазначено, що найближча до робочого місця старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2 сектору 6 відділу ГВ ЗНД? ?підполковника ОСОБА_1 захисна споруда бомбосховище, обладнане відповідно до нормативних вимог, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Час, необхідний для потрапляння до вказаної захисної споруди складає приблизно 10-15 хв.; рапорт начальника 6 відділу ГВ ЗНД - Ковальчука Є. від 10.02.2025, відповідно до якого зазначено, що старший оперуповноважений в особливо важливих справах 2 сектору 6 відділу ГВ ЗНД? ? підполковник ОСОБА_1 у грудні 2024 року не звертався до нього, як до свого безпосереднього керівника. За отриманням дозволу залишити своє робоче місце для відвідування лікаря-дерматовенеролога; рапорт?помічника начальника управління (по РОС) начальника ВКЗ - Божко І. від 10.02.2025 серед іншого зазначено, що в перших числах грудня 2024 року ним особисто, у присутності інших співробітників 3 управління нагадав ОСОБА_4 про необхідність заміни службового посвідчення та у разі надання фотокарток з бородою, отримання відповідної медичної довідки. При цьому акцентував на тому, що покинути робоче місце він може з дозволу безпосереднього керівника. Відповідаючи ОСОБА_4 пообіцяв отримати медичну? ? довідку до 31.12.2024.? ? При цьому, будь-яких наказів покинути робоче місце без дозволу безпосереднього керівника він дозволу не давав. Суд першої інстанції зазначив, що рапорт на ім`я начальника Головного управління про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за своєю суттю є доповіддю про подію, що відбулася, тобто не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Врахувавши, що позивачем не надано належних доказів щодо перебування під час оголошення сигналу Повітряна тривога в іншому місці, ніж укриття, що є найбільш наближеним, що передбачено пунктом 3 Порядку дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності та особистої безпеки співробітників 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під час оголошення повітряної тривоги та дії сигналу Повітряна тривога, а також критично поставившись до доводів позивача про те, що під час повітряної тривоги (яка тривала з 08.45 год. - 10.20 год) він знаходився у безпечному місці на виконання Порядку, оскільки у відповіді на відзив зазначив, що в період часу з 10.00 год до 11.00. год. знаходився на прийомі у лікаря-дерматовенеролога, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині, що стосуються дій та рапорту т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області полковника Лежавського О. від 25.12.2024 року щодо притягнення старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВ ЗНД З управляння (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка оголошена особисто, є такими, що не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу?утриману премію, яка була зменшена на підставі дисциплінарного стягнення, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу утриману додаткову винагороду за грудень 2024 року та січень 2025 року, яка була не виплачена на підставі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд першої інстанції вказав, що доказів невиплати позивачу додаткової винагороди за спірні періоди, а саме у грудні 2024 року та в січні 2025 року, або відмови відповідача у виплаті позивачу такої винагороди матеріали справи не містять, тому дійшов висновку, що в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВЗНД 3 управління?(з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській області. Рапортом від 25 грудня 2024 року т.в.о першого заступника начальника ГУ начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській області?доповів т.в.о. начальника ГУ?СБ України в Донецькій та Луганській області?про те, що 25 грудня 2024 року у ході забезпечення контролю за станом службової діяльності підрозділів 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях встановлено факт відсутності старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВ ЗНД 3 управління підполковника ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час без поважних причин. Із службових та особистих питань вказаний військовослужбовець до свого безпосереднього начальника не звертався. 25 грудня 2024 року за виявлений факт порушення військової дисципліни відповідно до вимог ст. 45, пункту «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшому оперуповноваженому в ОВС 1 сектору 6 відділу ГВ ЗНД 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськдонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях підполковнику ОСОБА_1 оголошено догану. Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підполковнику ОСОБА_1 про накладене дисциплінарне стягнення оголошено особисто. Спірним в цій справі є питання правомірності накладення дисциплінарного стягнення на позивача за порушення службової дисципліни, а також позбавлення позивача премії та додаткової винагороди. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Статтею 4 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII (далі Закон № 2229-ХІІ) встановлено, що правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), відповідно до пункту 4 статті 2 якого порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних?стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), дія якого поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України. Приписами статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист? ? Вітчизни,? ? незалежності? ? та? ? територіальної цілісності? ? України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що призначення службового розслідування перед прийняттям рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, це право командира, а не його обов`язок. Статтею 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають? ? посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Згідно зі статтею 104 Дисциплінарного статуту ЗСУ безпосередні командири зобов`язані доповідати по команді про заохочення та дисциплінарні стягнення щодо військовослужбовців молодшого та старшого офіцерського складу - командирам військових частин - щотижня (пункт б)). Відтак, накладення дисциплінарного стягнення здійснюється у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, при цьому дисциплінарне стягнення може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають? ? посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Виходячи з приведених приписів Дисциплінарного статуту ЗСУ, оголошення дисциплінарного стягнення позивачу особисто, а не письмовому наказі, без проведення службового розслідування, здійснено без порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення. За обставинами цієї справи дисциплінарне стягнення у вигляді догани оголошено позивачу за порушення службової дисципліни, яке полягає у наступному. 25 грудня 2024 року об 8 годині 45 хвилин у м. Дніпро оголошено повітряну тривогу у зв`язку із масованим обстрілом території України. Відповідно нормативно-правових актів СБ України, зокрема, й вказівки начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях полковника ОСОБА_5 , під час повітряної тривоги особовий склад управління повинен покинути свої службові приміщення та перебувати у найближчому укритті чи іншому безпечному місці. Після закінчення повітряної тривоги особовий склад повертається на свої робочі місця. Оголошена 25 грудня 2024 року повітряна тривога тривала до 10 години 20 хвилин. Після відбою повітряної тривоги заступником начальника 3 управління полковником ОСОБА_6 , який на той час виконував обов`язки начальника 3 управління, встановлено відсутність? ОСОБА_1 на своєму робочому місці. ОСОБА_1 прибув до адміністративної будівлі 3 управління об 11 годині 15 хвилин. За порушення військової дисципліни, що виразилось у відсутності на своєму робочому місці без поважних причин, полковником ОСОБА_6 на позивача накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, про що оголошено ОСОБА_1 особисто. Надаючи оцінку доведеності порушення позивачем військової дисципліни, суд враховує, що дозвіл на залишення свого робочого місця для відвідування лікаря 25 грудня 2024 року позивач у свого безпосереднього керівника полковника ОСОБА_7 не отримував, 25 грудня 2024 начальником відділу кадрового забезпечення 3 управління не надавався будь-який наказ позивачу, позивач не звертався до свого безпосереднього керівника полковника ОСОБА_7 за дозволом покинути своє робоче місце 25 грудня 2024 для відвідування лікаря. Доказів протилежного позивачем суду не надано. Таким чином, факт перебування позивача поза межами свого робочого місця 25 грудня 2024 року без отримання відповідного дозволу від безпосереднього керівника відповідачем обґрунтовано розцінено як порушення військової дисципліна, що обумовлює правомірність накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. При цьому той факт, що позивач 25 грудня 2024 року був відсутній за місцем проходження служби у зв`язку з відвідуванням медичного закладу жодним чином не спростовує факту порушення ним військової дисципліни, позаяк, як вказано вище, позивач не отримував такого дозволу від безпосереднього керівника. Стосовно правомірності рапорту т.в.о. першого заступника начальника ГУ - начальника 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області полковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 року, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що про накладене дисциплінарне стягнення полковник ОСОБА_6 на виконання вимог статті 104 Дисциплінарного статуту ЗСУ рапортом доповів начальнику Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях. Рапорт на ім`я начальника ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях про оголошення позивачу дисциплінарного стягнення за своєю суттю є доповіддю про подію, що відбулася. Доповідь у формі рапорту, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є рішенням суб`єкта владних повноважень та індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства. Суд зауважує, що така доповідь обумовлена виконанням приписів статті 104 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Стосовно позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу утриману премію, яка була зменшена на підставі дисциплінарного стягнення, та додаткову винагороду за грудень 2024 року та січень 2025 року, яка не виплачена на підставі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд вказує на таке. Відповідно до статті 30 Закону № 2229-ХІІ форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168). Пунктом 1-1 постанови № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до пункту 1-2 постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). В системі СБ України особливості та умови виплати військовослужбовцям СБ України додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, установлені наказом Центрального управління Служби безпеки України від 05 вересня 2023 року № 357, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2023 року за № 1570/40626 (далі наказ № 357). Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що позивачем у позовній заяві не конкретизовано, який саме розмір додаткової винагороди він не отримав внаслідок накладення на нього дисциплінарного стягнення. Також відсутні будь-які докази невиплати позивачу додаткової винагороди у грудні 2024 року та в січні 2025 року. Відповідно до абзацу 4 пункту 11 розділу ІІ наказу № 375 додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які мали дисциплінарне стягнення протягом строку дії такого стягнення, в тому числі за місяць, в якому накладено дисциплінарне стягнення. Відповідно до статті 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк дії дисциплінарного стягнення з дня їх оголошення військовослужбовцю становить: догана - два місяці. Відтак, враховуючи вимоги абзацу 4 пункту 11 розділу ІІ наказу № 375, позивач не включався до наказів про виплату додаткової винагороди під час дії накладеного на нього стягнення у вигляді догана. При цьому суд зауважує, у такому разі не вимагається видання окремого наказу про позбавлення особи додаткової винагороди. Стосовно питання виплати премії суд зазначає наступне. З 01 березня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова № 704) та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК (далі Інструкція № 515/ДСК). Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За положеннями пункту 3 постанови № 704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Підпунктами 1, 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема, установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою; здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України визначає Інструкція № 515/ДСК, зміст якої відомий суду. Главою 13 розділу ІІІ Інструкції № 515/ДСК установлено порядок преміювання військовослужбовців Служби безпеки України. Згідно з пунктами 1-5 глави 13 розділу ІІІ Інструкції № 515/ДСК начальники (керівники) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України мають право щомісяця в межах фонду грошового забезпечення преміювати військовослужбовців за їх особистий вклад у загальний результат служби. Граничні розміри премій військовослужбовцям визначаються Головою СБ України в залежності від займаної посади та напряму діяльності відповідних підрозділів системи СБ України, в межах видатків, затверджених на грошове забезпечення у кошторисі СБ України на відповідний бюджетний рік. Конкретний розмір премії, а також доцільність преміювання кожного військовослужбовця відповідно до його особистого вкладу в загальні результати служби, визначають керівники органів, підрозділів, закладів і установ СБ України на підставі мотивованих рапортів керівників відповідних структурних підрозділів, в межах затверджених граничних розмірів преміювання. Встановлення премії військовослужбовцями, зменшення її розміру або скасуванням здійснюється за наказами Голови СБ України, його заступників, начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України. У мотивованих рапортах про зменшення розмірів премії чи її скасування зазначаються конкретні підстави для цього. Розмір премії знижується або вона взагалі скасовується за: неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку, порушення військової дисципліни (пункт 6 глави 13 розділу ІІІ Інструкції № 515/ДСК). Також розмір премії визначається щомісячно в межах фонду грошового забезпечення з урахуванням особистого вкладу у загальний результат служби, розмір премії може бути знижений чи скасований за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку, порушення військової дисципліни. Судом встановлено, що ОСОБА_1 розмір премії 80% установлено з 01 вересня 2024 року відповідно до наказу ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях № 651-ОС/дск від 24 вересня 2024 року, виданого на підставі рапорту безпосереднього керівника позивача. Ці обставини установлені судом із наданих відповідачем на вимогу суду документів. Отже, зменшення розміру премії ОСОБА_1 не пов`язано із накладенням на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани 25 грудня 2024 року, а такий розмір премії виплачується позивачу з 01 вересня 2024 року. При цьому, як вірно зазначив відповідач, питання правомірності наказу від 24 вересня 2024 року № 651-ОС/дск, яким позивачу установлено розмір премії 80%, не є предметом цього позову, тому судом не надається оцінка правомірності цього наказу. З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року в справі № 160/2600/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року в справі № 160/2600/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування накладення дисциплінарного стягнення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 липня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складене 17 липня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов