Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/247/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2025 р. Справа № 480/247/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 07.04.25 по справі № 480/247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2024 р. № 182950000819, яким позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, п. 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889- VIII; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 : з 08.09.2005 року по 04.01.2009 року начальника відділу з питань координації дозвільної діяльності управління економіки міської ради; з 05.01.2009 року по 31.01.2011 року завідувача сектору з питань дозвільних процедур відділу розвитку підприємництва та інвестиційної політики управління економіки міської ради; з 01.02.2011 року по 15.01.2012 року державного адміністратора у складі управління економіки міської ради; з 16.01.2012 року по 31.12.2014 року завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 01.01.2015 року по 09.04.2015 року - начальника відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради - державного адміністратора; з 10.04.2015 року - 01.05.2016 року - начальника центру надання адміністративних послуг міської ради - адміністратора та здійснити з 25.09.2024 року переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, п. 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих управлінням адміністративних послуг Конотопської міської ради Сумської області від 24.09.2024№ 790-791, здійснивши нарахування та виплату різниці пенсії. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2024 р. № 182950000819. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 : з 08.09.2005 року по 04.01.2009 року начальника відділу з питань координації дозвільної діяльності управління економіки міської ради; з 05.01.2009 року по 31.01.2011 року завідувача сектору з питань дозвільних процедур відділу розвитку підприємництва та інвестиційної політики управління економіки міської ради; з 01.02.2011 року по 15.01.2012 року державного адміністратора у складі управління економіки міської ради; з 16.01.2012 року по 31.12.2014 року завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 01.01.2015 року по 09.04.2015 року - начальника відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради - державного адміністратора; з 10.04.2015 року - 01.05.2016 року - начальника центру надання адміністративних послуг міської ради - адміністратора. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ:20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2024 з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №480/247/25 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 закону №3723-ХІІ мають право особи, які станом на 01.05.2016 мають певний стаж на посадах державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на посадах державної служби). Однак, відповідно до ст. 3 Закону №889-VIII, чинність цього закону не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Разом з тим вказує, що станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VIII) ОСОБА_1 державну службу не проходила, а працювала на посаді в органі місцевого самоврядування, яка не належить до відповідних категорій посад державних службовців. Крім цього зазначає, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання про наявність чи відсутність у особи право на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулась з відповідною заявою, в даному випадку надана позивачем заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області в порядку екстериторіальності, а тому останній не наділений повноваженнями щодо виконання рішення. Позивач надала до суду відзив, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №480/247/25, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Конотопському відділі обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Головного управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (а.с. 38). 25.09.2024 року позивач звернулася до ПФУ через веб-портал із заявою, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" (а.с. 42 звор.бік - 43). 03.10.2024 ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення № 182950000819, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на умовах, визначених п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" (а.с.9). В обґрунтування рішення зазначено, що Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон №889-VIII), передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ. Пенсії відповідно до Закону № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону №3723-ХІІ) призначаються особам, які: 1. досягли пенсійого віку; 2. мають страховий стаж: чоловіки 35 років, жінки 30 років; 3. не призначали пенсію відповідно до Закону України Про державну службу № 3723- XII; 4. на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 - ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Крім того, 4 липня 2001 року набрав чинності Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування №2493-ІІІ. За результатами розглянутих документів та здійснивши розрахунок стажу, у ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби. Всі посади, які заявниця займала в Конотопській міській раді з 08.09.2005 по теперішній час віднесені до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, підстав для зарахування цих періодів до стажу державної служби, не має. Враховуючи вищенаведене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії переході на пенсію згідно ЗУ Про державну службу №889-7 по заяві від 25.09.2024 р., так як заявниця станом на 1 травня 2016 року, не має 20 років стажу на відповідних посадах державної служби та не працює на посаді державного службовця. Не погодившись з відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі-Порядок № 283), що діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби. Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби. Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 зазначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 : 08.09.2005 призначена на посаду начальника відділу з питань координації дозвільної діяльності управління економіки міської ради за результатами конкурсу; 08.09.2005 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; 10.10.2005 присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад, визначених ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; 10.10.2007 присвоєний 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад, визначених ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; 05.01.2009 переведена на посаду завідувача сектору з питань дозвільних процедур відділу розвитку підприємництва та інвестиційної політики управління економіки міської ради; 01.02.2011 переведена на посаду державного адміністратора у складі управління економіки міської ради; 16.01.2012 переведена на посаду завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 16.01.2014 присвоєний черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад, визначених ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; 01.01.2015 посада завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора перейменована на посаду начальника відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 10.04.2015 переведена на посаду начальника центру надання адміністративних послуг міської ради-адміністратора; 31.03.2023 звільнена із займаної посади у порядку переведення до управління адміністративних послуг Конотопської міської ради Сумської області; 01.04.2023 призначена на посаду начальника управління адміністративних послуг Конотопської міської ради Сумської області-адміністратора. Відповідач вважає, що позивач станом на 01.05.2016 не перебувала на посаді державного службовця та має менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, отже право на переведення на пенсію за віком відповідно до положень Закону № 889 відсутнє. Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну службу" № 889 передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Відповідно до приписів ст.1, 2, 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №

889. Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До набрання чинності Законом № 889 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (надалі - Порядок № 283). Відповідно до п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. За статтею 14 Закону № 2493 посади начальника відділу соціальної роботи Центру соціальної служби для молоді Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, головного спеціаліста сектору прийняття заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, за якими працювала позивачка, віднесено до категорій посад в органах місцевого самоврядування. Абз.13 п.2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зараховується до стажу державної служби. Посади, які обіймала позивач в спірний період відноситься до посад, визначених ст. 14 Закону № 2493 підтверджується зокрема й тим, що позивачу присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці. У силу п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493 зараховуються до стажу державної служби. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в спірні періоди працювала на посаді державного службовця та мала відповідний ранг, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відсутні підстави неврахування зазначеного періоду до відповідного загального стажу державного службовця. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2024 р. № 182950000819, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 : з 08.09.2005 року по 04.01.2009 року начальника відділу з питань координації дозвільної діяльності управління економіки міської ради; з 05.01.2009 року по 31.01.2011 року завідувача сектору з питань дозвільних процедур відділу розвитку підприємництва та інвестиційної політики управління економіки міської ради; з 01.02.2011 року по 15.01.2012 року державного адміністратора у складі управління економіки міської ради; з 16.01.2012 року по 31.12.2014 року завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 01.01.2015 року по 09.04.2015 року - начальника відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради - державного адміністратора; з 10.04.2015 року - 01.05.2016 року - начальника центру надання адміністративних послуг міської ради адміністратора. Доводи апеляційної скарги стосовного того, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання про наявність чи відсутність у особи право на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулась з відповідною заявою, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. У межах спірних правовідносин, органом, що приймав рішення №182950000819 від 03.10.2024 року, за заявою ОСОБА_1 , є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Отже, враховуючи, що рішення №182950000819 від 03.10.2024 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності, саме останнє досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо перерахунку його пенсії. Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 зобов`язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 08.09.2005 року по 04.01.2009 року начальника відділу з питань координації дозвільної діяльності управління економіки міської ради; з 05.01.2009 року по 31.01.2011 року завідувача сектору з питань дозвільних процедур відділу розвитку підприємництва та інвестиційної політики управління економіки міської ради; з 01.02.2011 року по 15.01.2012 року державного адміністратора у складі управління економіки міської ради; з 16.01.2012 року по 31.12.2014 року завідувача відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради-державного адміністратора; 01.01.2015 року по 09.04.2015 року - начальника відділу адміністративно-дозвільних процедур міської ради - державного адміністратора; з 10.04.2015 року - 01.05.2016 року - начальника центру надання адміністративних послуг міської ради адміністратора та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 25.09.2024, з урахуванням висновків суду покладається саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 480/247/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова