Постанова 4873 № 910/15043/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2025 р. Справа№ 910/15043/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Тищенко А.І. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., представників ТОВ "Інтер вей капітал" адвоката Мошенця Д.В., адвоката Суденка Р.В., представника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. адвоката Ткаченко О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 (суддя Івченко А.М.) у справі № 910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (код 30160757) про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/15043/21, окрім іншого, визнано кредитором до боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 7026187,16 грн, з яких: 6056 грн - перша черга; 7020131,16 грн - 4 черга (пункт 4 резолютивної частини ухвали); зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів; продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/15043/21 на три місяці. 27 лютого 2025 року розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 в частині визнання кредитором до боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 7026187,16 грн, з яких: 6056 грн - перша черга; 7020131,16 грн - 4 черга, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимоги до боржника у розмірі 7026187,16 грн, з яких: 6056 грн - перша черга; 7020131,16 грн - 4 черга. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена без з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України) і з недотриманням норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15043/21 за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 (грошові вимоги ОСОБА_1 ), розгляд справи № 910/15043/21 призначено на 08.04.2025. В судовому засіданні 08.04.2025 була оголошена перерва до 20.05.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відведено від розгляду справи суддю Отрюха Б.В., у зв`язку з чим був призначений повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу суду. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 для розгляду справи № 910/15043/21 сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Остапенко О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 призначено розгляд справи № 910/15043/21 в судовому засіданні на 28.05.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сігала Є.Я. адвоката Герасименка М.В. про відвід судді Остапенка О.М. від розгляду справи № 910/15043/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 призначено розгляд справи № 910/15043/21 в судовому засіданні на 18.06.2025. В судовому засіданні 18.06.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини). Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне. Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 1 КУзПБ визначено: грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов`язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю. Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" у розмірі 158570465,96 грн (152182344,84 грн - основна заборгованість, 6388121,12 грн - штрафні санкції), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сердюк Марину Миколаївну. 13.10.2021 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. 23.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимоги до боржника (вх. № 07-10/4183/24), за результатами розгляду якої була постановлена оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2024. Заява обґрунтована тим, що боржник відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути грошові кошти в сумі 6692744,15 грн, які були сплачені на його користь на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що визнаний недійсним в судовому порядку. Визнавши заявлені грошові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 сплачено на користь боржника грошові кошти в сумі 6 692 744,15 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/15043/21 (910/13122/22) визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000; витребувано об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (літ. А, Б, В,Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000 з володіння ОСОБА_1 у володіння ТОВ "Комплекс Агромарс". Суд першої інстанції вважав, що фактично було застосовано односторонню реституцію (витребувано майно від покупця на користь продавця), при цьому покупцем за недійсним договором було сплачено на користь продавця грошові кошти в розмірі 6 692 744,15 грн. Грошові вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на приписах статті 1212 ЦК України внаслідок визнання недійсним в судовому порядку договору, укладеного між нею та ТОВ "Комплекс Агромарс", без застосування двосторонньої реституції в порядку статті 216 ЦК України. Тобто, характер заявлених грошових вимог кредитора до боржника полягає в поверненні коштів, набутих за недійсним договором. Враховуючи вказані обставини, а також приписи статті 216 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошове зобов`язання боржника з повернення набутих грошових коштів заявника без достатньої правої підстави виникло, в цьому випадку, з моменту фактичного їх отримання. Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника судом першої інстанції не враховано правову позицію та висновки, що встановлені судом апеляційної та касаційної інстанцій у межах справи № 910/15043/21 (910/13122/22). Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції установив обставини безоплатної передачі за оспорюваним договором купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 1081,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 644674280000. Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2018 між ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі генерального директора Сігал М.А. як продавцем, та ОСОБА_1 як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстровано в реєстрі за №810. Згідно з п. 1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця, а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000. Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін продаж нерухомого майна вчинено за ціною 6692744,15 грн, які покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця в строк до 31 грудня 2018 року. Докази на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок продавця ОСОБА_1 не надала, при цьому у заяві із грошовими вимогами посилається на обставини повної оплати за куплений об`єкт нерухомості шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу товариства у період з 28 січня 2019 року по 03 серпня 2019 року. В підтвердження таких обставин до заяви додані відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру. Втім, як було зазначено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/15043/21 (910/13122/22) визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000. Вирішено застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу шляхом скасування запису про право власності №26631637 від 14.06.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41619558 від 14.06.2018 щодо об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000. Договір купівлі-продажу був визнаний недійсним у зв`язку з тим, що вчинений на шкоду кредиторам за обставин існування значного обсягу зобов`язань боржника перед його кредиторами, за наявності ознак виникнення неплатоспроможності, переведення майна на пов`язану особу безоплатно. Судом при ухваленні постанови встановлено, що правочин з відчуження належного ТОВ "Комплекс Агромарс" майна, а саме: будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - Договір купівлі-продажу, був вчинений з порушенням приписів ст.ст. 13, 203 ЦК України, адже є наслідком недобросовісної реалізації пов`язаними між собою особами (його сторонами) своїх прав і спрямований на виведення активів боржника з метою унеможливлення задоволення за його рахунок вимог кредиторів (майна немає, а кошти не сплачені), що є безумовною підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України. Постановою Верховного Суду від 27.02.2024 змінено постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та викладено п`ятий абзац її резолютивної частини в наступній редакції: Витребувати об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000, з володіння ОСОБА_1 у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс". В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №910/15043/21 (910/13122/22) залишено без змін. Підставою для зміни постанови стало те, що сформульовані арбітражною керуючою Сердюк М. М. позовні вимоги в частині застосування наслідків виконання недійсного договору не відповідають належному способу захисту, а апеляційний суд не врахував ці обставини. При цьому, касаційний суд констатував, що скаржниками не спростовано встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які існували на час вчинення оспорюваного правочину (наявність значного обсягу зобов`язань боржника перед його кредиторами; наявність ознак виникнення неплатоспроможності; переведення майна на пов`язану особу; безоплатна передача майна), та у своїй сукупності вказують на фраудаторний характер такого правочину, який вчинено з порушенням статей 13, 203 ЦК України, оскільки цей правочин є наслідком недобросовісної реалізації пов`язаними між собою особами (його сторонами) своїх прав і спрямований на виведення активів боржника з метою унеможливлення задоволення за його рахунок вимог кредиторів, а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до положень статті 215 ЦК України. Підтримано висновок про те, що безоплатна передача за спірним правочином належного ТОВ "Комплекс Агромарс" майна, з огляду на не надання відповідних доказів перерахування ціни продажу, свідчить на користь того, що вчинення даного правочину унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного майна. Крім відсутності доказів оплати, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів вчинення боржником будь-яких активних дій на протязі трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, по її стягненню, що вказує на фактичне волевиявлення з безоплатної передачі майна боржником. Касаційний суд також вказав, що заперечуючи вказані висновки, скаржники зазначали про те, що кошти за оспорюваним Договором купівлі-продажу були сплачені ОСОБА_3 , на підтвердження чого до матеріалів справи з доповненнями до касаційної скарги ТОВ "Комплекс Агромарс" надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру. І саме ці квитанції покладенні як докази існування грошових вимог ОСОБА_3 до боржника у даній справі. При цьому боржник в суді першої інстанції та уповноважена особа учасників боржника в апеляційному суді визнають кредиторську заборгованість перед ОСОБА_3 . На переконання колегії суддів, квитанції до прибуткового касового ордеру не можуть бути визнані як достатні докази існування боргу, позаяк складені боржником на користь пов`язаної особи (як установлено у справі №910/15043/21 (910/13122/22), за умов невиконання покупцем зобов`язання з перерахування грошових коштів у відповідності до п. 6 договору на рахунок продавця у строк до 31 грудня 2018 року та не вчинення боржником дій і заходів зі стягнення оплати за продане майно протягом тривалого строку - три роки, що передували відкриттю провадження у даній справі про банкрутство. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про підтвердження ОСОБА_3 обставин оплати за куплене майно, та які покладені в основу поданої заяви з грошовими вимогами до боржника. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України"). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності. Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99), від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" (заява №41984/98), від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" (заява №69529/01), від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява №24465/04), від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності. Таким чином, належить погодитись із доводами апеляційної скарги, що висновки, наведені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/15043/21 (910/13122/22) та постанові Верховного Суді від 27.02.2024 не можуть бути проігноровані або ставитись під сумнів судом першої інстанції, що є порушенням принципів верховенства права, правової визначеності та res judicata, тобто принципу остаточності рішення. Отже, висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи щодо безоплатної передачі майна за недійсним правочином, що виключає визнання грошових вимог у даній справі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її задоволення, оскаржувану ухвалу належить скасувати в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 , із прийняттям нового рішення в цій частині про відхилення грошових вимог конкурсного кредитора. Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/15043/21 скасувати в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 на суму 7026187,16 грн, з яких: 6056 грн - перша черга; 7020131,16 грн - 4 черга (пункт 4 резолютивної частини ухвали).

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 в розмірі 7020131,16 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 17.07.2025. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді А.І. Тищенко О.М. Остапенко