Постанова 4854 № 420/2175/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2175/23 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., повний текст судового рішення складено 19.05.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії. 05.05.2025 року надійшла заява про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №42723/25, в якій заявник просить: - накласти на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60 560,00 грн.; - половину штрафу в розмірі 30 280,00 грн., стягнути на користь ОСОБА_2 , іншу половину штрафу в розмірі 30 280,00 грн., стягнути на користь Державного бюджету України. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_4 про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №42723/25 від 05.05.2025 року задоволено. Визнано, що Військовою частиною НОМЕР_1 не подано у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23, без поважних причин. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 протягом шістдесяти днів з дня отримання копії ухвали. Накладено на командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , штраф в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560,00 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 (службова адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) половину штрафу у розмірі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 (службова адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Не погодившись з прийнятою ухвалою від 19 травня 2025 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 по справі №420/2175/23 та зняти штраф з командира військової частини НОМЕР_1 . Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали. 06.06.2025 року (вхід.№30364/25) на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити Військовій частині НОМЕР_1 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. 20.06.2025 року (вхід.№33300/25) представник військової частини НОМЕР_1 Філенко Денис Богданович подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить задовольнити апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ; скасувати накладений штраф на командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. з огляду на таке. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяць) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Рішення суду по справі №420/2175/23 набрало законної сили 08.08.2023 року. Ухвалою суду від 28.10.2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 в порядку ст.382 КАС України за вхід. №54419/24 від 17.10.2024 року та встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України подати до суду у тридцятиденний строк звіт про виконання судового рішення по справі №420/2175/23 з дня набрання законної сили ухвалою суду. Документ в електронному вигляді «Ухвала на стадії виконання судового рішення» від 28.10.2024 року по справі №420/2175/23 було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 29.10.2024 року о 04:19 годині. Ухвалою суду від 14.02.2025 року задоволено частково заяву ОСОБА_4 про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №10335/25 від 03.02.2025 року. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. В іншій частині заяви відмовлено. Одеським окружним адміністративним судом 31.10.2024 року виданий виконавчий лист, який поданий до органів ДВС для примусового виконання рішення суду. 12.11.2024 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №76521135. 28.01.2025 року постановою державного виконавця за невиконання боржником рішення суду на військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5 100 грн. 05.03.2025 року постановою державного виконавця за невиконання боржником рішення суду на військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 10 200 грн. 10.03.2025 року у відповідь на запит позивача державний виконавець надав лист, з якого вбачається, що станом на 10.03.2025 року боржником не виконано рішення суду. Ухвалою суду від 27.03.2025 року задоволено частково заяву ОСОБА_4 про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №24140/25 від 17.03.2025 року. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. В іншій частині заяви відмовлено. Документ в електронному вигляді «Ухвала на стадії виконання судового рішення» від 27.03.2025 року по справі №420/2175/23 було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 27.03.2025 року о 21:34 годині. Як зазначає суд першої інстанції, станом на 16.05.2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 жодних заяв не надходило, доказів виконання рішення суду не надано. Розглянувши вказану заяву суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення. Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №42723/25 від 05.05.2025 року, суд першої інстанції виходив з наступного. Так, як зазначає суд першої інстанції, ухвалою суду від 27.03.2025 року встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. Документ в електронному вигляді «Ухвала на стадії виконання судового рішення» від 27.03.2025 року по справі №420/2175/23 було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 27.03.2025 року о 21:34 годині. Отже, строк для подання звіту, встановлений ухвалою суду від 27.03.2025 року фактично закінчився 28.04.2025 року. Станом на 16.05.2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 доказів виконання рішення суду не надходило, жодних заяв та клопотань щодо неможливості надання звіту у встановлений судом строк з поважних причин, та/або продовження строку на подання звіту не подано. Будь-яких причин, які унеможливили його вчасне подання відповідачем суду не повідомлено. З огляду на зазначене, відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України, суд першої інстанції вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту та накласти штраф на командира військової частини НОМЕР_1 , відповідального за вчасне подання до суду звіту про виконання рішення у справі №420/2175/23. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривень. Таким чином, суд першої інстанції вказує, що сума штрафу, накладеного на командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , становить 60 560,00 грн. (20 х 3028,00 грн.), половину якого в сумі 30 280 грн. слід стягнути на користь позивача, а іншу половину у розмірі 30 280 грн. - до Державного бюджету України. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов`язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року. Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ. Частиною 1 статті 382-2 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до вимог ч.ч.1-4, 7 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України. Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції. Разом із цим, відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Таким чином, вищевказаною нормою імперативно встановлено, що, зокрема, у разі подання звіту з порушенням строку встановленого судом та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Частиною п`ятою ст.382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Згідно з вимогами ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, на етапі перевірки звіту суб`єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку сум встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців. Під час розгляду апеляційної скарги, представником Військової частини НОМЕР_1 надано до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення у справі №420/2175/23. В обґрунтування причини пропуску строку подання звіту про виконання судового рішення, встановлений ухвалою суду від 27.03.2025 року, відповідач зазначає наступне. Так, оскільки військова частина НОМЕР_1 є бойовою частиною, її особовий склад може бути відряджено для виконання бойових завдань різного типу за межами постійного пункту дислокації. Так, відповідно до витягу з бойового наказу військової частини НОМЕР_1 №151т, з метою виконання бойового завдання, виявлення, спостереження та вогневого ураження повітряних цілей противника (у тому числі мобільними вогневими групами) за межами військової частини НОМЕР_1 та відповідно до бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2025 року №265т офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції ОСОБА_5 було відряджено до АДРЕСА_3 з 22.05.2025 року до окремого розпорядження. Відповідно до довідки, яка була виготовлена для надання до П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року №1044/303/2/147/1086, ОСОБА_6 перебував у даному відрядженні з 22.03.2022 року по 21.05.2022 року (на той час це є зоною бойових дій). Начальник юридичної групи військової частини НОМЕР_1 майор юстиції ОСОБА_7 відповідно відпускного квитка від 25.03.2025 року №76 перебував у відпустці з 28 березня 2025 року по 12 квітня 2025 року та відповідно до відпускного квитка від 13.04.2025 року №94 з 13 квітня 2025 року по 29 квітня 2025 року. Також у даний період через наявність інформації від розвідки про можливість ракетного удару по території військової частини НОМЕР_1 , особовий склад на певний період було розосереджено, а майно з технікою вивезено. Виходячи з правової позиції Верховного Суду (постанова від 23.04.2020 року у справі №560/523/19), питання щодо накладення штрафу залежить від поважності причин пропуску строку. Суд підкреслив, що штраф застосовується лише у випадку встановлення умисного невиконання рішення або недбалості під час подання звіту. Якщо причини пропуску визнані поважними, строк може бути поновлений. У випадку службового відрядження військовослужбовця за наказом командування до іншого населеного пункту є саме такою об`єктивною, непереборною обставиною, що однозначно ускладнила вчасне подання звіту. Це не особистий вибір, а служба за викликом, виконання безпосередніх обов`язків, що пов`язано з перебуванням у зоні бойових дій або на території, де доступ до адміністративних ресурсів обмежений. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №560/523/19. Верховний Суд зазначив, що поважні причини це такі, що є об`єктивно непереборними та не залежать від волі особи, а також створюють істотні перешкоди для вчасного вчинення процесуальних дій (джерело). Службове відрядження військовослужбовця, особливо до іншого населеного пункту, відповідає таким критеріям. Відрядження військовослужбовця це не просто переміщення, а виконання безпосередніх службових обов`язків за наказом командування, які мають першочерговий характер і не залежать від волі самого військовослужбовця. Відповідно до статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України та численної судової практики, такі обставини визнаються поважними причинами для поновлення строків чи скасування штрафних санкцій за невчасне подання процесуальних документів. Також Верховний Суд у справі №580/3881/20 (постанова від 08.10.2020 року) вказав, що сам по собі факт відпустки або лікарняного не є поважною причиною, якщо можливо було забезпечити заміну. Але якщо відпустка одного військовослужбовця поєднується з відрядженням іншого, це об`єктивно унеможливлює виконання обов`язку щодо подання звіту. У справі №127/31304/20-а (постанова від 04.08.2021 року), Верховний Суд також вказав, що поважними причинами пропуску процесуального строку є обставини, які об`єктивно унеможливлюють своєчасне виконання обов`язку та не залежать від волі суб`єкта. Аналогічну позицію сформовано у справі №520/11361/21 (постанова від 15.02.2023 року): «Якщо суб`єкт владних повноважень надає докази на підтвердження того, що відсутність відповідального виконавця була зумовлена службовими обов`язками або об`єктивною неможливістю, така причина може бути визнана судом як поважна». Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 року у справі №816/2111/17 чітко визначив, що поняття «поважної причини» не має вичерпного переліку, а оцінюється з урахуванням конкретних обставин справи. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що дійсно відповідачем не зважаючи на вимоги ухвали суду від 27.03.2025 року не було надано протягом встановлено строку звіту про виконання рішення суду, однак, на думку колегії суддів, це відбулось з поважних причин, докази яких надані відповідачем. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що існували поважні причини, які унеможливили подання звіту Військовою частиною НОМЕР_1 у строк, встановлений судом, тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно вважав щодо необхідності встановлення нового строку для подання звіту відповідно до вимог ч.3 ст.382-1 КАС України, однак дійшов передчасного висновку стосовно накладання штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень - командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 . Разом з цим, колегія суддів стосовно питання накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23, штрафу у сумі 60 560,00 грн., вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до вимог ст.22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є, зокрема, міністерства. Головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Пунктами 3 та 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. №902 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат. Відповідач у даній справі - Військова частина НОМЕР_1 не є головним розпорядником бюджетних коштів, а тому самостійно не розподіляє обсяги бюджетних асигнувань. Як зазнає апелянт, Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету і є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. З метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23 командиром військової частини НОМЕР_1 щомісячно надаються заявки до забезпечувального фінансового органу (військова частина НОМЕР_4 , фінансовоекономічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 розпорядників коштів другого рівня) на фінансування виконання даного рішення суду. Станом на 26.05.2025 року фінансування на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23 від розпорядника коштів другого рівня на реєстраційний рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходило. У зв`язку із зазначеним, апелянт вказує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23, буде виконано при надходженні відповідного бюджетного фінансування. Виконання судового рішення стало неможливим з незалежних від командира частини причин через відсутність необхідного бюджетного фінансування, передбаченого для реалізації відповідного зобов`язання. Командир не уповноважений здійснювати самостійний перерозподіл коштів або створювати фінансові ресурси, яких не існує. З 2024 року у Збройних Силах України відсутнє фінансування на виконання судових рішень та сплати судових зборів. У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня і для сплати судового збору замовляє кошти 1 раз на місяць у вищестоящого органу, проте через збройну агресію російської федерації проти України в першу чергу виділяють кошти на відсіч збройної агресії, саме тому військова частини НОМЕР_1 не має змоги вчасно сплатити судовий збір та виконати судові рішення Відповідно до вимог статті 2 пункту 47 Бюджетного кодексу: - розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету. Відповідно до вимог пункту 1.3. наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 року №104 визначено, що командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядників коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня). Як зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі, з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23 військовою частиною НОМЕР_1 щомісячно надаються заявки до забезпечувального фінансового органу (військова частина НОМЕР_4 , фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 - розпорядників коштів другого рівня) на фінансування виконання даного рішення суду. Станом на 20.05.2025 року фінансування на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23 від розпорядника коштів другого рівня на реєстраційний рахунок військової частини НОМЕР_1 відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області не надходило. Також відповідно до листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 року №220/13/9088 зазначено, що до них надходять численні листи щодо виділення бюджетних призначень для судів, проте виділенні асигнування на 2024 рік вичерпано. У зв`язку з чим у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансування ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». В даному листі зазначено, що після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок. Ураховуючи вищезазначене, рекомендовано для належного забезпечення представництва інтересів під час розгляду справ судами, керівниками структурних підрозділів Міноборони, Генеральному штабу, командирам військових частин, уповноваженим представникам при поданні позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг по судових справах, подавати до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, з посиланням на дане роз`яснення. Військова частина НОМЕР_1 господарською діяльністю не займається, відповідно доходів від неї не має. Отже, вирішуючи спірне питання колегією суддів не встановлено обставин, які б безумовно свідчили про умисне невиконання саме керівником Військової частини НОМЕР_1 рішення суду. Також, колегією суддів не встановлено недобросовісності в діях керівника вказаного вище суб`єкта владних повноважень або вчинення ним дій (допущення протиправної бездіяльності), які б вказували про ухилення останнього від виконання рішення суду. З огляду на зазначені положення Порядку №902, враховуючи надані відповідачем докази вжиття Військовою частиною НОМЕР_1 залежних від неї заходів, необхідних для виконання судового рішення, а також,встановлених під час апеляційного розгляду справи, існування поважних причин, які унеможливили подання звіту Військовою частиною НОМЕР_1 у строк, встановлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року, колегія суддів приходить до висновку стосовно відсутності підстав для накладення в даному випадку на керівника Військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання судового рішення у справі №420/2175/23. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали з прийняттям постанови про надання відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення у справі. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, згідно приписів ст.317 КАС України ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі №420/2175/23 нову постанову, якою заяву ОСОБА_4 про накладення штрафу в порядку ст.382 КАС України за вхід. №42723/25 від 05.05.2025 року залишити без задоволення. Визнати, що Військовою частиною НОМЕР_1 не подано у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року у справі №420/2175/23, з поважних причин. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року по справі №420/2175/23 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко