Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 509/1778/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 509/1778/25 Головуючий в 1 інстанції: Гандзій Д.М. Дата і місце ухвалення 14.05.2025 р,смт.Овідіополь П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Джабурії О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 425 від 03.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.210 КУпАП. Рішенням Овідіопільського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що згідно протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ненадання оновлених військово-облікових даних, однак, як вважає апелянт, відповідачем ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. Апелянт зазначив, що відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Таким чином, вказана стаття є бланкетною та відповідальність за нею настає виключно у випадку порушення Правил військового обліку. Апелянт вказував на те, що у нормах законодавства, на які посилається відповідач відсутній обов`язок військовозобов`язаних «надати оновлені військово-облікові дані», як вказано в суті адміністративного правопорушення, зафіксованого протоколом та постановою Відповідача. Окрім цього апелянт вважає, що відповідачем не вказано, які саме дані про себе позивач зобов`язаний був надати, однак не надав, а також коли саме та кому він їх мав надати, коли саме вчинив адміністративне правопорушення позивач, та на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.3 ст. 210 КУпАП. Посилаючись на примітку до ст. 210 КАС України, апелянт вважає, що відповідальність за статтями 210 та 2101 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами. Також в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано дату, час та місце розгляду справи, що свідчить на думку позивача, про невиконання відповідачем обов`язку повідомлення особи про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення. Апелянт вважає, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 р. та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на неприбуття учасників справи до судового засідання суду апеляційної скарги, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.04.2025 року інструктором відділу рекрутінга та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №425 за ч. 3 ст. 210КУпАП. 03.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 була прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення № 425, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210КУпАП. У протоколі та постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що 03.04.2025 року о 12:40 год. при перевірці документів громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з цим ОСОБА_1 не надав оновлені військово-облікові дані, чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року. У зв`язку з порушенням правил військово обліку позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. згідно постанови № 425 від 03.04.2025 року. Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства, а позивач порушив правила військово обліку, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП України, тому притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне: Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне: Відповідно до ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…». Таким чином, уповноважена на розгляд справи особа має надати докази, які підтверджують належне повідомлення фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи, її достеменну обізнаність про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 року №425, в графі про повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи відсутні будь-які відомості стосовно призначеної дати розгляду справи про адміністративне правопорушення та часу її розгляду. Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення, з яким був ознайомлений позивач, відсутня будь-яка інформація стосовно дати, часу та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача. Будь-яких інших доказів у підтвердження того, що позивач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідачем суду не надано. В свою чергу позивач категорично заперечує факт обізнаності про призначену дату розгляду справи, а також свою участь у розгляді даної справи. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, а також за відсутності доказів належного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року №05/7145/16-а та від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови № 425 від 03.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.210 КУпАП. В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Тобто вказаною статтею чітко визначені підстави, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дає змогу дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. В даному випадку порушення позивачем правил військового обліку було виявлено посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 03.04.2025 року. В свою чергу тримісячний строк, визначений статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 210 цього Кодексу, сплив в даному випадку 03.07.2025 року, тобто через три місяці з дня його виявлення. Вказане унеможливлює на даний час вирішення питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не з`ясовані обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн., а при зверненні до суду апеляційної інстанції - у розмірі 908,30 грн. Враховуючи те, що за наслідками розгляду адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в даному випадку наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у повному обсязі в сумі 1513,90 грн. Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 03.04.2025 року №425. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1513,90 (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 90 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: О.В. Джабурія Суддя: О.А. Шевчук