Постанова 4851 № 520/10475/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 р.Справа № 520/10475/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 30.04.25 по справі № 520/10475/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області, Політичної партії "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області, Політичної партії "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!", в якій просив суд: - визнати протиправним та повністю скасувати рішення Вищої ради ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" від 10 квітня 2025 року №1/2025/ВМ; - визнати протиправною та повністю скасувати постанову №10 від 11 квітня 2025 року Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області "Про визнання обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області наступного за черговістю кандидата в депутати". Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просив суд: вжити заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення дії: - рішення Вищої ради ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" від 10 квітня 2025 року №1/2025/ВМ; - постанови №10 від 11 квітня 2025 року Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області "Про визнання обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області наступного за черговістю кандидата в депутати". Заява обґрунтована тим, що поданий ОСОБА_1 позов та заява про забезпечення позову спрямовані на збереження за позивачем статусу депутата Харківської міської ради VIII скликання, а оскаржувані рішення, навпаки, спрямовані на припинення такого статусу. Реалізація такого політичного рішення, у випадку задоволення позову, унеможливить повернення позивачу депутатського статусу, що зумовлює необхідність звернення позивача до суду з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі № 520/10475/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 520/10475/25 та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на сьогоднішній день у законодавстві відсутній ефективний механізм поновлення порушених виборчих прав, у разі визнання обраним депутатом місцевої ради наступного у списку депутата, про що неодноразово зазначала Центральна виборча комісія у своїх постановах від 03.02.2021 № 38, від 09.03.2021 №

110. Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вищої ради ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «БЛОК КЕРНЕСА УСПІШНИЙ ХАРКІВ!» від 10 квітня 2025 року №1/2025/ВМ та постанови №10 від 11 квітня 2025 року Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області «Про визнання обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області наступного за черговістю кандидата в депутати» фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав/законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у наведений спосіб не буде суперечити меті застосування правового інституту забезпечення позову, не змінить обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, не спричинить негативних наслідків для інших осіб та не зумовить фактичного вирішення спору по суті. Такі заходи є адекватними, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і мають тимчасовий характер до набрання законної сили рішенням у справі. Натомість розгляд справи і ухвалення рішення (про задоволення позову), яке буде неможливо виконати та яке не спричинить ефективного захисту, поновлення порушених прав/інтересів позивача, не відповідатиме завданням та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним у статті 2 КАС України. Відповідач, політична партія "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другоюстатті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії. Предметом оскарження у межах спірних правовідносин є рішення Вищої ради ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" від 10 квітня 2025 року №1/2025/ВМ про відкликання депутата Харківської міської ради 8 скликання - ОСОБА_1 за народною ініціативою місцевою Харківською організацією політичної партії "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" та постанова №10 від 11 квітня 2025 року Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області "Про визнання обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області наступного за черговістю кандидата в депутати", пунктом 1 якої якої визнано обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області на Перших виборах депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року в територіальному виборчому окрузі №6 від МІСЦЕВОЇ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «БЛОК КЕРНЕСА УСПІШНИЙ ХАРКІВ!» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, безпартійна, старший науковий співробітник, проживає в місті Харків, висунута МІСЦЕВОЮ ХАРКІВСЬКОЮ МІСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «БЛОК КЕРНЕСА УСПІШНИЙ ХАРКІВ!». Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов`язуває із тим, що чинне законодавство України не передбачає відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом. Подальше виконання оскаржуваних рішення Вищої ради ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «БЛОК КЕРНЕСА УСПІШНИЙ ХАРКІВ!» від 10 квітня 2025 року №1/2025/ВМ та постанови №10 від 11 квітня 2025 року Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області «Про визнання обраним депутатом Харківської міської ради Харківського району Харківської області наступного за черговістю кандидата в депутати» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача щодо відкликання його як депутата Харківської міської ради VIII скликання. При цьому, позивач посилається на очевидність протиправності оскаржуваних рішення та постанови. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Поряд із цим, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача. Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22. При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб призводить до продовження його діяльності як депутата Харківської міської ради на противагу спірним рішенню та постанові відповідачів, які є компетентними органами щодо прийняття рішення про відкликання депутата та постанови про визнання обраним депутата, відповідно. Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково у разі його відкликання за народною ініціативою. За змістом ч. 7 ст. 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» Вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції. Отже, повноваження депутата місцевої ради припиняються з моменту прийняття політичною партією рішення про відкликання такого депутата місцевої ради за народною ініціативою. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.12.2020 по справі №823/2368/18. Таким чином, із прийняттям 10.04.2025 відповідачем рішення №1/2025/ВМ позивача відкликано, отже його повноваження як депутата місцевої ради є припиненими, тобто спірне рішення реалізоване в момент його прийняття в силу положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Суд звертає увагу на те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. На переконання колегії суддів, надання правової оцінки оскаржуваним рішенню Вищої ради Політичної партії "БЛОК КЕРНЕСА - УСПІШНИЙ ХАРКІВ!" та постанові Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів статті 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі № 520/10475/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 16.07.2025 року