Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9569/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" липня 2025 р. Справа№ 910/9569/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О., за участю представників учасників справи: від позивача: Касіяненко І.В. (в режимі відеоконференції) від відповідача: Єфремов В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025, повний текст якого складено та підписано 25.03.2025 у справі № 910/9569/24 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: Рух справи У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 1 284 964 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір №2111/03/24 від 26.02.2024 з додатковими угодами до нього. Позивачем за вказаним Договором сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 1 746 390 грн. Позивач зазначає, що у зв`язку із здійсненою ним оплатою за І-ІІ етап періоду постачання та невиконання зобов`язань в повному обсязі зі сторони відповідача (не поставлено оплачену електричну енергію) у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1 280 334 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4630 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» заборгованість у розмірі 1280334 грн, 3% річних у розмірі 3 882 грн 98 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 15410 грн 61 коп. В іншій частині позову відмовлено. 12.03.2025 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн. 24.03.2025 відповідач подав заперечення щодо поданої позивачем заяви, в яких просив відмовити повністю у стягненні заявлених позивачем витрат або зменшити їх до 1 грн, оскільки такі є завищеними та не відповідають принципу розумності, не є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9569/24 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено. При прийнятті рішення, суд, з посиланням на ст.ст. 126, 129, 232, 233, 240, 244 ГПК України, виходив з того, що справа є складна та з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, об`єму та видів роботи проведеної адвокатом, часткове задоволення позову, а також заперечення відповідача щодо розміру вказаних витрат задовольнив заяву позивача частково у розмірі 40 000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить його скасувати в частині задоволення заяви про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та проігнорував надані відповідачем аргументи, а заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, нерозумним та неспівмірним із фактичними обставинами справи, складністю та значенням справи. Зокрема, апелянт посилається на те, що: - судом не встановлено реальність адвокатських витрат, адже позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах, об`єм яких, на думку відповідача, є не значним; - судом не враховано сукупність обставин, що свідчать про не співмірність заявлених витрат зі складністю справи; - в додатковому рішенні не надано оцінки запереченням відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу; - заявлені позивачем витрати є завищеними; - суд не врахував, що розмір гонорару повинен бути розумний та виправданий. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги У відзиві позивач заперечив проти доводів відповідача та просить відмовити в її задоволенні, оскільки доводи відповідача ґрунтуються на суб`єктивній його оцінці, а не фактичних доказах, що підтверджують відповідність цих витрат. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва у справі № 910/9569/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/9569/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 07.07.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу щодо оскарження додаткового рішення у цій справі в письмовій формі до 02.07.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.07.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні 07.07.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2025 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення залишити без змін. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо. При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції За результатами розгляду справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано копію Акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 12.03.2025 на суму 100000 грн, копію Договору №11-01/24 про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2024, копії Додаткових угод №1 від 01.03.2024. №3 від 01.11.2024 до Договору, копію платіжної інструкції №450257 від 12.03.2025 на суму 100 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2024 між позивачем (клієнт) та адвокатом Касіяненко І.В. (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №11-01/24, з якого слідує, що якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені договором (п. 1.1. Договору). В п. 4.1. Договору сторони домовились, що винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди №1 до Договору. В Додатковій угоді від 01.03.2024 № 1 до Договору, сторони передбачили, що винагорода адвокату за надані по договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 100 000,00 грн. (п. 1.1). З врахуванням викладеного, вбачається, що позивачем було надало суду належні докази понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги За результатами розгляду справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн (гонорар). Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача подано позовну заяву з достатньою кількістю додатків до неї, відповідь на відзив, а також представник позивача брав участь у судових засіданнях 16.01.2025, 18.02.2025 та 11.03.2025. Під час розгляду заявлених витрат, судом враховано, пункти 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України щодо того, чи є розмір заявлених витрат у сумі 100 000,00 грн витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом, наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат та часткове задоволення позову, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, правомірного дійшов висновку про стягнення 40 000,00 грн. Колегія суддів погоджується, що сума витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 40 000,00 грн є справедливою з урахуванням складності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру до предмета спору, що господарським судом враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат. В контексті викладено колегія враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Отже, у справі що переглядається, суд першої інстанції достатньою мірою обґрунтував своє рішення, навів необхідні аргументи, на підставі яких дійшов висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу та належним чином суду зазначив підстави, на яких воно ґрунтуються. Щодо доводів відповідача Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для стягнення компенсації витрат на правову допомогу внаслідок того, що сторонами судом не встановлено реальність адвокатських витрат, адже позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах, об`єм яких, на думку відповідача, є не значним, колегія суддів відхиляє, оскільки правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин. Твердження апелянта про те, що присуджений судом першої інстанції розмір вартості витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн є завищеними, а судом що розмір гонорару повинен бути розумний та виправданий, не враховано сукупність обставин, що свідчать про не співмірність заявлених витрат зі складністю справи, не надано оцінки запереченням відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, колегія вважає безпідставними, оскільки суд зменшив суму заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката до розумної суми з урахуванням положень процесуального законодавства. Разом з тим, колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всім обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно. Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини цілком обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 129 ГПК України, поклавши їх на відповідача у сумі 40 000,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 40 000,00 грн, є справедливими з урахуванням складності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру до предмета спору, що господарським судом було враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства. Судові витрати Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/9569/24 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 14.07.2025. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков