Постанова 4873 № 910/11136/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" січня 2024 р. Справа№ 910/11136/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О., за участю представників учасників справи: від позивачів: Сацюк Д.А. від відповідача: Михалевич М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023, повний текст якого складено та підписано 12.10.2023 у справі № 910/11136/23 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" про стягнення сум неотриманих дивідендів та нарахувань за неотримані суми В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення сум неотриманих дивідендів за 2020 рік в таких розмірах: - 743972,25 грн на користь ОСОБА_1 (позивач-1); - 126829,56 грн на користь ОСОБА_2 (позивач-2); - 609 277,85 грн на користь ОСОБА_3 (позивач-3); - 299 005,99 грн на користь ОСОБА_4 (позивач-4); - 70 854,50 грн на користь ОСОБА_5 (позивач-5); - 276 828,53 грн на користь ОСОБА_6 (позивач-6); - 85 167,11 грн на користь ОСОБА_7 (позивач-7). Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №910/11136/23 позов задоволено повністю. 28.09.2023 до суду від представника позивачів надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь позивачів у сумі гонорару, який розрахований у розмірі 5% від суми позовних вимог щодо кожного позивача. Заперечення відповідача Відповідач у своїх запереченнях просив повністю відмовити представнику позивачів у стягненні зазначених витрат на професійну правничу допомогу та визнати їх нарахування неспівмірним та не обґрунтованим. Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 клопотання представника позивачів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі №910/11136/23 задоволено повністю та стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь: - позивача-1 - ОСОБА_1 - 37 198,61 грн; - позивача-2 - ОСОБА_2 - 6 341,48 грн; - позивача-3 - ОСОБА_3 - 30 463,89 грн; - позивача-4 - ОСОБА_4 - 14 950,30 грн; - позивача-5 - ОСОБА_5 - 3 542,73 грн; - позивача-6 - ОСОБА_6 - 13 841,43 грн; - позивача-7 - ОСОБА_7 - 4 258,36 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим додатковим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, а у разі залишення апеляційної скарги без задоволення зменшити розмір судових витрат на професійну правничу, стягнутих судом першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно дослідив обставини справи та проігнорував надані відповідачем аргументи, а заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, нерозумним та неспівмірним із фактичними обставинами справи, складністю та значенням справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що суд не врахував обставини, зазначені ним в своїх запереченнях про те, що: - за надання послуг професійної правничої допомоги позивачі понесли витрати на послуги адвоката, що становить 10% від суми заявлених вимог, натомість сума, заявлена представником позивачів до відшкодування, була зменшена до 5% від суми позовних вимог, що адвокат позивачів - Сацюк Д.А. не обґрунтував, зокрема таке неспівмірне зниження витрат на правничу професійну допомогу до 5%; - доводи адвоката позивачів - Сацюка Д.А. про те, що складність справи виявилась менше очікуваного не відповідають доказам, оскільки в описі наданих послуг адвокатом заявлені значні обсяги часу на збирання та оцінювання доказів, оцінку фактичних обставин справи та підготовку вмотивованої позовної заяви з необхідними розрахунками; - адвокат позивачів - Сацюк Д.А. витратив 25,5 годин свого часу на надання професійних послуг на кожного позивача, в той час, як у справі №910/193/23 щодо стягнення девідентів за 2018 рік на підставі того ж рішення загальних зборів, де позивачами були аналогічні позивачі адвокат Сацюк Д.А. витратив на кожного позивача 20,5 годин часу та які становили 10% від ціни позову. А тому, доводи адвоката є невідповідними, оскільки в цій справі він витратив часу менше ніж очікував та у зв`язку з чим зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу двічі; - суд залишив поза увагою норми ч. 7 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; - у складеному описі адвокатом Сацюком Д.А. зазначено, що для кожного позивача надано рівний обсяг робіт, в той час, як заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу для кожного з позивачів є різною та може різнитись у 10 разів; - в п. 1 та п. 3 опису послуг зазначено, що на ознайомлення з первісною інформацією, отримання додаткової інформації і документів по справі адвокатом витрачено по 4 години по кожному з клієнтів в той час як до матеріалів справи додано лише протокол загальних зборів (аналогічний, що і в справі 910/193/23) та виписку про стан рахунку в цінних паперах по кожному з позивачів, а тому очевидно необґрунтованою є затрата вказаного адвокатом часу; - адвокатом Сацюком Д.А. зазначено, що для кожного з позивачів ним витрачено окремий час на написання позовної заяви, виготовлення копій документів, підготовку листа до суду, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовку клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та інших дій, які фактично виконувались одноразово в сукупності для всіх позивачів. Отже не можна розцінювати надані послуги в розрахунку як для пред`явлення окремого позову по кожному з позивачів. Позиція позивачів щодо апеляційної скарги У своєму відзиві представник позивачів просить відмовити повністю у задоволенні цієї апеляційної скарги. Відзив обґрунтовано тим, що: - відповідач посилається на зменшення адвокатом позивачів суми витрат на правову допомогу, порівнює обсяги робіт за цією справою з іншою судовою справою, робить усні обґрунтування та інші теоретичні висновки, а тому такі є безпідставними та необґрунтованими; - відповідачем, в порушення вимог ГПК України, не надано суду жодного доказу на підтвердження заявлених аргументів щодо не співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу; - посилання відповідача на "суттєве" зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке відбулось за наслідками розгляду справи в суді 1 інстанції, є таким, що суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якого розмір гонорару адвоката (у тому числі його зменшення) визначається саме за домовленістю між адвокатом та клієнтом та не може ґрунтуватися на думках відповідача про "суттєве" або "не суттєве" зменшення розміру гонорару; - щодо аргументів відповідача про різні розміри витрат на правничу допомогу для різних позивачів, відповідач не врахував, що розмір судового збору для різних позивачів також є різним, а тому використовується відсотковий підхід і суми у гривнях є пропорційно однакові: 1,5% від суми позовних вимог (для визначення розміру судового збору по кожному з позивачів) або 5% від суми позовних вимог (для визначення розміру витрат на правову допомогу для кожного з позивачів). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 31.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11136/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 04.12.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 27.11.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.11.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 розгляд справи відкладено на 15.01.2024. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2024 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивачів в судовому засіданні 15.01.2024 заперечив проти доводів апелянта, з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення залишити без змін. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті постанови Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо. При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Судом першої інстанції встановлено, що представництво позивачів здійснювалось адвокатом Сацюком Д.А. (свідоцтво від 31.01.2008 серія №3199, орган, що видав свідоцтво: Київська міська КДКА, рішення від 31.01.2008 №16-26-16). Адвокатом долучено до справи копії ордерів від 20.09.2022 та від 08.07.2023 (а.с. 10-16, том 1). 03.07.2023 та 20.09.2022 Адвокатом Сацюком Д.А. з позивачами укладено окремі договори про надання професійної правничої (правової) допомоги, а саме: - №248 укладений з позивачем-1 - №249 укладений з позивачем-2 - №250 укладений з позивачем-3 - №251 укладений з позивачем-4 - №252 укладений з позивачем-6 - №253 укладений з позивачем-7 - №238/2, укладений з позивачем-5 (а.с. 147-160, том 1). З цих договорів вбачається, що між позивачами (Замовники) та адвокатом Сацюком Денисом Анатолійовичем (Виконавець) укладено Договори про надання професійної правничої (правової) допомоги, з яких слідує, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надати юридичні послуги за позовом ПАТ "УКРНАФТА" стосовно стягнення дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності в 2020 року. Розмір гонорару Виконавця за цими Договорами складає 10% від суми позовних вимог (п. 5.2. договорів). На підтвердження понесених витрат адвокатом подано до суду опис послуг наданих адвокатом по справі №910/11136/23 кожному з позивачів. З Актів приймання-передачі наданих послуг від 21.09.2023 вбачається, що відповідно до умов договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги, виконавець у повному обсязі надав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги: підготовка всіх необхідних документів, подача до суду позовної заяви та представлення інтересів позивачів в суді за позовом до ПАТ "УКРНАФТА" стосовно стягнення дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності в 2020 році. Розмір гонорару за цими актами склав 5% від суми позовних вимог щодо кожного позивача, а саме: - 37 198,61 грн щодо ОСОБА_1 (позивач-1); - 6 341,48 грн щодо ОСОБА_2 (позивач-2); - 30 463,89 грн щодо ОСОБА_3 (позивач-3); - 14 950,30 грн щодо ОСОБА_4 (позивач-4); - 3 542,73 грн щодо ОСОБА_5 (позивач-5); - 13 841,43 грн щодо ОСОБА_6 (позивача-6); - 4 258,36 грн щодо ОСОБА_7 (позивач-7). Вказані Акти підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень. Суд повністю задовольнив заяву представника позивачів та стягнув з відповідача на користь кожного з позивачів ці суми витрат на професійну правничу допомогу. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідачем не доведено недотримання представником позивачів вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до здійсненого позивачами розрахунку, кожному із них належить до виплати наступний розмір дивідендів: - ОСОБА_1 - 743 972,25 грн; - ОСОБА_2 - 126 829,56 грн; - ОСОБА_3 - 609 277,85 грн; - ОСОБА_4 - 299 005,99 грн; - ОСОБА_5 - 70 854,50 грн; - ОСОБА_6 - 276 828,53 грн; - ОСОБА_7 - 85 167,11 грн. Всього: 2 211 935,79 грн. Згідно розрахунку розміру витрат на надання професійної правничої допомоги у цій справі №910/11136/23 сторони визначили розмір гонорару виконавця за надані послуги, що дорівнює 5 % від суми позовних вимог, а саме гонорар щодо: - ОСОБА_1 про стягнення 743 972,25 грн дивідендів становить 37 198,61 грн; - ОСОБА_2 про стягнення 126 829,56 грн дивідендів становить 6 341,48 грн; - ОСОБА_3 про стягнення 609 277,85 грн дивідендів становить 30 463,89 грн; - ОСОБА_4 про стягнення 299 005,99 грн дивідендів становить 14 950,30 грн; - ОСОБА_5 про стягнення 70 854,50 грн дивідендів становить 3 542,73 грн, - ОСОБА_6 про стягнення 276 828,53 грн дивідендів становить 13 841,43 грн - ОСОБА_7 про стягнення 85 167,11 грн дивідендів становить 4 258,36 грн. Всього: 110 596,79 грн. Таким чином, визначені суми гонорару щодо кожного позивача є різними в залежності від суми позовних вимог, що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг. З наведеного вбачається, що загальна вартість понесених позивачами витрат за розгляд справи у розмірі 110 596,79 грн становить 5 % від ціни позовних вимог - 2 211 935,79 грн. Позивачі заключили різні договори з адвокатом і визначили вартість наданих послуг, як гонорар в відсотковому співвідношенні до суми позовних вимог, що є їх правом та не є підставою для зменшення чи відмови у стягненні витрат на правничу професійну допомогу. Щодо доводів відповідача про те, що сума судових витрат, заявлених представником позивачів до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку колегія зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду 01.09.2021 у справі №910/13034/20. Доводи апеляційної скарги про те, що представник позивачів не обґрунтував зниження суми судових витрат, заявлених останнім до відшкодування до 5% від суми, заявленої у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат у розмірі 10%, чим порушив вимоги, передбачені частиною сьомою статті 129 ГПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки визначення вартості понесених витрат на послуги адвоката є правом сторін, яким вони і скористались. В той же час, колегія звертає увагу апелянта, що зменшення суми витрат за укладеними між позивачами та адвокатом договорами про надання професійної правничої допомоги не є підставою для відмови в їх розподілі та стягненні сторони, на користь якої прийнято судове рішення. Домовленість про вартість послуг на правничу допомогу в твердій сумі позбавляє суд можливості звернутися до конкретних показників вартості послуг, як і до кількості часу, витраченого на послуги, та дає суду можливість оцінювати лише факт та обсяг наданих послуг, на предмет їх співмірності зі складністю справи, відповідності критерію розумності їх розміру та надмірного обтяження для іншої сторони. З врахуванням викладеного, вбачається, що представником позивачів було надало суду належні докази понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а тому в порядку статті 129 ГПК України такі витрати підлягають стягненню на користь кожного позивача. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведеним спростовуються заперечення відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку відсутністю подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Водночас доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав. Судова колегія враховує висновок, викладений у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, та у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №910/6803/22. Матеріалами справи підтверджується, що витрати на правничу допомогу, стягнуті із розрахунку 5 % від суми позовних вимог кожного позивача, є справедливими з урахуванням складності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру до предмета спору, що господарським судом було враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегією встановлено, що позивачі, на підставі укладених з адвокатом договорів, обґрунтовано, без порушень чинного законодавства, визначили фіксований розмір гонорару адвоката пропорційно до позовних вимог кожного з позивачів. Щодо посилання на справу №910/193/23 про стягнення девідентів за 2018 рік на підставі того ж рішення загальних зборів, в якій адвокат Сацюк Д.А. витратив на кожного позивача 20,5 годин часу, а той час, як у цій справі останній витратив 25,5 годин свого часу на надання професійних послуг на кожного позивача, колегія суддів зазначає, що в кожній із цих справ розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснювався з урахуванням наданих доказів, доведеності/недоведеності цих витрат, тобто за фактичних обставин, встановлених судом у кожній із цих справ та умов укладених між адвокатом та позивачами договорів про надання професійної правничої допомоги. Недоречними є аргументи скаржника і про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, оскільки судом було правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За результатами апеляційного перегляду судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, оскаржене додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з наданням належної правової оцінки на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11136/23 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 19.01.2024. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.О. Алданова