Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/641/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 159/641/25 пров. № А/857/8337/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року про повернення позовної заяви (суддя Лесик В.О., м. Ковель) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 30.01.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1313 від 25.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 грн. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу разом з доданими до неї документами. Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач дійсно знав, що 25.07.2024 призначено розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, однак у зв`язку з власними життєвими обставинами не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою невиконання уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку вручити копію такої постанови ОСОБА_1 . Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду представником позивача не подано. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду зазначеній у постанові від 04.10.2018, справа № 800/304/17. Мета строку: 1) дотримання принципу правової визначеності; 2) дисциплінування учасників судочинства; 3) досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах; 4) стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків; 5) обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Згідно з частиною першою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, особі гарантується право на звернення до суду. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...». Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії"). Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 12.09.2019 №826/3318/17. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 29.11.2019 справа №607/1402/16-а. Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Загальним правилом ст. 289 КУпАП також передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, предметом спору у цій справі є постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1313 від 25.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 грн. Апелянт обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку вказує, що відповідач невиконав свій обов`язок вручити копію постанови ОСОБА_1 . З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_2 був присутній при складанні відносно нього протоколу № 1313 від 10.07.2024 та був повідомлений, що розгляд справи відбудеться о 14 год. 00 хв. 25.07.2024, що підтверджується його підписом в протоколі. Тобто позивач був обізнаний, що 25.07.2024 відносно нього буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення, однак на розгляд справи не з`явився, про причини неявки відповідача не повідомляв. Більше того, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі сам констатує, що дійсно знав, що 25.07.2024 призначено розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, однак у зв`язку з власними життєвими обставинами не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, доказів існування таких обставин, які завадили прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано. Як встановлено, ОСОБА_1 був повідомлений, що розгляд справи відбудеться о 14 год. 00 хв. 25.07.2024. Отже, ОСОБА_1 повинен був вживати розумних заходів для з`ясування стану адміністративного провадження, та притягнення чи не притягнення його до адміністративної відповідальності за результатами такого провадження. Варто звернути увагу на триваючу пасивну поведінку позивача стосовно оскарження постанови від 25.07.2024. Така була оскаржена лише через пів року після прийняття такої, в той час як строк оскарження є скороченим та становить десять днів. Ненадіслання відповідачем оскаржуваної постанови не спростовує того факту, що позивачу було відомо про те, що 25.07.2024 відносно нього буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду з відповідним позовом. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у контексті обставин цієї справи звернення особи до суду з позовом обмежено строками, а наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду не є поважними. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року про повернення позовної заяви у справі №159/641/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська