Постанова 4857 № 607/1402/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/1402/16-а пров. № А/857/10312/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року про повернення заяви про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Братасюк В.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, в якому просив: визнати протиправними дії щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01 січня 2012 року; зобов`язати здійснити нарахування та виплату йому пенсії відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2015 року у справі № 1915/19678/12, з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області 21 вересня 2006 року № В-40, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01 січня 2012 року. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року по справі № 607/1402/16-а - скасовано та прийняту нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії за період з 01 січня 2012 року по 11 серпня 2015 року включно - залишено без розгляду. Визнано протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами. Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2015 року у справі № 1915/19678/12, з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області 21 вересня 2006 року № В-40, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 12 серпня 2015 року. Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01 січня 2012 року до 11 серпня 2015 року, а справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 607/1402/16-а залишено без змін. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.08.2016 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 11 серпня 2015 року задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами та зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня 2012 року по 11 серпня 2015 року з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 21 вересня 2006 року № В-40, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01 січня 2012 року. 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, у якій просив визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на невиконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - повернуто заявнику. Вказана ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України, а саме: до заяви не долучено доказів її надсилання іншим учасникам справи; заявником у заяві не зазначено відомостей про наявність відкритого касаційного провадження, інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. 05 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, у якій просив визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на невиконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - повернуто заявнику. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що заява про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду подана без додержання вимог статті 383 КАС України. Заявником не зазначено коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що позбавляє суд визначити десятиденний строк для подання такої заяви. Крім того, у заяві не зазначено відомостей про наявність відкритого касаційного провадження та не зазначено інформації про хід виконавчого провадження. Відсутні також і докази надіслання зазначеної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення з описом вкладеного іншим учасникам справи. Штемпель Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із датою 05 травня 2023 року на оригіналі заяви не свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 383 КАС України так і абз. 10 ч.1 ст. 167 КАС України. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, поновити строк звернення до суду та визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на невиконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення заяви. Зокрема, зазначає, що усунувши недоліки первинної заяви, яку було повернуто ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року, 05 травня 2023 року повторно звернувся до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України. Звертає увагу на те, що вказав у заяві про хід виконавчого провадження, долучивши до неї лист відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 14 квітня 2023 року № 5785/03.1-25. Вказує, що до заяви також долучено відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06 квітня 2023 року, з якої він дізнався про порушення своїх прав. Зазначає, що заяву від 05 травня 2023 року з додатками віднесено ним до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції на першій сторінці заяви. Вказує, що ним у заяві зазначено про наявність та результат касаційного провадження у справі. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про повернення заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, оскільки вказана заява подана без додержання вимог статті 383 КАС України. Проте, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку судді суду першої інстанції з наступних підстав. Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульоване ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Згідно з ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Абзацом 2 ч. 3 ст. 383 КАС України передбачено, що до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Згідно із абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України,у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Суддя суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, зокрема, зазначив, що заявником не вказано коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що позбавляє суд визначити десятиденний строк для подання такої заяви, у разі пропуску визначеного строку, мало б бути клопотання про його поновлення, яке відсутнє. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки положеннями ч. 4 ст. 383 КАС України визначено, що заяву у порядку цієї статті може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивач у своїй заяві покликався на лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06 квітня 2023 року, копію якого долучено до заяви. Крім того, судом першої інстанції не встановлено чи завершився строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Проаналізувавши заяву позивача, суд апеляційної інстанції встановив те, що у своїй заяві від 05 травня 2023 року позивач повідомив про те, що виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року здійснюється в примусовому порядку Державною виконавчою службою, про що свідчить відкрите 15 лютого 2021 року виконавче провадження. Колегія суддів вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що заявником не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження, оскільки у заяві від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 вказав про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 607/1402-16-а від 20 листопада 2020 року, а також вказав у заяві про хід виконавчого провадження, долучивши до неї лист відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 14 квітня 2023 року № 5785/03.1-25. Таким чином, суд першої інстанції був обізнаний про хід виконавчого провадження. Крім того, у своїй заяві позивач покликався на постанову Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у цій справі, що спростовує висновки оскаржуваної ухвали про те, що у заяві не зазначено відомостей про наявність відкритого касаційного провадження. Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність доказів надіслання зазначеної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення з описом вкладеного іншим учасникам справи, колегія суддів зазначає наступне. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що штемпель Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із датою 05 травня 2023 року на оригіналі заяви не свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 383 КАС України так і абз. 10 ч.1 ст. 167 КАС України. Відповідно до абз. 10 ч.1 ст. 167 КАС України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 383 КАС України до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Проаналізувавши вищевказані положення КАС України, колегія суддів зазначає, що законодавець встановив такі норми з метою надання заявником суду доказів, що дають можливість встановити факт отримання копії відповідної заяви іншими учасниками справи. З оскаржуваної ухвали слідує, що суд першої інстанції був обізнаний про факт отримання Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяви позивача та отримав належний доказ у підтвердження цієї обставини, що, на переконання колегії суддів, узгоджується з метою вищевказаних норм КАС України. На думку суду апеляційної інстанції, заявником виконано вимоги щодо подання доказів надання заяви Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що підтверджується відповідним штампом від 05 травня 2023 року та підписом на оригіналі заяви. Таким чином суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про прийняття заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, тому ухвалу про повернення цієї заяви слід скасувати. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно повернув позовну заяву, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Колегія суддів зазначає, що заява ОСОБА_1 від 05 травня 2023 року по суті судом не розглядалась, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі прийняти рішення по суті заяви, замість суду першої інстанції, однак, апеляційний суд позбавлений таких повноважень. Таким чином, проаналізувавши наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення заяви про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а. Відповідно пункту 4 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що регулюють прийняття до розгляду заяви, яка подана в порядку статті 383 КАС України, то ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою заяву позивача, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із справою направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року про повернення заяви про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду у справі № 607/1402/16-а скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 31 серпня 2023 року.