Постанова 4857 № 380/5520/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5520/24 пров. № А/857/34658/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/5520/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Кузан Р.І., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 22 листопада 2024 року) В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ( далі ГУ ПФУ в Тернопільській області) в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення № 134250010960 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 з пенсію за вислугу років відповідно до пункту а) частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На час звернення за пенсією він досяг віку 55 років та мав загальний трудовий стаж 26 років 02 місяці 11 днів та спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років 17 років 00 місяців 06 днів. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.02.2024 №134250010960 йому відмовлено в призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу станом на 11.10.2017. Позивач вважає таке рішення протиправним, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/5520/24 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 134250010960 від 14.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.02.2024. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що пенсії за вислугу років згідно з нормами пункту «а» статті 55 Закону № 1788 призначаються за умови наявності станом на 11.10.2017 визначеного Законом № 1788 спеціального стажу роботи (вислуги років). Закон № 1058, як спеціальний закон, з моменту набрання законної сили Законом № 2148, тобто, з 11.10.2017, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії за вислугу років. Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.02.2024 № 71 ОСОБА_1 працював повний робочий день з 14.07.2000 по 11.10.2017 в локомотивному депо Львів-Захід Львівської залізниці. За результатами розгляду документів доданими до заяви, до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди. Страховий стаж становить 26 років 02 місяць 11 днів, в тому числі страховий стаж стеном на 11.10.2017 становить 20 років 00 місяців 11 днів та стаж необхідного для призначення пенсії за вислугу років становить - 17 років 00 місяців 06 днів. Згідно поданих документів, страховий стаж станом на 11.10.2017 становить 20 років 00 місяців 11 днів, що є менше за необхідний, тому право на призначення пенсії за вислугу років на даний час відсутнє. Враховуючи викладене апелянт вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 380/5520/24 є необґрунтованим та прийнятим із порушення норм матеріального та процесуального права без викладення мотивів, з яких виходив суд при прийнятті рішення, і положення закону, яким він керувався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. Позивач 07.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про Пенсійне забезпечення». За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №134250010960 від 14.02.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються, зокрема: робітникам локомотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України після досягнення 55 років, за наявності на 11.10.2017 страхового стажу 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі чоловікам. До стажу роботи, зараховується період роботи на відповідних посадах згідно із Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 No583 (із внесеними змінами). Страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 02 місяці 11 днів, в тому числі страховий стаж станом на 11.10.2017 становить 20 років 00 місяців 11 днів. Спеціальний стаж роботи становить 17 років 00 місяців 06 днів. За доданими документами до страхового та спеціального стажу враховано всі періоди. Згідно з поданими документами, страховий стаж станом на 11.10.2017 становить 20 років 00 місяців 11 днів, що є менше за необхідний, тому право на призначення пенсії за вислугу років на даний час відсутнє. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд виходив з того, що доводи відповідачів стосуються виключно відсутності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, обчисленого станом на 11.10.2017, проте такі, на переконання суду першої інстанції, є помилковими, оскільки обчислення стажу без урахування рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 призведе до несправедливого та невиправданого обмеження права позивача на соціальний захист. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-ІV. Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу. За змістом статті 2 Закону №1788-XII одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Приписами статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи. Пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII (далі Закон № 911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Зазначені норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення з 04.06.2019. Починаючи з 05.06.2019 положення пункту «а» статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII. Вірно зазначено судом першої інстанції, що на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як робітнику локомотивних бригад, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, (07.02.2024) пункт «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років входять, зокрема, машиністи і помічники машиністів тепловозів та машиністи і помічники машиністів електровозів. Як уже було встановлено судом першої інстанції, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років (07.02.2024) становить 26 років 02 місяці 11 днів, спеціальний стаж 17 років 00 місяців 11 днів, а позивач на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії досяг 55-річного віку. За встановлених обставин у справі колегія суддів погоджується з висновком про протиправність рішення відповідача 1 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/5520/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін