Постанова 4818 № 646/9250/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/9250/23 Номер провадження 22-ц/818/1062/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 липня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника стягувача адвоката Петренко О. М., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2024 року в складі судді Демченко І.М. по справі № 646/9250/23 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей. Судовим наказом Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 05 грудня 2023 року та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що він з ОСОБА_2 та їх дітьми проживають разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , він повністю утримує родину, у зв`язку з чим підстави для стягнення аліментів відсутні. Зазначені обставини є істотними, проте вони не були повідомлені ОСОБА_2 під час розгляду справи, а тому судовий наказ від 07 грудня 2023 року підлягає скасуванню. 29 січня 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в якій просила судовий наказ залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження заявлених ним обставин, а саме проживання дітей разом з ним та перебування їх на його утриманні. Вказувала, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами були припинені з 2015 року, вона пробувала відновити сімейні стосунки, проте навіть після народження другої дитини ОСОБА_1 не бажав укладати шлюб, що виключає його доводи про проживання однією сім`єю. Також, у зв`язку з військовою агресією вона з дітьми проживає за межами Харкова. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано судовий наказ Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 05 грудня 2023 року та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, зазначені ОСОБА_1 в заяві, а саме щодо його спільного проживання з дітьми є нововиявленими обставинами та підставою для перегляду рішення у розумінні частини 2 статті 423 ЦПК України. Зважаючи, що ОСОБА_1 виконується обов`язок щодо утримання дітей, суд першої інстанції вважав, що спірний судовий наказ підлягає скасуванню. На вказане судове рішення 25 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Петренко Олена Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та залишити в силі судовий наказ. Апеляційна скарга мотивована тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими та не можуть бути підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки не могли б призвести до іншого результату судового розгляду. Також, ОСОБА_1 не надано доказів спільного проживання однією сім`єю з нею та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Вона разом з доньками проживала окремо і діти знаходились на її повному забезпечені, а сам боржник надавав матеріальну допомогу на утримання дітей у мінімальному розмірі, яку постійно необхідно було просити. 30 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що обставини, на які він послався в заяві про перегляд судового наказу є нововиявленими, оскільки він не був повідомлений про розгляд цієї справи та видачу судового наказу, та не міг зазначити про їх існування. Він утримував ОСОБА_2 та дітей, вони проживали разом, що підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про скасування судового наказу є обґрунтованими. Вказував, що внаслідок скасування судового наказу інтереси дітей не порушуються, оскільки ним вживаються заходи задля забезпечення їх розвитку. Він виконує свої батьківські обов`язки належним чином та сплачує аліменти добровільно. Також не заперечував щодо позасудового врегулювання спору з ОСОБА_2 шляхом досягнення домовленості щодо сплати аліментів. Заслухавши суддю-доповідача, представника стягувача адвоката Петренко О. М., яка підтримала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що з 08 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано Червонозаводським районним судом міста Харкова від 12 червня 2015 року, мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 ,а.с. 6,7). На час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а. с. 5,9). 06 квітня 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 138-140). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини 1 статі 161 ЦПК України). У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина 8 статті 170 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм права свідчить, що судовий наказ про стягнення аліментів не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним. Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених правових норм обов`язковими умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Суди повинні розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)). У постанові від 30 серпня 2021 року у справі № 461/1229/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок, що тлумачення пункту 1 частини 2 статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами. У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 645/5876/20 зазначено, що «з урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами мав надати рівнозначно переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами, наданими ОСОБА_1 при поданні заяви про видачу судового наказу. Апеляційний суд установив, що при зверненні до суду ОСОБА_1 надала видану уповноваженим органом інформаційну довідку щодо місця проживання дитини та паспорт матері, які підтверджують місце проживання ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 на день видачі судового наказу. Натомість до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 додав підписаний сусідами акт про фактичне місце проживання особи, датований 31 жовтня 2021 року, тобто після видачі судового наказу, а також просив допитати сусідів як свідків. Надані ОСОБА_2 докази за висновком апеляційного суду не спростовують обставину проживання дитини разом з матір`ю, встановлену судом при видачі судового наказу на підставі поданих ОСОБА_1 документів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України). За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2 не довів наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом з батьком) на момент видачі судового наказу від 16 жовтня 2020 року, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами». Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що нововиявленими обставинами, які не були і не могли бути відомими під час розгляду справи, є те, що ОСОБА_2 ввела в оману суд щодо факту проживання дитини з матір`ю, що є підставою для стягнення аліментів, та факту недостатньої участі батька в утриманні доньки. Матеріали справи свідчать, що впродовж 2023 року ОСОБА_1 регулярно здійснював перекази коштів ОСОБА_2 , загалом ним перераховано 157680 грн. Також, в судовому засіданні, допитаний в якості свідка ОСОБА_5 зазначав, що ОСОБА_1 постійно допомагав дітям матеріально та приймав участь у їх вихованні. Також свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснювала, що є сусідкою сторін у справі, з 2023 року та на початку 2024 року вона їх бачила постійно разом, вони жили однією сім`єю, ОСОБА_1 привозив продукти, речі, забезпечував дітей. У 2024 році вони розійшлися. Свідок ОСОБА_7 зазначала, що її діти та діти подружжя ОСОБА_8 ходили в один дитячий садочок, потім в одну школу. Періодично батьки жили разом, іноді окремо, діти весь час мешкали з матір`ю ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_2 у відзиві на заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами зазначала, що вона «вимушено підтримувала спілкування з боржником, оскільки в противному випадку він переставав би допомагати і матеріально забезпечувати дітей». Отже, під час розгляду заяви про перегляд судового наказу було встановлено, що ОСОБА_1 надавав допомогу дітям у добровільному порядку, фактично виконував свої батьківські обов`язки щодо їх утримання. Зазначені обставини не були відомі при розгляді заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу, оскільки він виносився суддею одноособово, без виклику стягувача і боржника, що відповідає приписам ЦПК України. За таких обставин судова колегія вважає, що обставини зазначені в заяві ОСОБА_1 є нововиявленими обставинами та такими, які є підставою для перегляду рішення в порядку, визначеному пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування судового наказу (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20). ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись до суду з вимогами про стягнення аліментів на утримання дітей в порядку позовного провадження. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина