Постанова 4818 № 615/37/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 24 червня 2026 року м. Харків справа № 615/37/26 провадження № 22-ц/818/3898/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Пилипчук Н.П., суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника боржника ОСОБА_1 адвоката Вініцького Миколи Вікторовича про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Вініцького Миколи Вікторовича на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2026 року, постановлену суддею Логвіновим А.О., - ВСТАНОВИВ: 23 січня 2026 року Валківським районним судом Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн 80 коп. 10 лютого 2026 року до Валківського районного суду Харківської області надійшла заява представника боржника ОСОБА_1 адвоката Вініцького Миколи Вікторовича про перегляд судового наказу від 23 січня 2026 року по справі № 615/37/26, провадження № 2-н/615/1/26, за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що стягувач ОСОБА_2 з березня 2025 року проходить військову службу, а вихованням доньки ОСОБА_3 займається мати боржника та мати стягувача. ОСОБА_1 усі зароблені кошти відправляє своїй матері для утримання його доньки. У свою чергу стягувач ОСОБА_2 жодної участі у вихованні доньки не приймає, кошти на утримання доньки не надає. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Вініцького Миколи Вікторовича про перегляд судового наказу від 23 січня 2026 року по справі № 615/37/26, провадження № 2-н/615/1/26, за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нововиявленими обставинами відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою скасувати судовий наказ Валківського районного суду Харківської області № 615/37/26 від 23.01.2026р. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 вказує на те, що заява про видачу судового наказу була обґрунтована ним, що їх спільна з ОСОБА_1 дитина, ОСОБА_3 проживає разом із заявницею. Боржник відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Так, викладені в заяві про видачу судового наказу відомості не відповідають дійсності, оскільки 29.07.2022р. ОСОБА_1 був призваний до лав ЗСУ та до цього часу боронить Україну. ОСОБА_2 після народження доньки, у березні 2025р., залишила дитину матері ОСОБА_1 та підписала контракт із ЗСУ та пішла служити покинувши дитину. З березня 2025р. та по теперішній час вихованням доньки ОСОБА_3 займається мати ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 . ОСОБА_1 усі зароблені кошти відправляє матері на виховання та утримання доньки. Однак, ОСОБА_2 ніякої участі у вихованні дитини не приймає, кошти на утримання доньки не надсилає. Вважає, що Судом належним чином не перевірено докази по справі, якими Заявник обґрунтовує стягнення аліментів, що привело до порушення прав малолітньої доньки та прав ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Вініцького Миколи Вікторовича про перегляд судового наказу від 23 січня 2026 року за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом з бабусями) на момент подачі заяви про видачу судового наказу та на момент видачі судового наказу від 23 січня 2026 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини першої ст.161 ЦПК України). У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої ст.161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма ст.170 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм права свідчить, що судовий наказ про стягнення аліментів не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним. Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина 1 та пункт 1 частини другої ст.423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених правових норм обов`язковими умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Суди повинні розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України). Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду в справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)). У постанові від 30 серпня 2021 року в справі №461/1229/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок, що тлумачення пункту 1 частини 2 ст.423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами. У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі №645/5876/20 зазначено, що «з урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами мав надати рівнозначно переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами, наданими ОСОБА_1 при поданні заяви про видачу судового наказу. Апеляційний суд установив, що при зверненні до суду ОСОБА_1 надала видану уповноваженим органом інформаційну довідку щодо місця проживання дитини та паспорт матері, які підтверджують місце проживання ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 на день видачі судового наказу. Натомість до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 додав підписаний сусідами акт про фактичне місце проживання особи, датований 31 жовтня 2021 року, тобто після видачі судового наказу, а також просив допитати сусідів як свідків. Надані ОСОБА_2 докази за висновком апеляційного суду не спростовують обставину проживання дитини разом з матір`ю, встановлену судом при видачі судового наказу на підставі поданих ОСОБА_1 документів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 ст.78 ЦПК України). За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2 не довів наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом з батьком) на момент видачі судового наказу від 16 жовтня 2020 року, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами». Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що нововиявленими обставинами, є те, що ОСОБА_2 ввела в оману суд щодо факту проживання дитини з матір`ю, що є підставою для стягнення аліментів, та факту недостатньої участі батька в утриманні доньки. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу надала копію витягу з реєстру територіальної громади, згідно якої вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді № 2266158 від 23 січня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до відповіді № 2266137 від 23 січня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . З вищезазначених довідок вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . Доказів проживання дитини з ОСОБА_1 та її утримання останній не надав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції правильно керувався тим, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При цьому, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина сьома статті 170 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №492/990/20, постанові від 17 березня 2023 року у справі №761/36042/20 та постанові від 10 травня 2024 року №464/2277/23. Разом з тим, слід зазначити, що у порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги, передбачені статтею 161 ЦПК України, без перевірки обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 168 ЦПК України). Доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами. Добровільне надання боржником матеріальної допомоги на утримання дитини, є його суб`єктивним правом, стягнення аліментів за рішенням суду є правовою гарантією належного забезпечення права дитини на утримання обома батьками, контроль за виконанням якої покладено на державу. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування чи зміни не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина