Постанова 4857 № 380/18871/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18871/24 пров. № А/857/31760/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Затолочного В.С., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/18871/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Морська Г.М., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.05.2024 №4/12 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 25.04.2023 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до вислуги, яка становить 25 років 08 місяців 01 день. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 з 06.11.2003 по 07.02.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом Державної установи «Центр пробації» №102/К від 01.02.2023 ОСОБА_1 , підполковника внутрішньої служби, старшого інспектора Дрогобицького відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області звільнено зі служби з 07.02.2023р. у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №380/16784/23 суд зобов`язав Державну установу «Центр пробації» оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262. На виконання зазначеного судового рішення, Державна установа «Центр пробації» сформувала Подання про призначення пенсії від 19.04.2024 №402/Пн-К, яким представлено Позивачку до призначення пенсії за вислугу років та скерувала його до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області. 03.05.2024 за результатами розгляду Подання про призначення пенсії, відповідач виніс рішення №4/12 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років - Позивачці відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262. Оскаржуване рішення мотивовано тим, що для призначення пенсії за вислугу років за п. «а» статті 12 Закону №2262 позивачка не має достатньої вислуги років. В рішенні зазначено, що згідно із витягом з наказу №102/К вислуга років позивачки на день звільнення становить 19 років 03 місяці 01 день, що недостатньо для призначення пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.05.2024 №4/12 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із 25.04.2023. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідно до подання про призначення пенсії, ОСОБА_1 звільнена 07.02.2023 відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини 1 статі 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Календарна вислуга років станом на 07.02.2023 складає 19 роки 03 місяців 01 день. У пільговому обчисленні 25 років 08 місяців 01 день. днів. Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. Вказує, що згідно із витягом з наказу від 01.02.2023 №102/К, вислуга років підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 у календарному обчисленні складає 19 років 03 місяці 01 день. Отже, на час звільнення зі служби позивачка не набула права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст.12 Закону №2262-XII. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06.11.2003 по 07.02.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 17.02.2007. Наказом ДУ «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 01.02.2023 № 102/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Дрогобицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 07.02.2023. Відповідно до зазначеного наказу вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 3 місяці, 01 день, у пільговому обчисленні 25 років 8 місяців 01 день. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №380/16784/23 визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ; зобов`язано Державну установу «Центр пробації» оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.05.2024 №4/12 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішення мотивоване наступним: «Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону - 2262. передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам зазначеним-у пунктах «б», «д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб , зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з поданням про призначення пенсії від 19.04.2024 №402/Пн-К, витягом з наказу від 01.02.2023 №102К, вислуга років підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Дрогобицького районного відділу філії Державно установи «Центр пробації» у Львівській області станом на 07.02.2023 року у календарному обчисленні складає 19 років 03 місяці 01 день. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Їх посадові особи зобов`язані діяти тише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцію та законами України. Судові рішення, що набрали законної сили. виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених судом зобов`язань, в межах компетенції та в порядку визначеному чинним законодавством. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №380/16784/23 жодних зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено. Як вбачається з вищенаведеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а статті 12 Закону №2262 відсутні.». Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими нормативно-правовими актами, зокрема, у даному випадку Законом № 2713-IV, яким передбачено пільговий залік вислуги років саме для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. У відповідності до статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають; е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону; є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках; ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах; з) особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі звільнення особи з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, така особа, незалежно від віку та за наявності вислуги 25 календарних років і більше, має право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми, постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Порядок № 393). Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», ж із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в служба в органах внутрішніх справ з дня призначення на відповідну посаду. Згідно з пунктом 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Пунктом 3 Порядку № 393 передбачено умови зарахування до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є саме питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для призначення (перерахунку) пенсії за вислугу років. Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Порядок № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Порядку № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядку № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ на певних посадах, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Враховуючи викладене відповідно до приписів законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин (дата звільнення позивача - 07.02.2023), необхідною умовою для призначення (перерахунку) пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є наявність необхідної календарної вислуги років. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/23. Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, правовідносини у якій є подібними, вже сформулював наступний правовий висновок: «- підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; - водночас, відповідно до підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній на дату звільнення та дату звернення позивача із заявою до Державної установи «Центр пробації» щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; - тому, для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року.». Зазначену правову позицію щодо застосування норм Порядку № 393 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119) також підтримав Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі №120/7300/22, від 17.07.2024 у справі № 420/13796/22, від 29.07.2024 у справі №480/4196/23, від 23.12.2024 у справі № 200/107/23, від 22 січня 2025 року у справі №280/6943/22 та інших під час розгляду подібних правовідносин. Зокрема суд касаційної інстанції у цій постанові сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах: - постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Такі висновки Верховного Суду викладені і в постанові при розгляді іншої справи. Зокрема у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22 зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, зважаючи, що доводи апелянта про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в даному випадку є правильними, оскільки після внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», змін календарна вислуга для призначення бажаної позивачем пенсії має складати 25 років і більше, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/18871/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. С. Затолочний Т. В. Онишкевич