Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6172/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6172/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/6172/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо не зарахування вислуги років на пільгових умовах до загального стажу в поліції ОСОБА_1 у розмірі 03 роки 11 місяців 09 днів; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Запорізькій області здійснити зарахування вислуги років на пільгових умовах до загального стажу в поліції ОСОБА_1 у розмірі 03 роки 11 місяців 09 днів; - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 у розмірі 15 % до посадового окладу з 14.12.2015 по 31.05.2019 рік; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Запорізькій області здійснити виплати надбавок за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 у розмірі 15 % до посадового окладу з 14.12.2015 по 31.05.2019 рік. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно вислуга років на пільгових умовах до стажу служби та при розрахунку грошового забезпечення включена не була. Звернувшись з письмовою заявою про зарахування вислуги років на пільгових умовах до стажу служби в поліції та надання оновленої інформації до ГУПФУ в Запорізькій області, було отримано відмову. Зазначено, що Позивач, під час проходження служби в органах поліції, було надано допуск до державної таємниці з 14.12.2015 по 31.05.2019 за формою 2, згідно займаних посад. Посада оперуповноваженого обов`язково зобов`язує співробітнику мати допуск додержавної таємниці по Ф2. Позивачем проводилась оперативна, оперативно розшукова діяльність, оперативно розшукові заходи, НСРД, виконувались доручення прокуратури щодо перевірки проведення ОРД іншими підрозділами. Займані посади зазначені у послужному списку. Однак, відповідачем було відмовлено, мотивуючи це тим, що на останнього не було покладено обов`язку роботи в режимно секретній органах. Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування вислуги років на пільгових умовах до загального стажу в поліції у розмірі 03 роки 11 місяців 09 днів, та щодо не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу, звернувся з позовом до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 у розмірі 15 % до посадового окладу з 14.12.2015 по 31.05.2019. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Запорізькій області здійснити виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 у розмірі 15 % до посадового окладу з 14.12.2015 по 31.05.2019. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно поширив дію постанови КМУ №119 від 16.02.2022 на спірні правовідносини, що виникли до її прийняття, чим порушив принцип незворотної дії нормативно-правових актів у часті, закріплений у статті 58 Конституції України. Так, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 17.03.2004 по 18.06.2013 на посадах у підрозділах патрульно-постової служби міліції. Відповідно до постанови КМУ від 20.07.2011 №780 та наказу МВС України від 05.12.2011 №895, яким затверджено перелік посад рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в ізоляторах тимчасового тримання, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, час проходження служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць за сорок днів), період служби позивача підлягає пільговому обчисленню. Таким чином період роботи з 17.03.2004 по 18.06.2013 має бути зарахований до вислуги років із розрахунку один місяць служби за сорок днів. Також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано відповідачем, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, документи, які обґрунтовують необхідність призначення позивачу надбавки та включення її до грошового забезпечення, а саме відсутні накази про встановлення позивачу надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в умовах режимних обмежень за період служби. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що наказом ГУНП в Запорізькій області від 02.06.2025 №355 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП, з 03.06.2025 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення позивача в календарному обчислені складає - 22 роки 11 місяців 02 дні; вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 01 місяць 09 днів; стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 22 роки 11 місяців 02 дні. Листом від 10.07.2025 №3381/05/3-25аз ГУНП в Запорізькій області повідомлено, зокрема, про те, що ОСОБА_1 за наявною інформацією в ГУНП в Запорізькій області було надано допуск до державної таємниці за формою 2 (розпорядження УСБУ в Запорізькій області №111Д від 15.08.2013). Доступ до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 було надано наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 14.12.2015 №128 о/с дск та припинено наказом начальника Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 31.05.2019 №16д. Встановлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції. Оскільки накази про встановленя надбавки за службу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 за період з січня 2020 року до грудня 2024 року не видавалися, підстави для виплати такої надбавки відсутні. Інформацію про виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року до грудня 2019 року буде надано після опрацювання особових рахунків та усунення підстав, що зумовили евакуацію вказаних документів, або за першої нагоди, про що буде повідомлено додатково. Крім того повідомлено, що підстав для зарахування ОСОБА_1 вислуги років на пільгових умовах до стажу служби в поліції відсутні. Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування вислуги років на пільгових умовах до загального стажу в поліції у розмірі 03 роки 11 місяців 09 днів, та щодо не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань. Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. За приписами пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відповідно до п.б ч.1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України Постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" (далі - Постанова № 119), яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку № 393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови". Пункт 3 Порядку № 393 визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зараховується на пільгових умовах: 1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану; 2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця; особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції. Отже, пункт 3 Порядку № 393 визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції Постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання, до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16. Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23. Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова № 393, встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Тобто, Постановою № 119 усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII. При цьому, Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. Ураховуючи те, що він звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ у грудні 2023 році, після набрання чинності Постановою № 119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними. Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін, і у зв`язку з такими змінами як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 пов`язують виникнення права на таку пенсію із наявністю у особи певної вислуги років в календарному обчисленні. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на час звільнення позивача із служби з поліції діяв Порядок №393 у редакції Постанова №119, який визначав пільгове зарахування вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсій. Колегія суддів зазначає, що позивач не скористався своїм право виходу на пенсії та обрахунку вислугу років до прийняття постанови КМУ №119 від 16.02.2022. Щодо надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу з 14.12.2015 по 31.05.2019, слід зазначити наступне. Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулюються Законом України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 №3855-XII (далі Закон №3855-XII у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону №3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; від 06.07.2010 для форми 3 - 10 років. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 статті 22 Закону №3855-XII визначено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 26 Закону №3855 -XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. Відповідно до статті 30 Закону №3855-XII у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог закону, Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення №414 у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 Положення №414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, у тому числі визначеним частиною шостою статті 27 Закону України "Про державну таємницю" особам, доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності яким надається за посадою (крім Голови Верховного Суду, Голови Конституційного Суду України) (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Відповідно до п.2 Положення №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Пунктом 5 Положення №414 визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Пунктом 6 Положення №414 визначено, що персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Виходячи з аналізу вказаних норм, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією, зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Отже, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України Про державну таємницю залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України Про державну таємницю виникає право на отримання компенсації. Отже, положення статті 30 Закону України Про державну таємницю, пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а. Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25.07.2019 по справі №296/6615/17. Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.05.2020 по справі №806/2056/18. Таким чином, у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України Про державну таємницю виникає право на отримання компенсації. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.01.2021 у справі №240/229/20, від 25.07.2019 у справі №296/6615/17. Питання нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейських визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, відповідно до пункту 1 якої грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Кабінетом Міністрів України постановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством (підпункт 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції). Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі Порядок №260) поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями. З матеріалів справи слідує, що під час проходження служби в поліції, зокрема, у період з 14.12.2015 по 31.05.2019 позивач мав допуск до державної таємниці за формою два на підставі розпорядження Управління Служби безпеки України в Запорізькій області №111Д від 15.08.2013. Доступ до державної таємниці за формою 2 позивачу було надано наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 14.12.2015 №128 о/с дск та припинено наказом начальника Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 31.05.2019 №16д. Тобто, в період проходження служби, зокрема з 14.12.2015 по 31.05.2019, позивач мав доступ до державної таємниці, працював з нею, проте відповідачем у вищевказаний період часу не здійснювались відповідні виплати. Відповідач зазначає, що надбавка працівникам внутрішніх органів за роботу в умовах режимних обмежень встановлюється виключно за наказом керівника органу внутрішніх справ у разі, якщо існують докази роботи таких працівників з відомостями, що становлять державну таємницю під час виконання своїх обов`язків. Крім того, встановлення надбавки є повноваженням керівника органів внутрішніх справ, а не його обов`язком. Наявність одного лише допуску та доступу до роботи з інформацією, що має ступіть цілком таємно за формою № 2 не є підставою для включення до грошового забезпечення надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. Разом з тим, наявні докази у справі свідчать що в спірний період позивач обіймав посаду яка передбачала роботу, пов`язану з допуском до державної таємниці, доказів протилежного суду не надано, а тому не виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 у розмірі 15 % є протиправною. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова