Постанова 4857 № 461/3971/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 рокуСправа № 461/3971/25 пров. № А/857/22226/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року (суддя Радченко В.Є., м.Львів, повний текст складено 23 травня 2025 року), ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі Головне управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило продовжити строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила відповідач, яка з покликанням на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не подав суду належні та допустимі докази про необхідність продовження примусового тримання відповідача та неможливості виконання позивачем видворення відповідача протягом останніх 6 (шести) місяців. Відповідач мала зареєстроване (з її слів) місце проживання, неофіційне місце роботи в м.Одеса, що і є метою її перебування в Україні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, оскільки наявні умови, за яких неможливо ідентифікувати відповідача та забезпечити примусове видворення або реадмісію особи у зазначений строк. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рiшенням Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року у справі №461/4371/24 затримано ОСОБА_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на 6 (шість) місяців, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 461/4371/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року по справі № 461/4371/24 - без змін. Рiшенням Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року у справі №461/9303/24 продовжено строк затримання ОСОБА_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, терміном на шість місяців. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №461/9303/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року у справі №461/9303/24 - без змін. З метою забезпечення ідентифікації відповідача позивачем був надісланий запит до Посольства Республіки Молдови в Україні від 05.06.2024 щодо сприяння у ідентифікації відповідача та повернення її на батьківщину. У відповідь на даний запит листом за виx. від 13.06.2024 №UKR/461/100, що надійшов на адресу Волинського ПТПІ ДМС України, посольство Республіки Молдова в Україні повідомило, що згідно інформації компетентних органів Республіки Молдова, громадянка ОСОБА_1 , документами з національної паспортної системи Республіки Молдова не була документована, але вона народжена на території Республіки Молдова і це надає їй право на звернення до молдовської сторони для набуття громадянства по народженню. З метою ідентифікації особи, оформлення проїзного документа та забезпечення виконання рішення про видворення/ реадмісію ОСОБА_1 , Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України сформовано лист від 23.12.2024 №8.3/3439-24 з долученими додатками для ужиття відповідних заходів. Листом Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Молдови від 27.11.2024, ДМС України повідомлено про не погодження реадмісії ОСОБА_1 . Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон). Відповідно до пункту 7 частини першої cтатті 1 Закону визначено, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. У пункті 14 частини першої статті 1 Закону передбачено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Відповідно до частини восьмої статті 26 Закону примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). За змістом статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС). Так, частиною першою цієї статті обумовлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС). Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. Відповідно до частини дванадцятої статті 289 КАС, продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Згідно з частиною тринадцятою статті 289 КАС, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Таким чином, при розгляді питання продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні незаконно, необхідно дослідити, зокрема, підстави для продовження такого строку, зокрема встановивши, які дії або заходи вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Так, «Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», яка затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України. Пунктом 1 розділу 6 Інструкції передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. В розглядуваній справі встановлено, що відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах, а також документи, що посвідчують особу, - відсутні. 28.05.2024 відповідач була затримана співробітниками ДМС за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: перевищила дозволений строк перебування більш як на 30 днів, ухилилась від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування та не виконала попереднє рішення про примусове повернення від 26.05.2022. 28.05.2024 Управлінням прийнято рішення про примусове видворення відповідача до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 на підставі невиконаного попереднього рішення про примусове повернення від 26.05.2022. Забезпечуючи виконання примусового повернення, Управління встановило, що у відповідача в порушення вимог абзацу 1 частини 22 статті 4 Закону відсутній визначений пунктом 16 частини 1 статті 1 цього Закону паспортний документ, який би посвідчував особу позивача, підтверджував законність перебування його, як іноземця, на території України та давав право на виїзд з України встановленим законодавством порядком. З метою забезпечення ідентифікації відповідача позивачем був надісланий запит до Посольства Республіки Молдови в Україні від 05.06.2024 щодо сприяння у ідентифікації відповідача та повернення її на батьківщину. У відповідь на даний запит листом за виx. від 13.06.2024 №UKR/461/100, що надійшов на адресу Волинського ПТПІ ДМС України, посольство Республіки Молдова в Україні повідомило, що згідно інформації компетентних органів Республіки Молдова, громадянка ОСОБА_1 , документами з національної паспортної системи Республіки Молдова не була документована, але вона народжена на території Республіки Молдова і це надає їй право на звернення до молдовської сторони для набуття громадянства по народженню. З метою ідентифікації особи, оформлення проїзного документа та забезпечення виконання рішення про видворення/ реадмісію ОСОБА_1 , Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України сформовано лист від 23.12.2024 №8.3/3439-24 з долученими додатками для ужиття відповідних заходів. Листом Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Молдови від 27.11.2024, ДМС України повідомлено про не погодження реадмісії ОСОБА_1 . Вказані обставини в їх сукупності підтверджують вживання позивачем активних заходів (дій) з метою ідентифікації особи та для вирішення інших питань в процесі затримання та примусового видворення відповідача за межі території України, а також на наявність умов, визначених у частині тринадцятій статті 289 КАС, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, а саме: неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для його ідентифікації. Водночас, неодержання позивачем інформації, необхідної для ідентифікації відповідача, робить неможливим закінчення процедури її ідентифікації та відповідно є підставою для продовження строку затримання відповідача. Таким чином, зважаючи на те, що у відповідача відсутні документи на право перебування на території України та для виїзду за кордон, Генеральним інспекторатом з міграції Міністерства внутрішніх справ Молдови не погоджено реадмісію ОСОБА_1 , відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 271, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова 20 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула Повне судове рішення складено 10.07.2025.