Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/4624/24

11.07.25 22-ц/812/1227/25 Провадження № 22-ц/812/1227/25 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/4624/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Горенко Ю.В., за участі представника відповідача Свєтликова Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії про захист прав споживачів, В С Т А Н О В И В: 27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів. Позов обґрунтовано тим, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі ВАТ «Кредитпромбанк») був укладений кредитний договір № 23/032/08-ZKLN, на підставі якого позивачці було надано кредит в сумі 765 150 гривень під 15,30% річних, строком до 23 березня 2023 року. Повернення кредиту було забезпечено договором поруки, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредитпромбанк» від 26 березня 2008 року № 23/032/2/08-ZKLN. Додатково кредит забезпечувався договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» від 26 березня 2008 року, на підставі якого було передано банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з прострочкою виконання зобов`язання за кредитним договором, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року, справа 2-3-7158/09 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку було стягнуто на користь банку 861183,58 грн заборгованості за кредитним договором, а також по 976 грн. судових витрат з кожного. Наприкінці квітня 2019 року до позивачки звернувся представник ОСОБА_4 який повідомив, що в результаті проведення відкритих торгів (аукціону) організованих на електронній торговій площадці Товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА» (далі ТОВ «Закупівлі ЮА»), оформлених протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-03-14-000020-b від 05 квітня 2019 року, приналежна на праві власності позивачці кв. АДРЕСА_1 була продана, шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири що продана на аукціоні, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») (правонаступника ВАТ «Кредитпромбанк») та переможцем аукціону - ОСОБА_4 від 24 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим №

323. Квартира була продана за 427 000 гривень. Даний аукціон позивачка оскаржила у судовому порядку. В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд усунути перешкоди у здійсненні його права власності та виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року у справі № 490/4385/19 у задоволенні позову відмовлено. Рішення не було оскаржене ОСОБА_4 та набрало законної сили 20 лютого 2023 року. 11 квітня 2024 року до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з письмовою заявою за вх. № 3K-16532-54002.3.3-0619 звернувся ОСОБА_4 з проханням укласти договір на припинення газопостачання механічним шляхом на вводі з і збереженням точки надання потужності. 22 квітня 2024 року між ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії і ОСОБА_4 був укладений договір на виконання робіт № 592/МФ/100-104/4-Д-0424. За умовами договору ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії (виконавець) зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконати роботи з відключення/припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 29 квітня 2024 року невідомі представники відповідача разом з ОСОБА_4 , прийшли до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає вона зі своїм сином ОСОБА_6 та повідомили про намір здійснити відключення квартири від газопостачання. До відома цих працівників було доведено про існування рішення суду по справі № 490/4385/19 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 , про їх виселення, а також про те, що позивачка та її син перебувають в квартирі на законних підставах та використовують газове обладнання на законних підставах та своєчасно здійснюють оплату за спожитий газ. Незважаючи на це невідомі представники відповідач за усною вказівкою ОСОБА_4 , здійснили відключення квартири від газопостачання, про що було складено акт про припинення газопостачання природного газу 54 від 29 квітня 2024 року. Вказана квартира є єдиним місцем проживання позивачки та її сина, проте в результаті протиправних дій відповідача позивачка разом з неповнолітнім сином проживають без газу. Дії відповідача з припинення газопостачання квартири є незаконними, оскільки саме вони є побутовими споживачами природного газу, які мешкають у цій квартирі, що встановлено рішенням суду у справі № 490/4385/19 , в той час як ОСОБА_4 є лише формальним власником квартири та не є побутовим споживачем, оскільки в квартирі не проживає та газовим обладнанням не користується . Таким чином, відповідачем помилково порушене право звертатися з заявою про припинення газопостачання на власника квартири ОСОБА_4 , який не є споживачем у розумінні норм Кодексу ГРМ, що у свою чергу грубо порушило права позивачки на належні умови проживання в квартирі. Відповідачем при вчиненні оспорюваних дій взагалі не перевірено статус особи, яка звернулася з заявою про припинення постачання газу, а саме чи є така особа споживачем послуг, що їх надає відповідач, адже статус ОСОБА_4 , як власника об`єкта нерухомості не тягне безумовних наслідків у вигляді відключення квартири від газопостачання за його заявою, адже в квартирі на законних підставах мешкає родина позивачки, яка є належним споживачем послуг з газопостачання за вказаною адресою. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2025 року позов задоволено частково. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо припинення 29 квітня 2024 року газопостачання до кв. АДРЕСА_1 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано недоведеністю за встановленими обставинами незаконних дій відповідача щодо відключення квартири від газопостачання на підставі заяви власника квартири, з яким укладено відповідний Договір розподілу природного газу до квартири АДРЕСА_1 між ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 09 квітня 2024 року. Не погодившись з рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 разом із родиною на законних підставах проживає (користується) у спірній квартирі та, відповідно, є споживачем комунальних послуг за вказаною адресою, у тому числі послуг з газопостачання, що їх надає відповідач. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції помилково ототожнені поняття «власник» та «споживач». Судом першої інстанції залишено поза увагою, що коло суб`єктів, які можуть звертатися із заявою до постачаючих компаній про припинення газопостачання чітко визначений наведеним нормативним актом, а визначальне значення для можливості звернення з такими заявами є саме користування (споживання) газу для власних потреб (у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень), а не право власності на об`єкт нерухомості. Судом першої інстанції помилково поширене право звертатися із заявою до постачаючої компанії про припинення газопостачання на власника квартири ОСОБА_4 , який не є споживачем газу у розумінні наведених норм законодавства за адресою квартири, де мешкає позивачка разом зі своєю родиною, що, у свою чергу, потягло за собою вчинення відповідачем спірних дій з припинення 29 квітня 2024 року газопостачання до кв. АДРЕСА_1 , що порушує права позивачки. Помилковими є твердження суду першої інстанції також про те, що на підставі укладеного договору розподілу природного газу ОСОБА_4 , як суб`єкту ринку природного газу, Оператором ГРМ був присвоєний персональний EIC-код, оскільки такий код присвоюється на об`єкт газопостачання та був присвоєний наприкінці 2015 року. Помилковим є також посилання суду першої інстанції на статтю 319 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 є формальним власником лише квартири АДРЕСА_1 , але не є власником будь-якого газового обладнання у вказаній квартирі, що фактично підтвердив представник відповідача у судовому засіданні. Незважаючи на те, що рішення у справі за вказаних обставин поза всяких сумнівів може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_4 , суд першої інстанції не залучив його до участі у справі. ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії надало відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначало, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що в результаті проведення відкритих торгів (аукціону) організованих на електронній торговій площадці Товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», оформлених протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-03-14-000020-b від 05 квітня 2019 року, кв. АДРЕСА_1 була продана, шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири що продана на аукціоні, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступника ВАТ «Кредитпромбанк») та переможцем аукціону - ОСОБА_4 від 24 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за р. №

323. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 березня 2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 24 квітня 2019 року №

323. ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з 2007 року. З 06 березня 2023 року за заявою власника квартири ОСОБА_4 ОСОБА_1 та її син ОСОБА_6 . Департаментом з надання адміністративних послуг ММР знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою. З 2007 року саме з ОСОБА_1 як особою, з якою як зі споживачем послуг з постачання природнього газу, укладалися відповідні договори, підписувалися Акти на пуск газу, проводився інструктаж з безпеки користування газом, провадилося сервісне технічне обслуговування газових приладів щонайменше до кінця 2023 року. Також позивачем надано докази, що оплата послуг за доставку газу у визначеному відповідачем розмірі за особовим рахунком номер НОМЕР_1 ( але за особовим рахунком, власником якого є ОСОБА_4 ) здійснювалося повнолітнім сином позивачки ОСОБА_5 . Постановою Миколаївського апеляційного суд від 22 жовтня 2024 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/3925/19 від 05 серпня 2024 року, щодо визнання недійсними електронних торгів, проведених через електронний майданчик ТОВ «Закупівля ЮА» 05 квітня 2019 року; протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943, з реалізації квартири АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що була продана на аукціоні, укладений між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24 квітня 2019 року № 323; витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили. 08 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Миколаївгаз» і ОСОБА_4 як власником вказаної квартири, укладено договір розподілу природного газу до квартири АДРЕСА_2 . За наведеною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 11 червня 2019 року до Акціонерного товариства «Миколаївгаз» з письмовою заявою за вх. № 3К-16532-54002.3.3-0619 звернувся ОСОБА_4 з проханням щодо відключення газових приладів. До заяви ОСОБА_4 було додано витяг з Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 24 квітня 2019 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до наданих документів ОСОБА_4 з 24 квітня 2019 року є власником квартири АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію проведено 24 квітня 2019 року об 11:06:12 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 24 квітня 2019 року. 14 вересня 2021 року представниками Акціонерного товариства «Миколаївгаз» було припинено газопостачання до вказаної квартири . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/6715/21 від 27 червня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївгаз», треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про захист прав споживачів - відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчить про порушення відповідачем прав позивача, не надано доказів вини Відповідачів в здійсненні протиправних дій щодо відключення житла від газопостачання. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2023 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Миколаївгаз», треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , про захист прав споживачів закрито. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовим рішенням у справі № 487/6245/19 вже вирішувалося питання законності дій відповідача, який отримав від власника квартири 11 червня 2019 року заяву про припинення надання послуг з газопостачання до придбаної ним квартири та можливість в односторонньому порядку припинення надання цих послуг за відповідною заявою споживача. Апеляційний суд вважав, що посилання у позовній заяві на зміст акта про відключення від 14 вересня 2021 року не змінює предмету судового захисту у цій справі, а позовні вимоги у ній є тотожними вимогам, щодо яких судом вже ухвалювалося рішення раніше. Так, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2019 року у справі № 487/6245/19 заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена. Покладено обов`язок на АТ «Оператор газороподільної системи» «Миколаївгаз» відновити газопостачання до квартири АДРЕСА_1 . У подальшому, за наслідками вирішення позову ОСОБА_1 по суті спору у справі № 487/6245/19, Заводський районний суд м. Миколаєва 17 серпня 2020 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Визнав неправомірними дії АТ «Оператор газороподільної системи» «Миколаївгаз» з припинення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 . Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 червня 2021 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2020 року, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 . Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2019 року. Як вбачається з вказаних судових рішень, що оскаржувані дії відповідачів, які отримали від власника квартири заяви про припинення надання послуг до придбаної ним квартири не суперечили п.п.1 п.11.5.2 глави 11.5 розділу Х1 Кодексу систем розподілу (затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року №310), п.п.3 п.1 глави 7 розділу У1 Кодексу газорозподільних систем (затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2494), оскільки за приписами цих норм передбачена можливість припинення надання послуг на підставі відповідної заяви споживача позивачка та її неповнолітній син були зняті з реєстраційного обліку і передбачити незаконність їх зняття з обліку відповідачі не могли з огляду на надані правовстановлюючі документи про зміну власника квартири, які недійсними не визнані. 09 квітня 2024 року між ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії і ОСОБА_4 , як власником вказаної квартири, укладено договір розподілу природного газу до квартири АДРЕСА_1 шляхом підписання ОСОБА_4 заяви-приєднанням до умов договору розподілу природного газу № МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року. За адресою АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 . Факт приєднання ОСОБА_4 до умов договору розподілу природного газу за вказаною адресою підтверджується Заявою приєднанням до умов договору розподілу природного газу № МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з положеннями пункту 5 частини 3 статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка з власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. За приписами пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики га комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі Кодекс ГРМ) власник юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об`єктом, зокрема газовими мережами або об`єктом газорозподільної системи. За приписами абзацу 79 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. За змістом абзацу 59 пункту 4 глави І розділу І Кодексу ГРМ побутовий споживач - фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ. яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відповідно до положень абзацу 15 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу І РМ доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від ЗО вересня 2015 року № 2498 (далі типовий Договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ). За приписами абзацу 14 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу правочин. укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глава 3 розділ VI Кодексу ГРМ). За приписами абзацу 79 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ. Яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. За приписами підпункту 1 пункту 2 глави 3 розділу VI Кодексу І РМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС. у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) па об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ІІБСІ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у тому числі у випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання. Як встановлено власником квартири АДРЕСА_1 , де проживає позивачка, є ОСОБА_4 . Саме з останнім, як власником квартири з дотриманням наведених норм права було укладено договір розподілу природного газу за вказаною адресою, отже між відповідачем та власником квартири існують договірні відносини на підставі укладеного договору від 09 квітня 2024 року. За вказаною адресою відкрито особовий рахунок на ім`я власника ОСОБА_4 та присвоєно персональний ЕІС-код. Таким чином, саме ОСОБА_4 на підставі пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ є споживачем послуги з розподілу природного газу до вказаної квартири. 11 квітня 2024 року ОСОБА_4 , як побутовий споживач, подав до відповідача заяву про укладення договору на припинення газопостачання механічним шляхом на вводі зі збереженням точки надання потужності. Такий договір було укладено 29 квітня 2024 року, а 29 квітня 2024 року на виконання умов укладеного договору відповідач здійснив відключення/ припинення газопостачання до зазначеної квартири, про що було складено відповідний акт від 29 квітня 2024 року №

54. У випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання, зокрема до квартири власника, відповідач має право припинити таке постачання на об`єкт побутового споживача (підпункт 3 пункту 1 глави 7 розділ VI Кодексу ГРМ). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії щодо припинення 24 квітня 2024 року газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , протиправними, а відтак правильно відмовив в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не вправі звертатися до відповідача про припинення газопостачання до квартири, як власником цієї квартири, не заслуговують на увагу, оскільки саме між власником квартири ОСОБА_4 та відповідачем існують договірні відносини щодо постачання газопостачання, а отже відповідно власник квартири, має право на припинення газопостачання за його зверненням до відповідача. Така процедура відключення/ припинення газопостачання передбачена підпунктом 3 пункту 1 глави 7 розділ VI Кодексу ГРМ. Також колегія суддів апеляційного суду не погоджується з твердженнями апеляційної скарги про порушення прав позивачки, яка мешкає в зазначеній квартирі, щодо користування послугами газопостачання, оскільки в даному випадку у відповідача відсутні договірні відносини з ОСОБА_1 . На час припинення газопостачання остання перестала бути споживачем послуг з підстав відсутності у неї права володіння та користування вищезазначеною квартирою. Аргументи апеляційної скарги про помилковість посилання суду першої інстанції на статтю 319 ЦК України щодо прав здійснення прав власника житла ОСОБА_4 з огляду на те, що він є формальним власником квартири АДРЕСА_1 , а не газового обладнання у вказаній квартирі, є неприйнятними, оскільки газопостачання здійснюється до об`єкта нерухомості (квартири), а не до газових пристроїв на обладнання, що розташовані в квартирі. Також є безпідставними твердження скаржника в апеляційній скарзі про незалучення судом першої інстанції до участі у справі ОСОБА_4 , саме позивачка ОСОБА_1 при звернення до суду визначає склад учасників справи. При розгляді справи судом апеляційної інстанції саме позивачка має право заявляти клопотання про залучення до участі у справі осіб, які не були нею залучені при подачу позову. Таких клопотань позивачка не заявляла. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2025 року залишити без змін. Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки позивачка як споживач звільнена від сплати судового збору, то понесені судові витрати за подання апеляційної скарги слід компенсувати на підставі статті 141 ЦПК за рахунок держави. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 11 липня 2025 року